Постанова № 34471126, 21.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року 17 год. 25 хв. Справа № 808/5559/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участі представників сторін

від позивача: Неткал О.О.;

Коломієць О.А.;

від відповідача: Лабур М.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Запоріждіпроводгосп»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 №0000872212 та №0000882212

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Запоріждіпроводгосп» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 № 0000872212, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 210 грн. і 4 302,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000882212, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22 416 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - роботи пов'язані з чищенням свердловин ерліфтом та прокачування свердловин насосом, виконані контрагентом у повному обсязі та зі сторони позивача оплачені в повному обсязі, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за надані послуги, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни отриманих послуг. За твердженнями податкового органу, фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів та послуг безпосередньо у контрагента в дійсності не було, а документи, на підставі яких були сформовані витрати та податковий кредит, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Таким чином формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Отже, відповідач вважає, податкові повідомлення-рішення правомірними, підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали та заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Запоріждіпроводгосп» є юридичною особою, що зареєстрована 19.05.1995 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.; технічне випробування та дослідження; інша професійна, наукова та технічна діяльність.

У період з 25.02.2013 по 01.03.2013 посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Віконні системи» з питань оподаткування податком на додану вартість за грудень 2011 року та включення до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік (акт перевірки від 11.03.2013 № 35/22-12/01039228).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ за період грудень 2011 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 17 210,00 грн.;

- пункту 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 на суму 22 416,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, який уклав договори з ТОВ «ВК «Віконні системи» №21-11 від 25.10.2011 на чищення ерліфтом та прокачування свердловин насосом на полігоні твердих побутових відходів м. Енергодар, та №23-11 від 05.11.2011 на виконання робіт пов'язаних з чищенням свердловин ерліфтом та прокачування насосом на господарсько-питному водозаборі м. Енергодар та договір оренди №18-11 від 10.10.2011. На думку посадових осіб податкового органу, фактичного здійснення господарської операції з придбання позивачем товарів та послуг безпосередньо у контрагента не було, а відповідні первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Такий висновок посадових осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області базується на даних, одержаних від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВК «Віконні системи» щодо його взаємовідносин з іншими платниками податків.

Акт перевірки від 11.03.2013 № 35/22-12/01039228 містить цитати з акта перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідно до якого зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» встановлено неможливість фактичного здійснення підприємством господарських операцій через відсутність майна і інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу. Разом з тим зазначено, що за податковою адресою, на момент проведення перевірки спеціалістами ДПІ у Бабішкінському районі м. Дніпропетровська, ТОВ ВК «Віконні системи» особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства в ході проведення перевірки встановити не є можливим.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 25.03.2013 № 0000872212, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 210 грн. і 4 302,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 25.03.2013 № 0000882212, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22 416 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податковий органів, а після залишення скарг без задоволення - до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти чищення ерліфтом та прокачування свердловин насосом на полігоні твердих побутових відходів в м. Енергодар, оплати їх вартості, встановив чи врахував позивач суми податку на додану вартість до податкового кредиту за період грудень 2011 року. Крім того, суд зобов'язав позивача надати результати виконаних робіт: 1) технічний звіт по результатам гідрохімічних досліджень підземних вод в зоні впливу; 2) технічний звіт по результатам гідрохімічних та гідрогеологічних досліджень підземних вод по опорним спостережним свердловинам в зонах санітарної охорони господарсько-питного водозабору м. Енергодар в 2011 році; 3) відомості здачі проб води; 4) фотоматеріали та журнали польових робіт; 4) довідки про балансову належність свердловин та їх місце розташування.

На підставі зібраних по справі доказів суд встановив наступне.

В четвертому кварталі 2011 році позивачу було запропоновано виконати роботи по бурінню свердловин та гідрохімічні і гідрологічні дослідження на господарсько-питному водозаборі та полігоні твердих побутових відходів у м. Енергодар. Внаслідок цього між позивачем та Комунальним підприємством «Підприємство комунальної власності» (Замовник послуг) 03.10.2011 укладено договір №49-/п11 на виконання гідрохімічних та гідрогеологічних досліджень підземних вод в зоні впливу полігону твердих побутових відходів м. Енергодар, та 04.10.2011 між позивачем та Комунальним підприємством «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал» (Замовник послуг) укладено договір №24/11 на виконання гідрохімічних та гідрогеологічних досліджень підземних вод по опорним спостережним свердловинам в зонах санітарної охорони господарсько-питного водозабору м. Енергодар.

Оскільки робота була об'ємною і позивач не мав можливості виконати усі роботи за умовами названих вище договорів, змушений був для виконання окремих видів робіт залучити субпідрядну організацію яка має значний досвід у виконанні деяких робіт.

25.10.2011 позивачем укладено договір з ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» №21-11 на виконання робіт пов'язаних з чищенням свердловин ерліфтом та прокачування свердловин насосом на полігоні твердих побутових відходів м. Енергодар.

05.11.2011 з тим же контрагентом укладено договір №23-11 на виконання робіт пов'язаних з чищенням свердловин ерліфтом та прокачування свердловин насосом на господарсько-питному водозаборі м. Енергодар. Та 10.10.2011, знову з тим же контрагентом укладено договір оренди транспортного засобу №18-11.

На виконання умов вказаних вище договорів за завданням Замовника (Позивача) Виконавець (ТОВ «ВК «Віконні системи») зобов'язується на свій ризик виконати послуги пов'язані з чищенням свердловин ерліфтом та прокачування свердловин насосом на господарсько-питному водозаборі м. Енергодар на суму 42510,80 грн. та виконати аналогічні роботи на полігоні твердих побутових відходів м. Енергодар на суму 29481,58 грн. в строки встановлені календарним планом, а Замовник в свою чергу прийняти та оплатити виконані роботи. На підтвердження факту виконаних робіт позивач надав суду копії таких документів: податкову накладну від 01.12.2011 № 37 на суму 29481,58 грн., від 09.12.2011 №38 на суму 42510,80 грн.; від 20.12.2011 №39 на суму 31265,00 грн. видані уповноваженими представниками Виконавця (ТОВ «ВК «Віконні системи); реєстр виданих та отриманих податкових накладних; акти приймання-передавання виконаних робіт; виписки банку про оплату позивачем наданих послуг.

Крім того, на підтвердження факту реального виконання чищення свердловин позивач надав суду наступні копії: 1) відомість здачі проб води в лабораторію від 02.11.2011; 2) відомість здачі проб води в хімічну лабораторію від 09.11.2011; 3) журнал відбору проб води; 4) технічний звіт по результатам гідрохімічних досліджень підземних вод в зоні впливу; 5) технічний звіт по результатам гідрохімічних та гідрогеологічних досліджень підземних вод по опорним спостережним свердловинам в зонах санітарної охорони господарсько-питного водозабору м. Енергодар в 201 році. Зазначені документи під №1; №2; №3 були складені безпосередньо уповноваженим представником ТОВ «ВК «Віконні системи» та скріплені підписом.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок ТОВ «ВК «Віконні системи» кошти в загальній сумі 103257,38, факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та банківських виписок.

Як зазначено було вище на підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ «ВК «Віконні системи» податкові накладні від 01.12.2011 № 37 на суму 29481,58 грн., від 09.12.2011 №38 на суму 42510,80 грн.; від 20.12.2011 №39 на суму 31265,00 грн. Витрати. які утворились у результаті отримання послуг від ТОВ «ВК «Віконні системи» були враховані у складі валових витрат, та сума ПДВ були віднесені до складу податкового кредиту у грудні 2011 року, тому що вони були визнані на підставі первинних документів.

Разом з тим позивачем зазначено, що на час укладення договірних відносин з ТОВ «ВК «Віконні системи» були перевірені свідоцтва про державну реєстрацію, база ЄДРПОУ (у відповідності до Наказу Міністерства Юстиції України від 19.08.2011р. №2009/5 на веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» відображається інформація з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців) та реєстр платників ПДВ на сайті податкової служби (у відповідності з пунктом 183.13 ст. 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті дані з реєстру платників ПДВ та інформацію про анулюванні свідоцтва платників ПДВ). Отже, жодних сумнівів до дійсності зазначених вище документів на час укладання договорів та проведення розрахунку, у позивача не виникло.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище в основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за надані послуги, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни отриманих послуг. За твердженнями податкового органу, фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів та послуг безпосередньо у контрагента в дійсності не було, а документи, на підставі яких були сформовані витрати та податковий кредит, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Отже формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту безтоварності господарської операції, який покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт виконання робіт по очищенню ерліфтом та прокачування свердловин насосом на об'єктах м. Енергодара та відповідно оплата їх вартості підтверджуються документально, господарська операції належним чином відображена у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі роботи (товари, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні акту виїзної перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт виконання робіт не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та ТОВ «ВК «Віконні системи», є безпідставним.

З приводу документів на підставі яких позивачем були сформовані витрати та податковий кредит, які на думку відповідача не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинними документами є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

На підтвердження факту реального виконання чищення свердловин позивач надав до суду: відомість здачі проб води в лабораторію; журнал відбору проб води; технічний звіт по результатам гідрохімічних досліджень підземних вод в зоні впливу; технічний звіт по результатам гідрохімічних та гідрогеологічних досліджень підземних вод по опорним спостережним свердловинам в зонах санітарної охорони господарсько-питного водозабору м. Енергодар в 2011 році. Зазначені документи містять підписи уповноваженого представника ТОВ «ВК «Віконні системи».

Суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентом, тому суд вважає, що господарські операції фактично здійснювались.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про перевірку ТОВ «ВК «Віконні системи» та його контрагентів, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування «Виконавців робіт» (контрагентів) за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 по справі №2а-6067/11/1470.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт та оплати її вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною.

Твердження податкового органу безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо її реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 № 0000872212, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 210 грн. та 4 302,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, з витрат операційної діяльності, до яких відноситься собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт.

При цьому, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (підпункт 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту підпункту 138.1.1. пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України убачається, що умовою віднесення собівартості продукції до витрат операційної діяльності, є факт реалізації цієї продукції.

В силу пункту 138.2статті 132 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, висновки податкового органу не відповідають дійсності, твердження про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 № 0000882212, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22 416,00 грн., підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 №0000872212 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17 210,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 4 302,50 грн. та №0000882212 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22 416,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Запоріждіпроводгосп» витрати на сплату судового збору у сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький