Ухвала суду № 34466434, 30.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"30" жовтня 2013 р. Справа № 817/2841/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" вересня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 07.08.2013 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002031700 та №0002021700 від 31.07.2013.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року позов задоволенено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0002031700 від 31.07.2013 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 0002021700 від 31.07.2013 року.

Присуджено на користь позивача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 227,43 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що під час проведення документальної планової перевірки суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 Здолбунівською ОДПІ направлено запит до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про підтвердження взаємовідносин з ПП "МКМ-Сервіс". Судом першої інстанції не взято до уваги акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова про неможливість проведення зустрічної звірки суб"єкта господарювання ПП "МКМ-Сервіс" та те, що ПП "МКМ-Сервіс" має стан платника 28 (триває процедура припинення) та з 16.06.2011 перебуває у розшуку. Також не досліджено акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова про результати позапланової виїзної перевірки ПП "МКМ-Сервіс" з питань правильності і своєчасності сплати податків та обов"язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 по 16.06.2011, якою встановлено відсутність постановок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. В результаті завищення валових витрат за 2011 рік на 53515 грн занижено податком з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік на 8027,25 грн. Таким чином, податковий кредит СГ ОСОБА_3, що включений до податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року підлягає коригуванню (зменшенню) за січень 2011 року на 10703 грн. Вважають, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з"явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

З врахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією за відсутності позивача та представника відповідача, в порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець Здолбунівською районною державною адміністрацією Рівненської області 01.11.2005 та згідно свідоцтва НОМЕР_1 від 10.07.2007 є платником податку на додану вартість (Т1 а.с.37).

В період з 04.07.2013 по 10.07.2013 Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "МКМ- СЕРВІС" код 35383180 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складно акт №40/1742-1958204925 від 17.07.2013.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення:

- п. 177.1, п. 177.4 ст. 177, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті завищення витрат за 2011 рік на 53515,00 грн., занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2011 рік на 8027,25 грн.;

- п. 198.1, п. 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України підлягає коригуванню (зменшенню) податковий кредит за січень 2011 року на 10703,00 грн.

На підставі виявлених порушень Здолбунівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002021700 від 31.07.2013 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 12040,88 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 8027,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 4013,63 грн.;

- №0002031700 про зменшеншеня розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10703,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про відсутність вказаних порушень та скасування винесених податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 177.1 ст. 177 розділу ІV Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 розділу ІV цього Кодексу встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 розділу ІV Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, пунктом 177.3 статті 177 розділу ІV Податкового кодексу України передбачено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 177.4 статті 177 розділу ІV Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання і оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарської діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського облік} фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства.

Первинні документи - це документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи мають бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлено, що 10.01.2011 між ПП "МКМ-СЕРВІС" (Продавець) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого стала поставка товару - канцелярські товари, папір та термоетикетку. Сторонами обумовлено, що Продавець поставляє товар в асортименті, кількості, по цінах та в терміни погоджені з Покупцем згідно договору купівлі-продажу та додатку №1 до договору, а Покупець приймає товар та оплачує його на умовах даного договору (т. І а.с.16-18 ).

На виконання умов вказаного договору ПП "МКМ-СЕРВІС" передано у власність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 товар (канцелярські товари, папір та термоетикетку) на суму з ПДВ 64218,00 грн (ПДВ 10703,00 грн.), що підтверджується: підписаною сторонами видатковою накладною від 17.01.2011 № РН1-170014 та виписаною продавцем для покупця податковою накладною від 17.01.2011 № 117022 (т. І а.с.19-22).

Оплата фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вартості товару здійснена в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2011 № 272 на суму 64218,00 грн, випискою з банківського рахунку за 17.01.2011 (т.І а.с.23).

Крім того, позивачем надано документи на підтвердження наявності виробничих та складських приміщень, а саме: договір суборенди нерухомого майна від 01.07.2010, що укладений між ТОВ "Рівнекопсервіс" (Орендар) та ФОП ОСОБА_3 (Суборендар), предметом якого є оренда нежитлового приміщення на першому поверсі загальною площею 136 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, для здійснення господарської діяльності суборендаря. Вказане нежитлове приміщення передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на підставі акту приймання - передачі від 01.07.2010 (т. ІІ а.с.34-37).

Договір найму приміщення від 01.03.2011, що укладений між ТОВ Виробнича фірма "ЧІП" (Наймодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Наймач), предметом якого є передача Наймодавцем Наймачеві у строкове платне користування офісних приміщень загальною площею 70 кв.м. та виробничих приміщень загальною площею 136 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення ділового офісу, виробничих та складських приміщень Наймача (т.ІІ а.с.38-43).

Придбаний у ПП "МКМ-СЕРВІС" товар позивачем був використаний у своїй господарській діяльності шляхом реалізації його іншим суб'єктам господарювання відповідно до виданих видаткових, податкових накладних та проведеною оплатою за них ( т.1 а.с. 38-251).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ПП "МКМ-СЕРВІС" та їх подальшої реалізації є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, відповідають всім необхідним вимогам, передбаченим цим Законом. Придбання товарів також підтверджено податковою накладною, виписаною ПП "МКМ-СЕРВІС", яка оформлена останнім у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Щодо нікчемності правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйнятності до уваги акту ДПІ у Галицькому районі м.Львова №238/22-40/35383180 від 03.07.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "МКМ-СЕРВІС", а також на акту № 1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 про результати позапланової виїзної перевірки ПП "МКМ-СЕРВІС", з питань правильності і своєчасності сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008 по 16.06.2011..

Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Позивача не було визнано винним вироком суду щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року стосується лише висновків правомірності дій посадових осіб податкового органу відносно проведення перевірки та складання акту перевірки.

Таким чином, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання податкової вигоди, зокрема, права на формування податкового кредиту, є безпідставним.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень №0002031700 та №0002021700 від 31.07.2013, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Приходька,1а,м. Здолбунів,Рівненська область,35705