Постанова № 34471512, 16.10.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2706/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калинич Я. М.

при секретарі Нагорної Л.І.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Тернущак В.П.,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Рахівської районної державної адміністрації в особі Комісії з питань захисту прав дитини (тертя особа - ОСОБА_5) про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася в Закарпаський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Рахівської районної державної адміністрації в особі Комісії з питань захисту прав дитини (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 25.06.2013 року Комісією з питань захисту прав дитини при Рахівській райдержадміністрації - розглядалося питання про доцільність участі у вихованні та спілкуванні бабусі, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда 1-ої групи загального захворювання, мешканки АДРЕСА_2, з малолітньою онукою, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканкою АДРЕСА_1, та прийнято рішення про надання дозволу бабусі ОСОБА_5 (не зрозуміло чому ОСОБА_5, адже бабуся ОСОБА_5) у вихованні і спілкуванні з онукою, та встановлено такий порядок зустрічей: друга неділя місяця з 12.00 до 14.00 київського часу у будинку, за місцем реєстрації бабусі ОСОБА_5 (АДРЕСА_2). На думку позивача дане рішення в частині надання дозволу бабусі ОСОБА_5 у вихованні і спілкуванні з онукою, та встановлений графік побачень з онукою, є незаконним, як таким, що суперечить нормам Конституції України та законодавству України, оскільки Комісією з питань захисту прав дитини при Рахівській райдержадміністрації при вивченні питання про доцільність участі у вихованні та спілкуванні бабусі з онукою, та при встановленні графіку побачень бабусі з дитиною необ'єктивно розглянула всі надані документи і підійшла однобоко. Приймаючи таке рішення, Комісія в своєму рішенні не вказала жодну норму права на підставі якого вона прийняла таке рішення. Позивач в позовній заяві стверджує, що прийняте рішенням обмежує її свободу та свободу дитини, право вільного пересування, розпоряджання свого часу, життя, оскільки зобов'язує кожну другу неділю місяця з 12 до 14 год. перебувати у будинку бабусі в АДРЕСА_2, а також порушує її право на щотижневий відпочинок, оскільки кожну другу неділю місяця позивач буде змушена витрачати свій час на поїздку з міста Рахів в село Луг Рахівського району (дорога займає приблизно 1 годину), на перебування у бабусі доньки в АДРЕСА_2 (2 години), і на дорогу від бабусі до нашого з донькою будинку (приблизно 1 годину). Тобто приблизно 4 години свого та доньчиного вільного часу в дні відпочинку позивача з донькою змушують примусово проводити в с. Луг, чим також порушуються її та її доньки права. Позивач також переконана, що оскаржуваним рішенням також порушується її право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, оскільки ще на Комісії позивач повідомляла, що донька погано переносить поїздки, навіть проїхавши невелику відстань, їй стає погано, дуже капризна і хоче лише спати, і в той час їй не до ігри чи спілкування, вона хоче відпочити. Окрім цього, позивач також погано переносить поїздки, їй стає погано, болить голова і все тіло, нічого не хочеться тільки відпочити і ніякі таблетки від закачування не допомагають.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги задовольнити повністю, визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській райдержадміністрації від 25.06.2013р. в частині щодо доцільності участі у вихованні і спілкуванні та щодо встановленого порядку зустрічей бабусі, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда 1-ої групи загального захворювання, мешканки АДРЕСА_2 з внучкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, як таке, що суперечить інтересам позивача дитини.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні такого повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів, наведених у письмових запереченнях, поданих суду 11.10.2013 року.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 25.06.2013 року Комісією з питань захисту прав дитини при Рахівській райдержадміністрації розглядалося питання про доцільність участі у вихованні та спілкуванні бабусі, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда 1-ої групи загального захворювання, мешканки АДРЕСА_2, з малолітньою онукою, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканкою АДРЕСА_1, та прийнято рішення про надання дозволу бабусі ОСОБА_5 у вихованні і спілкуванні з онукою, та встановлено такий порядок зустрічей: друга неділя місяця з 12.00 до 14.00 київського часу у будинку, за місцем реєстрації бабусі ОСОБА_5 (АДРЕСА_2), в присутності матері ОСОБА_4. Вищезгаданою оскаржуваною частиною рішення відповідача ОСОБА_5, як бабусі, надано дозвіл у вихованні та спілкуванні з малолітньою онукою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 і встановлено порядок зустрічей, а саме: друга неділя місяця із 12:00 до 14:00 у будинку за місцем реєстрації бабусі (АДРЕСА_2) в присутності відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Сімейного кодексу України Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 170 СК України визначено, що у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. Крім того, відповідно до положень ст. 155 СКУ здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 27 Конвеції про права дитини ратифікованою Постановою ВРУ 27.02.1991р. за № 789-XІІ зі змінами та доповненнями держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з положеннями п.п. «а», ст. 6 «Порядок прийняття рішення» розділу В «Роль судових органів» Глави II «Процесуальні заходи стосовно підтримки здійснення прав дітей» Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996р. ратифікованою із заявою Законом №69-V від 03.08.2006р. під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб'єктів батьківської відповідальності.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача стверджував, що комісією при винесенні рішення було вивчено всі матеріали, були враховані всі аргументи сторін під час засідання комісії та враховано всі обставини, а саме: що дитині 4 роки і вона відвідує дитячий садок, що у дитини режим дня, що батько регулярно сплачує аліменти, а також відстань між місцем проживання дитини та місцем проживання її бабусі. Також згідно протоколу слідує, що між сторонами склалися неприязні відносини. Позивач на компроміс щодо мирного врегулювання питання зустрічей бабусі з дитиною піти не бажала. Викладене підтверджується зокрема і Протоколом засідання комісії з питань захисту прав дитини при Рахівській райдержадміністрації від 25.06.2013 року за №08.

Статтею 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Відповідно до вищевказаних норм, побажання матері дитини щодо спільних зустрічей батька та бабусі з дитиною в один і той же час не могли бути враховані, оскільки і батько і бабуся мають законне право на індивідуальні побачення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про законність оскаржуваного рішення, оскільки не знайшов підстав вважати рішення Комісії з питань захисту прав дитини від 25.06.2013 року таким, що порушує права та інтереси позивача та її дитини. Позивач не довела чим самим дискримінуються її права прийнятим рішенням, про те відповідачем та представником третьої особи всі твердження позивача були спростовані. Зважаючи на ці обставини суд вважає оскаржуване рішення законним, а відтак підстав для задоволення позову немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 17, 18, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адмінінстративного позову ОСОБА_4 до Рахівської районної державної адміністрації в особі Комісії з питань захисту прав дитини (тертя особа - ОСОБА_5) про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити повністю.

2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяЯ.М. Калинич