Ухвала суду № 34468671, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/8632/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Феліва О.О.

відповідача - Смірнової І.В., Шевченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2012

у справі № 2а-7756/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 29.03.2012 № 0000015156, № 0000016156.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про реорганізацію відповідача з Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за грудень 2010 року та січень-червень 2011 року, складено акт № 171/07-02/32708773 від 29.09.2011, в якому зафіксовано порушення: пп. пп. 7.7.2, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в розмірі 7 695 062 грн., за січень-червень 2011 року в розмірі 11 671 530 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення за листопад 2010 року на суму 5 214 811 грн., за грудень 2010 року на суму 1 159 505 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення за січень-червень 2011 року на суму 12 008 687 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 29.03.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000015156 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 24 172 152 грн.;

- № 0000016156 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 374 316 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» у визначені терміни подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди, у яких заповнено рядки у відповідності до вимог Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями) та Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41.

05.08.2011 ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень-червень 2011 року, відповідно, згідно яких сума рядка 24 (26) «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларацій з ПДВ зменшено та віднесено до рядків 25 (23) «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» та 25.1 (23.1) «на рахунок платника у банку».

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування та розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що позивач не мав права на складання уточнюючих розрахунків з метою зміни напряму відшкодування, оскільки така зміна не може розцінюватись як виправлення помилки; позивачем до перевірки не надано документів на підтвердження того, що податкові накладні виписані в попередніх податкових періодах були отримані із запізненням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач, подаючи уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларацій з податку на додану вартість за спірні періоди, здійснив маніпулювання податковою звітністю з метою мінімізації поточних податкових зобов'язань та штучно створив «потрібну» суму бюджетного відшкодування; до складу податкового кредиту спірного періоду включені суми податку на додану вартість по податкових накладних, які виписані постачальниками в попередніх податкових періодах, без підтверджуючих документів на отримання податкових накладних із запізненням.

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Зазначені норми права кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 цього Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді.

Крім того, згідно п. п. 200.6, 200.7 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів; платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 зазначеного Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Передбачене у п. 50.1 ст. 50 ПК України право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними у Кодексі.

Наведена норма Кодексу не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таких обмежень і в інших нормах Кодексу.

Випадком, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, визначених у ст. 102 Кодексу. Також у п. 50.1 ст. 50 Кодексу передбачено, що платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не було досліджено питання наявності проведення перевірок податкових декларацій позивача по кожному звітному періоду на момент подачі уточнюючих розрахунків до декларацій з податку на додану вартість по відповідних періодах, та не встановлено обставин щодо закінчення строків давності, визначених ст. 102 ПК України.

Слід також зазначити, що при визнанні правомірними спірних податкових повідомлень-рішень, та відповідно, відсутності права у позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по деклараціях за спірний період, судами обох інстанцій не досліджено та не здійснено аналізу платіжних доручень, податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість контрагентам в ціні придбаних товарів (робіт, послуг); не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі, яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та від'ємне значення суми податку на додану вартість.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний