Ухвала суду № 34468402, 17.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/43558/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 17.10.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013

у справі № 826/48/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Група Компаній „Рідна Марка"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної

податкової служби

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Група Компаній „Рідна Марка" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0003262260, №0003272260, №0003282260 від 23.08.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2013 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлень-рішень від 23.08.2012 №0003262260, №0003272260, №0003282260.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 та складено акт № 282/23-611/36336351 від 30.07.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

№ 0003262260 від 23.08.2012, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послуг) на суму 298308; № 0003272260 від 23.08.2012, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7550 грн.; № 0003282260 від 23.08.2013, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 7209359 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України завищило від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на суму 7209359 грн., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на суму 239189 грн. та завищило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 7500 грн.

Між позивачем та ФОП „ОСОБА_4" укладено договір транспортного експедирування № 5 від 01.04.2011.

За наслідками взаємовідносин позивачем витрати на оплату послуг віднесені до валових витрат у сумі 236625 грн., та сформовано податковий кредиту у сумі 47324,98 грн.

Відповідачем в ході проведення аналізу діяльності ФОП ОСОБА_4 встановлено, що контрагент позивача формував податковий кредит від ТОВ „Югресурспостач", ТОВ „Таврійська зернова компанія" по яким встановлено факти відсутності здійснення господарської діяльності та вказані суб'єкти господарювання задіяні у схемах ухилення від сплати податків.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суд першої інстанції, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій підприємства з ФОП ОСОБА_4 за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного надання послуг позивачу.

Таким чином, враховуючи відсутність реального здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, останнім неправомірно сформовані валові витрати та податковий кредит по документам виписаним ФОП ОСОБА_4

Стосовно операцій позивача з придбання пива, соків, квасу, що в подальшому реалізовується на митній території України, транспортних послуг, послуг оренди складських та офісного приміщень протягом 2-4 кварталів 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивача по даним бухгалтерського обліку є витрати пов'язані з господарською діяльністю: обслуговування оргтехніки, послуги зв'язку, періодичні видання; витрати на утримання персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (амортизація, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення); податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі; транспортних послуг, послуг оренди складських та офісного приміщень, витрати на передпродажну підготовку товарів, витрати на відрядження на митній території України, витрати на банківське обслуговування та інші витрати загальногосподарського призначення.

Однак, встановлено, що у підприємства станом на 31.03.2012 задекларовано збиток на суму 7209359 грн.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, враховуючи, що на витрати позивачем віднесено вартість транспортних послуг, послуг оренди складських та офісного приміщень, витрати на передпродажну підготовку товарів в повному обсязі, до моменту реалізації продукції, з якою пов'язане їх придбання та не отримано доходи від реалізації, тому позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суму в загальному розмірі 7209359 грн.

Стосовно взаємовідносинам позивача з ПП „Транс - Інвестбуд".

ПП „Транс - Інвестбуд" виписано позивачу податкову накладну №2 від 01.07.2011 на загальну суму по податку на додану вартість 1196490 грн., в тому числі податок на додану вартість 199415 грн.

Податкову накладну №2 від 01.07.2011 позивачем віднесено до реєстру податкових накладних за липень 2011 року, в той же час зазначена податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом восьмим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Втім в силу наведених вимог закону обов'язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит є власне факт реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від перевірки покупцем цієї обставини.

У той же час згідно з пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 N 1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженого Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається, зокрема про податкову накладну та/або розрахунок коригування, - витяг з Реєстру.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість перевірки покупцем наявності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У розглядуваному випадку позивач не скористався своїм правом перевірити відповідні відомості, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити право на податковий кредит.

Доказом в даному випадку може бути тільки корінець повідомлення, який підтверджує реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а у випадку його відсутності - належним чином подана скарга на продавця, яка є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 у справі № 826/48/13-а задовольнити, судове рішення скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2013 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 у справі № 826/48/13-а скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2013 у справі № 826/48/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко