Постанова № 34470065, 29.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 5019/1981/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" на рішення та постанову господарського суду Рівненської області від 13 травня 2013 року Рівненського апеляційного господарського суду від 05 липня 2013 рокуу справі№ 5019/1981/12господарського судуРівненської області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Пром-ТДК", 2. Дочірнього підприємства "Рівне-ТДК" Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. Державний реєстратор Здолбунівської районної державної адміністрації, 2. КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" провизнання недійсними рішень загальних зборів учасників за участю: від позивача: Веремєєв О.О.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" (далі ВАТ "РЗТА") звернулося до господарського суду із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Рівне-ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" та ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" про визнання недійсними з моменту прийняття оформленого протоколом №2 рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" від 21.02.2011 в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" та передачі ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" майна до статутного капіталу ТОВ "Рівне-Пром-ТДК"; оформленого протоколом №3 рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" від 25.02.2011 в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" та передачі ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" майна до статутного капіталу ТОВ "Рівне-Пром-ТДК"; п.4.1 статуту ТОВ "Рівне-Пром-ТДК", зареєстрованого 24.02.2011 державним реєстратором Здолбунівської районної державної адміністрації, саме: "внесок Дочірнього підприємства "Рівне-ТДК" ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" нерухоме майно: інвентарний номер 110022 станція освітлення вартістю 150000,00 грн., станція водооборотного циклу вартістю 150000 грн., станція очистки промстоків вартістю 1100000 грн., за адресою вул. Барона Штейнгеля, 4а, с.Городок, Рівненського району, Рівненської області; зміни та доповнення до статуту ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" зареєстровані 28.02.2011 державним реєстратором Здолбунівської районної державної адміністрації.

Позовні вимоги мотивовано, зокрема, тим, що вказані рішення порушують права ВАТ "РЗТА" на володіння, користування та розпорядження своїм майном, передбачені ст.ст. 317, 319 ЦК України.

Позивач стверджує, що дане майно безпідставно передано дочірнім підприємством до статутного капіталу іншого підприємства, оскільки на момент передачі воно знаходилось у ДП "Рівне-ТДК" на праві повного господарського відання, а не на праві власності.

Окремі положення статуту ДП "Рівне-ТДК", затвердженого 17.05.2002, визнано недійсними рішенням господарського суду Рівненської області від 14.04.2006 у справі №14/162. Водночас, станом на 22.02.2011 та на 25.02.2011 (дати підписання актів приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Рівне-Пром-ТДК") все нерухоме майно ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" знаходилося під обтяженнями.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.05.2013 (судді: Пашкевич І.О. - головуючий, Кочергіна В.О., Павленко Є.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 (Дужич С.П. - головуючий, Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.), у задоволенні позову відмовлено. Господарські суди виходили з того, що позивач не є учасником ТОВ "Рівне-Пром-ТДК", а тому позбавлений права оскаржувати загальні збори останнього.

Не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник стверджує, що майно передано дочірньому підприємству на праві господарського відання без права відчуження.

Право власності на дане майно належить ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів". Оскільки ДП "Рівне-ТДК" не є і не було власником переданого майна, то відповідно і не мало права ним розпоряджатися.

Таким чином, ДП "Рівне-ТДК" незаконно передало до статутного капіталу ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" майно, яке не належить йому на праві власності, в чому є порушення прав позивача.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено всіх обставин справи та не надано оцінку всім доводам позивача.

Ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу у справі №5019/1981/12 прийнято до касаційного провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" підтримує доводи скаржника та вважає скаргу обґрунтованою, крім того зазначає, що згідно постанови господарського суду Рівненської області від 23.10.2012 у справі №5019/1224/12 ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

За статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.10.1996 створено Дочірнє підприємство "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА".

За новою редакцією статуту ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА", затвердженою 17.05.2002 рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "РЗТА", дочірнє підприємство як окрему юридичну особу наділено статутним фондом у розмірі 2901176 грн. та передано майно.

В подальшому ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" та Заглинський А.А. заснували Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-Пром-ТДК". На загальних зборах ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" 21.02.2011 прийнято статут товариства, який зареєстровано 24.02.2011 реєстратором Здолбунівської РДА. Судами встановлено, що за актом прийому-передачі 22.02.2011 ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" передало, а ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" прийняло як внесок до статутного капіталу станцію освітлення вартістю 150000 грн., станцію водозворотного циклу вартістю 150000 грн. та станцію очистки промстоків вартістю 1100000 грн. Рішенням загальних зборів ТОВ "Ріне-Пром-ТДК", оформленим протоколом №3 від 25.02.2011, збільшено статутний капітал товариства до 3643423грн. шляхом внесення майнових внесків, де частка "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" (майновий та грошовий внесок) складає 1435470,50 грн. або 39,4% статутного капіталу товариства. 25.02.2011 ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" за актом прийому-передачі передало, а ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" прийняло до статутного капіталу прохідну вартістю 35000,00 грн.

При цьому, судами з'ясовано, що рішенням господарського суду Рівненської області від 14.04.2006, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2006, визнано недійсними з моменту прийняття оформлені протоколом загальних зборів акціонерів рішення №6 від 17.05.2002, зокрема, визнано недійсним з моменту прийняття останнє речення п.4.1.3 ст.4 "Взаємовідносини підприємства та засновника" статуту ДП "Рівне-ТДК" - "Відокремлене майно дочірнього підприємства складається з майна (основних фондів та обігових коштів, інших цінностей), переданого дочірньому підприємству засновником при створенні підприємства та майна, переданого засновником підприємству в обмін на корпоративні права, емітовані підприємством"; п.п.4.1.4 ст. 4 "Взаємовідносини підприємства та засновника" статуту ДП "Рівне-ТДК" - "основні засоби та обігові кошти, інше майно, передане Засновником Підприємству".

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача, які фактично стосуються майна позивача, про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" від 21.02.2011 в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" та передачі ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" цього майна до статутного капіталу ТОВ "Рівне-Пром-ТДК"; від 25.02.2011 в частині збільшення статутного капіталу ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" та передачі ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" цього майна до статутного капіталу ТОВ "Рівне-Пром-ТДК"; та п.4.1 Статуту ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" зареєстрованого 24.02.2011 щодо спірного майна.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не має права звертатися із позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Ріне-Пром-ТДК", оскільки він не є учасником даного товариства.

Вищий господарський суд України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними.

Судами належним чином не досліджено всі обставини даної справи.

За п.1 ст.6 Конвенції, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право, зокрема, на справедливий розгляд його справи.

За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, зокрема, норм ст.319 Цивільного кодексу, за якою виключно власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено доводів та не досліджено доказів позивача, зокрема, щодо наявності порушеного його права як власника майна відчуженням до статутного капіталу майна позивача.

Фактично позивач у даній справі звернувся до господарського суду за захистом своїх прав як власника майна, яке незаконно вибуло з його володіння за оспореними рішеннями загальних зборів учасників відповідача.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Прийняті у даній справі судові рішення не відповідають вищенаведеним нормам процесуального та матеріального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Справа направляється на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно взяти до уваги вищевикладене.

Суд повинен повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, дослідити, в чому полягає порушення права чи інтересу позивача, перевірити доводи власника майна, переданого до статутного капіталу ТОВ "Рівне-Пром-ТДК", дослідити правомірність розпорядження спірним майном за рішеннями загальних зборів ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" з огляду на висновки з вищенаведених питань та перевірити правомірність позовних вимог.

При цьому, судами слід належним чином дослідити рішення судів у справах №14/162 та №2/37, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Дослідивши наявні у справі докази і зважаючи на встановлені обставини, врахувавши положення чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, місцевому господарському суду слід вирішити спір з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, пп.пп.2, 5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути зі скаржника на користь Державного бюджету України 2408,7 грн. судового збору, недоплаченого за подання касаційної скарги.

При цьому, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд в наступному розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013).

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.07.2013 та рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.2013 у справі №5019/1981/12 скасувати.

Справу №5019/1981/12 передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Стягнути з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на користь Державного бюджету України 2408,7 грн. судового збору, недоплаченого за подання касаційної скарги. Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко