Ухвала суду № 34468229, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/13779/11

№ К/9991/13779/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (СДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 2а-28172/10/0570 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (ВАТ) «Донецькміськгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання дій незаконними, визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011, позов задоволено: визнано незаконними дії СДПІ у м. Донецьку щодо обліку грошових коштів, сплачених ВАТ «Донецькміськгаз»платіжним дорученням № 1714 від 24.03.2010, в рахунок погашення податкового боргу за податковою декларацією за грудень 2008 року № 16585 від 20.01.2009; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001381322/0/46153/10/15-16-23/5 від 02.12.2010 про застосування до ВАТ «Донецькміськгаз» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 533992,00 грн.; зобов'язано СДПІ у м. Донецьку внести зміни до облікової картки з податку на додану вартість позивача шляхом відображення в рахунок сплати податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2010 року у розмірі 2494930,00 грн. за платіжним дорученням № 1714 від 24.03.2010.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Донецьку просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ), згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.11.2010 № 1407/15-16-23/5-03361081 про порушення позивачем норми підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ щодо граничних строків сплати сум самостійно узгоджених податкових зобов`язань податку на додану вартість за лютий 2010 року.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.12.2010 № 0001381322/0/46156/10/15-16-23/5 про застосування штрафу у розмірі 533992,00 грн. за затримку на 418 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість 50% від суми 1067984,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що 20.01.2009 позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року із визначенням податкових зобов'язань у сумі 2267984,00 грн., проте 29.01.2009 згідно умов договору про розстрочення податкових зобов'язань позивачу було надано розстрочення сплати податкових зобов'язань у загальній сумі 1200000,00 грн. терміном з 29.01.2009 по 15.07.2009.

У відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як свідчать приєднані до справи копії банківських виписок та копія податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року (а.с. 13, 14-17), позивач сплатив податкові зобов`язання за лютий 2010 року у сумі 2494930,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1714 від 24.03.2010 із визначенням призначення платежу «ПДВ за лютий 2010 року» в установлений законом строк, тоді як цю суму в оперативному обліку сплачених позивачем податків, зборів (обов'язкових платежів), що ведеться податковим органом, зараховувались як погашення податкового боргу попередніх податкових звітних періодів у сумі 2196851,72 грн. (в тому числі за грудень 2008 року - 1067984,00 грн.), а в сумі 298078,28 грн. - як пеня, нарахована на цей податковий борг.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях..

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Встановленим обставинам суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку, застосувавши пункти 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III та зробивши висновок, який відповідає обставинам справи і є юридично правильним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко