Постанова № 34469955, 30.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 910/2547/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний

аеропорт "Бориспіль"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 21.08.2013 р.

у справі господарського суду міста Києва № 910/2547/13

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі

Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства

"Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Трейд"

3-я особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській

області

про стягнення 610 273,53 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача 1: Войтенко І.В. - довіреність у справі,

від позивача 2: Дзюбайло О.О. - довіреність у справі,

від відповідача: Шахрай М.О. - довіреність у справі,

від 3-ї особи: Петренко В.С. - довіреність у справі,

від Генеральної прокуратури України: Романов Р.О. - прокурор відділу,

встановив:

У лютому 2013 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства (ДП) "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Преса-Трейд" про стягнення заборгованості по орендній платі за користування у період з 11.06.2012 по 22.10.2012 частиною приміщень, що знаходяться на третьому поверсі терміналу "D" аеропорту.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо здійснення орендної плати за користування переданим на виконання попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №37-14-133 від 11.05.2012 відповідачу у тимчасове користування.

Загальна сума заборгованості ТОВ "Преса-Трейд" за вказаний період, за розрахунками позову, становила 610 273,53 грн., з яких: 573 450,44 грн. основного боргу, 6 662,15 грн. інфляційних втрат та 3% річних, а також 30 160,94 грн. пені за прострочення внесення орендної плати. Вказану заборгованість заступник прокурора Київської області просив стягнути на користь Державного підприємства.

Відповідач частково визнав позовні вимоги на суму 30 424,37 грн. основного боргу, 1 083,63 грн. 3% річних, 318,16 грн. інфляційних втрат. У задоволенні позову в решті вимог просив відмовити, посилаючись на те, що з незалежних від нього обставин, а також внаслідок їх істотної зміни, він був обмежений у можливості користуватися орендованим майном за призначенням протягом спірного періоду, а тому в силу положень ст.762 ЦК України має право вимагати зменшення передбаченого договором розміру орендної плати.

08.04.2013 прокурором подано клопотання про зменшення ціни позову, в якому зазначив про зменшення суми основного боргу відповідача на суму 72 897,46 грн. до 500 552,98 грн. У зв'язку з чим просив стягнути із ТОВ "Преса-Трейд" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 537 376,07 грн. заборгованості, з яких: 500 552,98 грн. основного боргу, 30 160,94 грн. пені, 618,95 грн. інфляційних втрат та 6 043,20 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто ТОВ "Преса-Трейд" на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 500 552,98 грн. основного боргу, 618,95 грн. інфляційних, 6 032,36 грн. 3% річних та 30 106,81 грн. пені за прострочку платежу. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора та позивачів щодо неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині своєчасного внесення орендної плати за користування майном, що належить до державної власності, за попереднім договором оренди нерухомого майна № 37-14-133 від 11.05.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 (колегія суддів у складі: Кропивна Л.В. - головуючий, Гончаров С.А., Тарасенко К.В.) рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2013 скасоване, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що вчиняючи попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 37-14-133 від 11.05.2012, умови якого були спрямовані на фактичне виникнення між сторонами правовідносин з оренди державного майна поза процедурами, передбаченими Законом України "Про оренду державного та комунального майна" для укладення договору оренди, сторони попереднього договору вчинили правочин, який завідомо суперечив інтересам держави, а тому в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України договір є недійсним з моменту вчинення.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції звернулося ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", яке просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 скасувати, рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2013 у даній справі залишити в силі. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, не з'ясування норм матеріального права, які регулюють порядок виконання господарських зобов'язань, а саме ст.ст. 203, 215, 216, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 83 ГПК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2012 між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", як балансоутримувачем, та ТОВ "Преса-Трейд" (орендарем) був укладений Попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 37-14-133, стосовно частини приміщення на третьому поверсі терміналу "D", відповідно до умов якого балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування: частину приміщення на третьому поверсі терміналу "D", загальною площею 30,0 кв.м.; частину приміщення на третьому поверсі терміналу "D", загальною площею 31,0 кв.м.; частину приміщення на третьому поверсі терміналу "D", загальною площею 35,0 кв.м.

Згідно з п. 1.2. договору, майно знаходиться на балансі Балансоутримувача та розміщене за адресою: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Майно передається в оренду для організації роздрібної торгівлі (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 12.1 договору, договір набуває чинності з дати підписання актів передачі-приймання орендованого майна та є чинним до 31.08.2012р. включно.

В п. 2.1 договору закріплено, що відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передачі - приймання майна.

У п. 5.1. договору закріплено, що орендар зобов'язується укласти основний договір оренди майна через Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області з дотриманням всіх процедур згідно з вимогами діючого законодавства не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.06.2012 між сторонами були підписані акти передачі приймання орендованого майна №№1, 2, 3 відповідно до яких позивач -2 передав відповідачу обумовлене договором майно а саме: частину приміщення на третьому поверсі терміналу "D", загальною площею 30,0 кв.м.; частину приміщення на третьому поверсі терміналу "D", загальною площею 31,0 кв.м.; частину приміщення на третьому поверсі терміналу "D", загальною площею 35,0 кв.м.

У подальшому, як встановлено з наявних у матеріалах справи двосторонньо підписаних актів передачі-приймання №№ 4, 5, 6, відповідач 22.10.2012 повернув ДП державне майно з оренди.

Звертаючись до господарського суду з позовом, прокурор вказував, що свої зобов'язання позивач 2 виконав в повному обсязі, що підтверджується актами від 11.06.2012. та від 22.10.20912. передачі - приймання орендованого майна по договору, актами приймання - здачі виконаних послуг від 30.06.2012р., 31.07.2012р., 31.08.2012р, 30.09.2012р, 31.10.2012р., 21.11.2012р., виставленими та направленими на адресу відповідача листами з рекомендованими повідомленнями рахунками - фактурами за період з- 11.06.2011р. по 22.10.2012р.

Однак відповідач своїх зобов'язань в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за користування переданим на виконання Попереднього договору в оренду майно у період з 11.06.2012 по 22.10.2012 не виконав, у зв'язку з чим були порушені майнові права держави в особі позивачів на отримання повної вартості орендної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 ГК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За ч. 4 ст. 179 ГК України сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Одночасно законодавством прямо передбачається, зокрема ч. 2 ст. 628 ЦК України, можливість укладення змішаних договорів, що породжують два чи декілька зобов'язань на кожній стороні та підпорядковуються різним інститутам (чи іншим групам норм) цивільного права.

Вочевидь, що за правовою природою спірний договір від 11.05.2012 є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів: не тільки попереднього договору стосовно зобов'язання укладення основного договору з дотриманням вимог ст. 635 ЦК України і ст. 182 ГК України, але і умови договору оренди щодо надання у реальне тимчасове платне користування індивідуально визначеного державного майна згідно положень Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та інших нормативних актів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 11.05.2012 № 37-14-133, містить всі істотні умови, визначені ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та укладено сторонами договір в порядку, встановленому ст.ст. 179 - 181 ГК України, з урахуванням особливостей укладання попередніх договорів відповідно до ст. 182 ГК України та ст. 635 ЦК України.

В ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено, що орендодавцями є підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідне положення закріплене також в ст. 287 ГК України, відповідно до п. 3 якої орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом;

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" є державним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить у сферу управління міністерства інфраструктури України, яке є Уповноваженим органом управління.

За умовами вищевказаного попереднього договору оренди нерухомого майна, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в оренду було передано частину приміщень на третьому поверсі терміналу "D", площею 30,0 кв.м.; 31,0 кв.м. та 35,0 кв.м.

Однак, апеляційний господарський суд вищенаведеного не врахував, а тому дійшов до помилкового висновку, що попередній договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 11.05.2012 № 37-14-133, суперечить вимогам ЦК України, а також інтересам держави і суспільства, та укладений поза процедурами, передбаченими Законом України "Про оренду державного та комунального майна", а тому є недійсним з моменту його вчинення. І як наслідок, призвів до порушення апеляційним господарським судом приписів ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, судами як першої, так й апеляційної інстанцій, встановлено фактичне виконання ДП та ТОВ умов договору в частині підписання актів № 1, 2, 3 приймання-передачі орендованого майна.

В ч. 3 ст. 285 ГК України закріплено, що орендар своєчасно і в повному обсязі сплачуватиме орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГК України).

В п. п. 3.1 договору закріплено, що оплата здійснюється орендарем з дати підписання сторонами Акту передачі - приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням сторонами Акту передачі - приймання Майна.

Згідно з п. 3.2. договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України і за базовий місяць оренди без врахування ПДВ становить: частина приміщення на третьому поверсі терміналу "D", загальною площею 30,0 кв.м. - 34 593,00 грн.; частина приміщення на третьому поверсі терміналу "D", загальною площею 31,0 кв.м. - 35 745,00 грн.; частина приміщення на третьому поверсі терміналу "D", загальною площею 35,0 кв.м. - 39 625,50 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору, орендна плата за користування майном за даним договором нараховується та індексується балансоутримувачем відповідно до діючих методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, і перераховується орендарем на рахунок балансоутримувача відповідно до рахунку-фактури, який надає орендарю балансоутримувач щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. Відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чиних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, орендна плата спрямовується: 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків - балансоутримувачу. Балансоутримувач забезпечує перерахунок частини орендної плати до державного бюджету України відповідно до розподілу, який діяв за період нарахування орендної плати.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у відповідності до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення орендарем дебіторської заборгованості за цим договором (п. 3.6 договору).

Згідно з п. 5.3. договору орендар зобов'язується з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та Акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу він вважається підписаним сторонами.

Таким чином, підписавши акти № № 1,2 3 приймання-передачі орендованого майна до договору відповідач взяв на себе зобов'язання по сплаті орендної плати до моменту повернення майна зі строкового платного користування (п. 3.1 договору).

Згідно актів №№ 4, 5, 6 передачі приймання, підписаних представниками сторін договору, орендоване майно було повернуто зі строкового платного користування 22.10.2012.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по сплаті орендних платежів за період з 11.06.2012 по 22.10.2012 в повному обсязі не виконав, на час звернення з позовом заборгованість становить 500 582,98 грн., яка й підлягає стягненню.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Досліджуючи правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3% річних та суму інфляційних втрат, нарахованої на суму заборгованості, судом встановлено невірне нарахування пені та 3% річних, в зв'язку з чим здійснено їх перерахунок, відповідно до якого сума пені за договором складає 30106,81 грн., 3% річних - 6032,36 грн. З розрахунком інфляційних в сумі 618,95 грн. суд погодився.

У відповідності до ст.1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Отже, враховуючи встановлене судами попередніх інстанцій фактичне виконання відповідачем умов попереднього договору оренди нерухомого майна в частині прийняття майна у строкове платне користування, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів за користування державним майном. У зв'язку з чим, рішення місцевого господарського суду про стягнення суми заборгованості на яку нараховані пеня, інфляційні та річні є законним та обґрунтованим.

Доводи відповідача про зменшення орендної плати з посиланням на ст. 762 ЦК України обґрунтовано не були враховані судом першої інстанції. Так, наслідки неможливості користуватися найнятим майном передбачені ч. 2 ст. 286 ГК України та ч. 4 ст. 762 ЦК України. Серед прав, які має у такому разі наймач (серед можливих способів захисту порушеного права), передбачено право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Проте посилання відповідача на те, що до 28.10.2012 у терміналі "Д" Міжнародного аеропорту "Бориспіль" здійснювалося обслуговування незначної кількості рейсів, внаслідок чого був відсутній пасажиропотік, і як наслідок, відповідач не мав торгової виручки, на яку він розраховував, не є тими обставинами, відповідно до яких орендар звільняється від сплати орендних платежів.

Нерентабельність та неприбутковість магазинів роздрібної торгівлі стосується діяльності відповідача, ризик зміни обставин щодо доцільності їх утримання в орендованому приміщенні цілком покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони, оскільки в іншому випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 у справі № 910/2547/13 скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 22.03.2013 у справі № 910/2547/13 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Трейд" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 6102,74грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.