Постанова № 34469964, 31.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 924/885/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Палія В.В.,

за участю представників: позивача - Станішевського І.С.

відповідача - Стороженка Ю.В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 6 серпня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №14/2519/11 від 30 вересня 2011 року, в тому числі основного боргу в сумі 28741,70 грн., 3645,09 грн. пені, 311,04 грн. інфляційних, 729,02 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 6 серпня 2013 року (суддя Димбовський В.В.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1822,54 грн. пені, 3% річних в сумі 729,02 грн., судовий збір. В частині стягнення з відповідача 1822,55 грн. пені та 311,04 грн. інфляційних втрат в позові відмовлено. В частині стягнення з відповідача 28741,70 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині відмови в стягнені пені в сумі 1822,54 грн., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення цієї суми пені.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно було встановлено судами при розгляді справи, відповідач в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав несвоєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, господарські суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що заборгованість в сумі 28741,70 грн. відповідачем була сплачена під час розгляду справи.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд правильно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 28741,70 грн. основного боргу, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 729,02 грн., відмовивши в частині стягнення 311,04 грн. інфляційних втрат, за необгрунтованістю їх нарахування.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.2 укладеного договору купівлі-продажу природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача суми пені на 50% та стягнув з відповідача на користь позивача 1822,54 грн., відмовивши в решті частині стягнення суми пені.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 6 серпня 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

В.В. Палій