Ухвала суду № 34466398, 21.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 р.Справа № 816/4775/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. по справі № 816/4775/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського обласного військового комісаріату

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Полтавського обласного військового комісаріату, в якому просить визнати протиправним рішення від 30.01.2013 року щодо відмови у наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язання надати йому такий статус з 30.01.2013 року та видати посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що протягом червня - жовтня 2012 року він приймав участь у розмінуванні території м. Лубен та Лубенського району Полтавської області від вибухонебезпечного предметів як представник громадського формування з охорони громадського порядку "Козацька варта". 07.08.2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання його учасником бойових дій, проте отримав відмову. Вважає, що відповідачем при вирішенні питання про встановлення позивачу статусу учасника бойових не враховано всіх фактичних обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, чим порушено п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому спірне рішення щодо відмови у встановленні статусу учасника бойових дій є неправомірними та підлягає скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість спірної відмови у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій. Зазначив, що посилання суду першої інстанції на те, що позивач брав участь лише у виконанні робіт з приводу виявлення, огородження та охорони знайдених вибухонебезпечних предметів, є помилковими, оскільки надані позивачем документи підтверджують участь в усіх етапах розмінування, а саме, виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що протягом червня - жовтня 2012 року на виконання наказу отамана громадського формування "Козацька варта" позивача, як члена громадського формування з охорони громадського порядку, було залучено до підрозділу козаків щодо здійснення робіт із розмінування полів і об'єктів народного господарства на території м.Лубен та Лубенського району Полтавської області.

07.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся через Лубенсько - Оржицький військовий комісаріат до Полтавського ОВК із відповідною заявою про надання йому статусу учасника бойових дій.

Однак, комісією Полтавського ОВК за результатами розгляду матеріалів звернення прийнято рішення від 30.01.2013 про відсутність підстав для визнання позивача учасником бойових дій. Вказане рішення мотивовано тим, що позивач не підтвердив факт свого залучення до розмінування полів і об'єктів народного господарства, так як згідно наданих документів, а саме - наказу №010 від 28.09.2012 по особовому складу громадського формування "Козацька варта", постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, затвердженої начальником Лубенського МВ УМВС в Полтавській області, обмежувався статусом представника громадського формування із завданням щодо забезпечення цілодобового чергування з охорони місця події, а не залучався до розмінування полів і об'єктів народного господарства.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що факт виконання позивачем робіт з виявлення, огородження та охорони знайдених вибухонебезпечних предметів, а також знаходження в небезпечній зоні розльоту осколків вибухонебезпечних предметів, не є достатніми підставами для встановлення статусу учасника бойових дій в розумінні Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а спірне рішення про відмову позивачу в встановленні вказаного статусу є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовий статус ветеранів війни, засади сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Статтею 5 вказаного Закону України передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час визнаються учасниками бойових дій.

З метою виконання вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" наказом Міністерства оборони України від 08 квітня 2009 №158 затверджено Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Положення передбачено, що комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах.

Пунктом 9 Положення визначено перелік документів, на підставі яких комісією приймається рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій. До таких документів, зокрема, відносяться для військовослужбовців, які брали участь у розмінуванні або траленні бойових мін: витяг з наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін); витяг з наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін); акт на виконання робіт із розчистки місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін).

При цьому, пунктом 10 Положення передбачено, що за відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником.

З аналізу наведених норм колегія суддів дійшла висновку, що для визнання позивача учасником бойових дій на підставі пункту 11 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та призначення йому відповідного статусу, позивачу необхідно надати комісії переконливі докази його участі у розмінуванні (траленні бойових мін).

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, позивач є членом громадського формування з охорони громадського порядку "Козацька варта", основною метою діяльності якої, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію громадського формування, є: сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захист життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також рятування людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій.

Так, згідно наказу отамана громадського формування "Козацька варта" від 15.05.2012 року №3, створено підрозділ по проведенню робіт із розмінування полів і об'єктів народного господарства на території Лубен та Лубенського району. Мета діяльності даного підрозділу: перевірка отриманої інформації про місцезнаходження вибухонебезпечних предметів, виявлення та охорона вибухонебезпечних предметів а також проведення комплексних заходів щодо розмінування місцевості та спільно з піротехнічним підрозділом ГУМНС України в Полтавській області та співробітниками Лубенського МВ ГУМВС України в Полтавській області проведення знешкодження вибухонебезпечних предметів, виявлених на території м. Лубен та Лубенського району.

На виконання вказаного наказу, позивача, як члена громадського формування, наказами отамана №07 від 10.06.2012 року, №8 від 10.06.2012 року, №11 від 04.07.2012 року, №13 від 06.08.2012 року, №015 від 06.08.2012 року, №17 від 01.10.2012 року, №19 від 03.10.2012 року, №21 від 04.10.2012 року залучено до проведення комплексу заходів щодо розмінування місцевості спільно з працівниками Лубенського МВ ГУМВС України в Полтавській області та піротехнічним підрозділом ГУМНС України в Полтавській області проведення знешкодження вибухонебезпечних предметів.

Згідно графіків чергування, позивач у період з 10.06.2012 року по 12.06.2012 року, з 04.07.2012 року по 05.07.2012 року, з 07.08.2012 року по 08.08.2013 року та з 02.10.2012 року по 05.10.2012 року здійснював охорону району розмінування.

Як вбачається з наявним в матеріалах актів виконання робіт з розмінування місцевості №49 від 12.06.2012 року, №50 від 12.06.2012 року, №54 від 05.07.2012 року, №70 від 08.08.2012 року, №71 від 08.08.2012 року, №88 від 03.10.2012 року, №89 від 04.10.2012 року, №90 від 05.10.2012 року ОСОБА_1 безпосередньо до складу піротехнічного підрозділу не входив, однак здійснював заходи щодо виявлення, охорони та знешкодження вибухонебезпечних предметів як представник громадського формування "Козацька варта".

В свою чергу, згідно п. 4 спільного наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства оборони України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації державної прикордонної служби України від 27.05.2008 N 405/223/625/455 "Про організацію робіт з виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів на території України та взаємодію під час їх виконання" встановлено, що безпосередню організацію виконання завдань щодо розмінування (знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів та проведення інших вибухових робіт, координацію дій підпорядкованих піротехнічних підрозділів та груп розмінування, налагодження взаємодії між центральними органами виконавчої влади, на які покладено реалізацію завдань з розмінування, а також місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування покладено на структурний підрозділ МНС, службу мінної безпеки Міноборони та Держспецтрансслужбу. Роботи з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів здійснюються групами піротехнічних робіт територіальних органів управління та підпорядкованих МНС підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, групами розмінування Збройних Сил України та Держспецтрансслужби. Порядок отримання зазначеного допуску для особового складу груп розмінування Збройних Сил України визначається начальником інженерних військ Збройних Сил України.

Тобто, роботи з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів здійснюються групами піротехнічних робіт або групами розмінування за наявності спеціального допуску.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач був фактично залучений до розмінування полів і об'єктів народного господарства громадською організацією, тоді як до безпосереднього виконання таких робіт допускається лише штатний особовий склад піротехнічних груп, який пройшов навчання за спеціальністю у навчальних закладах МНС і Міноборони та має відповідну підготовку.

Колегія суддів зазначає, що позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи не надано належних та допустимих доказів того, що останній володіє певними знаннями, є працівником вибухо-технічного підрозділу та має право виконувати роботи з розмінування та знешкодження вибухо-небезпечних речовин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те,що позивач не міг входити до групи осіб, які входять до складу груп розмінування Збройних сил України та не міг брати участі в такому розмінуванні, оскільки залучався до виконання робіт по очищенню місцевості від вибухонебезпечних предметів не Міністерством оборони України і не під час проходження військової служби, а територіальним підрозділом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи як представник громадського формування, до безпосереднього обов'язку якого не входило проведення робіт з розмінування, а лише роботи з виявлення, огородження та охорони знайдених вибухонебезпечних предметів.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що факт виконання позивачем робіт з виявлення, огородження та охорони знайдених вибухонебезпечних предметів, а також знаходження в небезпечній зоні розльоту осколків вибухонебезпечних предметів, не є достатніми підставами для встановлення статусу учасника бойових дій в розумінні Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Враховуючи наведене, в зв'язку з ненаданням позивачем переконливих доказів своєї участі у складі груп розмінування, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість спірного рішення відповідача щодо відмови в наданні йому статусу учасника бойових дій, та як наслідок, відсутності правових підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності спірного рішення у зв'язку з тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було витребувано всі необхідні докази по справі, оглянуто відеозапис та викликано свідка, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи наведене, оскільки розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та беручи до уваги, що матеріали справи містять усю необхідну інформацію щодо предмету доказування, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судом першої інстанції обставини підтверджується матеріалами справи. Крім того, позивач, звертаючись із апеляційною скаргою та вказуючи, що судом першої інстанції не досліджено усіх доказів по справі, жодних інших доказів в обґрунтування своєї правової позиції по справі не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність прийняття оскаржуваної відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 року по справі №816/4775/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. по справі № 816/4775/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Калитка О.М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.