Постанова № 34469085, 31.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. Справа № 804/12981/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометроспецбуд» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометроспецбуд» з вимогами:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометроспецбуд» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 10480,43 грн.;

- стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2,10 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що в порушення вимог законодавства України про соціальну захищеність інвалідів відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи. Таким чином за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2013 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 10480,43 грн. Оскільки вищевказана сума у встановлені строки відповідачем не сплачена, на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій позивачем була нарахована пеня в сумі 2,10 грн., у зв'язку з чим загальна сума боргу складає 10482,53 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав до суду письмове клопотання з проханням розглянути справу без участі позивача у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач до суду не з'явився. Судом було направлено на адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі та судову повістку, проте конверт було повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до роздруківки Інформаційно-ресурсного центру, яка надана представником позивача до матеріалів справи, станом на 17.10.2013р., адреса відповідача не змінена. З урахуванням викладеного суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи.

Згідно вимог ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 лютого 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрометроспецбуд» (надалі за текстом - ТОВ «Дніпрометроспецбуд») подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік за формою №10-ПІ, відповідно до положень якого на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 23 особи; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - зазначено прочерк; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 241,05 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 10480,43 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, (визначена особисто відповідачем) складає 10480,43 грн.

З вказаного звіту вбачається, що відповідачем самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 10480,43 грн., проте у встановлений законодавством термін вказану суму не сплатив, у зв'язку з чим позивачем у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» було нараховано пеню у сумі 2,10 грн.

Окрім того, відповідно листа Бабушкінського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська від 27.05.2013 року за №697, який надійшов на адресу позивача 31.05.2013 року - потягом 2012р. ТОВ «Дніпрометроспецбуд» надавало звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», відповідно до яких: станом на 27.01.2012р. кількість вакансій у звіті 3-ПН склала 2 особи, кількість вакансій для інвалідів - 0; станом на 02.07.2012р. кількість вакансій у звіті 3-ПН склала 1 особу, кількість вакансій для інвалідів - 0.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на підприємства, установи, організації законодавчо покладено обов'язок створювати робочі місця для інвалідів.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 2 статті 19 вищевказаного закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, приписами законодавства обов'язок з працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, однак при умові щомісячного інформування місцевих центрів зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів.

Проте, як вбачається з вищезазначеного листа Бабушкінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська від 27.05.2013 року за №697, ТОВ «Дніпрометроспецбуд» надавало звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» лише 27.01.2012р. та 02.07.2012р. при цьому у звітах кількість вакансій для інвалідів не зазначалось взагалі.

Отже, судом встановлено факт невиконання роботодавцем заходів стосовно щомісячного інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органи працевлаштування.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, встановлена відповідальність, яка за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свого обов'язку по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2012 році, вина відповідача доведена, оскільки ним не було вжито необхідних заходів для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування, а тому є підстави для притягнення його до господарсько-правової відповідальності.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона, належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту вжиття всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, на час розгляду справи доказів погашення заборгованості в сумі 10482,53 грн. не надав - суд вбачає наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 128, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометроспецбуд» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометроспецбуд» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 10480,43 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2,10 грн.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков