Постанова № 34465914, 20.08.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 р. Справа № 820/3095/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Мосіюк О.В.

представника відповідача Оніщенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 820/3095/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Слобожанський миловар" звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому після уточнення вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області ДПС від 05.04.2013 р. № 0000084400, № 0000074400, № 0000064400, судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції ст. 44, 73, 138.2 ст. 138 ПК України, неправильну оцінку судом доказів реальності вчинених угод з ТОВ "Главмет", безпідставне врахування акту про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту, що призвело до невірного вирішення справи.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст..195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ТОВ "Слобожанський миловар" є юридичною особою, платником ПДВ, знаходиться на податковому обліку СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області ДПС . Основними видами діяльності позивача є виробництво мила та мийних засобів, складське господарство та інші. (т. 1, а.с. 82-83, т. 2 а.с.3).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березень - грудень 2012 року, січень 2013 року та податку на прибуток за 2012 рік по взаємовідносинам з ТОВ "Главмет" (код ЄДРПОУ 37577455), за наслідками якої складено акт від 27.03.2013 р. № 184/440-08/30357250 (т. 1, а.с. 23-59).

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- п. 138.1., п. 138.8. ст. 138, п. 144.1. ст. 144, п.п. 145.1.5 п 145.1 ст. 145, п. 146.1., п.146.3., п.146.11 ст. 146 ПК України у зв'язку із

збільшенням балансової вартості основних засобів на вартість ремонтних робіт згідно договорів підряду, укладених ТОВ "Слобожанський миловар" з ТОВ "Главмет" загальною сумою в 1 379 86,65 грн., по яким не підтверджено факту реального здійснення господарських операцій на загальну суму 137986,65 грн.;

завищенням амортизаційних відрахувань у сумі 3 145,00 грн., у тому числі по податковим періодам: а саме 2 кв. 2012р. - 640,06 грн., 3 кв 2012р. - 989,18 грн. 4 кв. 2012р.- 1 515,76 грн.;

завищенням собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2 кв. 2012р. на 640,06 грн., за 3 кв. 2012р. на 989,18 грн., за 4 кв. 2012р. на 1515,76 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2 кв. 2012р. у сумі 134 грн., за 3 кв. 2012р. у сумі 208 грн., за 4 кв. 2012р. у сумі 318 грн.;

- п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 ПК України внаслідок заниження суми податку, яка підлягає нарахуванню та сплати в бюджет на загальну суму 17 095 грн., у тому числі: за березень 2012 року у сумі 8 977,00 грн., за червень 2012 року у сумі 4 560,00 грн., за липень 2012 року у сумі 3 558,00 грн. та завищенню суми бюджетного відшкодування ПДВ у загальній сумі 20 934 грн., у тому числі за травень 2012 року на суму 1 164,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 1 221,00 грн., за листопад 2012 року на суму 8 969,00 грн., за січень 2013 року на суму 9 580,00 грн.

05.04.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000084400, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 20 934,00 грн. та накладено штрафні (фінансові санкції) у розмірі 10 467,00 грн.;

- №0000074400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/ послуг) за основним платежем у розмірі 17 095,00 гривень та накладено штрафні (фінансові санкції) у розмірі 8 547,50 грн.;

- №0000064400, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 660,00 гривень та накладено штрафні (фінансові санкції) у розмірі 330,00 грн. (а.с. 60-65).

Підставою зменшення ТОВ "Слобожанський миловар" суми бюджетного відшкодування, збільшення податку на прибуток, платежів з ПДВ та накладення штрафних санкцій є висновки податкового органу про безпідставність формування підприємством витрат по проведеним ТОВ "Главмет" ремонтним роботам за договорами будівельного підряду, внаслідок збільшення позивачем балансової вартості основних фондів на вартість ремонтних робіт з подальшим нарахуванням амортизаційних відрахувань відповідно до актів виконаних робіт у 2012 році, а також внаслідок включення позивачем до складу податкового кредиту у березні - грудні 2012 року та січні 2013 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Главмет" за відсутності факту реальності здійснення господарських операцій. Такі висновки податковим органом зроблено з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Главмет» ( контрагента позивача) від 05.02.2013 р. № 48/22.4-07/37577455.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з висновку, що при винесенні спірних повідомлень рішень діяв на підставі, в порядку та межах повноважень, передбачених законом, доводи про безтоварність операцій підтверджено податковим органом належними доказами.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.02.12р. між ТОВ "Слобожанський миловар" (замовник) та ТОВ "Главмет" (підрядник) укладено договір підряду № 01/03-12 на виконання робіт по обладнання системи вентиляції за адресою Дергачівський район, с. Подвірки, вул.. Свердлова,53.

В підтвердження виконання умов договору позивач, як до перевірки, так і до суду надав копії договорів, акти прийому виконаних робіт , довідку про вартість виконаних робіт. Роботи виконані по об'єкту приміщення цех механічної обробки мила, зазначені операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку відповідними проводками, оплата за виконання робі здійснена в безготівковий спосіб.

Також 18.02.2012 р. між ТОВ "Слобожанський миловар" (замовник) та ТОВ "Главмет" (підрядник) укладено договір підряду № №18/02-СМ на виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою Дергачівський район, с. Подвірки, вул.. Свердлова,53 по об'єкту приміщення з критими рампами.

В підтвердження виконання умов договору позивач, як до перевірки, так і до суду надав копії договорів, акти прийому виконаних робіт , довідку про вартість виконаних робіт. Зазначені операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку відповідними проводками, оплата за виконання робі здійснена в безготівковий спосіб.

19.07.2012р. між ТОВ "Слобожанський миловар" (замовник) та ТОВ "Главмет" (підрядник) укладено договір підряду № 19/07-12 на виконання робіт по обладнання системи кондиціонування за адресою Дергачівський район, с. Подвірки, вул.. Свердлова,53.

В підтвердження виконання умов договору позивач, як до перевірки, так і до суду надав копії договорів, акти прийому виконаних робіт , довідку про вартість виконаних робіт. Роботи виконані по об'єкту участок виробництва гліцерину, зазначені операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку відповідними проводками, оплата за виконання робі здійснена в безготівковий спосіб. (т.1, а.с. 109-111, 163-165, 171-173).

Роботи по договору №19/07-12 від 19.07.2012 р. здійснено за рахунок матеріалів замовника згідно відомостей ресурсів, на підставі погоджених сторонами локальних кошторисів. Вартість робіт, погоджена сторонами в установленому угодою порядку, що підтверджується копіями договірних цін. Наявність у позивача матеріалів, за рахунок яких здійснено будівельні роботи, підтверджується видатковими накладними (т.3, а.с. 31-137).

Судом встановлено та визнається відповідачем, що приміщення в яких проводилися роботи , належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право власності на нерухоме майно. (т.2, а.с.4-42).

Переміщення матеріалів від замовника до підрядника підтверджено відкритими листами та довіреностями на отримання ТМЦ, роздрукуванням карти рахунку 205 за період 01.08.2011 по 31.12.2012 р. (т.1, а.с 112-126, т.3, а.с. 138-187).

Виконання робіт за договорами підтверджено податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ 2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витратах) за період з березня по грудень 2012 року форми КБ 3, які надавалися позивачем як під час перевірки , так ідо суду. (т. 1, а.с. 67-80, 127-162, 168-170).

Оплата за зобов'язаннями по угодам позивача з ТОВ "Главмет" проведена у безготівковий спосіб, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про прийняття до виконання (т.1, а.с 178-182).

На момент вчинення господарських угод та їх виконання позивач і контрагент були платниками податків, мали правосуб'єктність юридичних осіб, ТОВ "Главмет", як суб'єкт здійснення будівельних робіт, мав відповідну ліцензію (т. 1, а.с. 107).

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум, включеного до податкового кредиту (валових витрат), на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту або витрат чинне законодавство не передбачає.

Приймаючи до уваги доводи податкового органу про безтоварність спірних господарських операцій суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано було до перевірки кошторису, наявність якого є обв'язковою умовою при виконанні договорів будівельного підряду.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції відповідно до ст.11 КАС України зобов'язаний був самостійно витребувати у позивача зазначені документи, незважаючи на відсутність посилання на них сторонами по справі.

Судом апеляційної інстанції, відповідно до ст.11 КАС України були витребувані зазначені документи, та позивачем надано належним чином завірені копії кошторису за вищезазначеними договорами, з яких вбачається обсяги виконаних робіт, їх вартість, заплановані механізми. Крім того, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки податковим органом зафіксовано обсяг виконаних робіт, та не міститься посилання на не надання позивачем до перевірки кошторисів.

Також колегія суддів вважає помилкове не врахування судом першої інстанції актів виконаних робіт за договорами .

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, акти КБ 2в, довідки КБ 3 не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В акті перевірки також не міститься посилань на наявність недоліків у цих документах.

Отже, збільшення позивачем балансової вартості основних фондів на вартість ремонтних робіт з подальшим нарахуванням амортизаційних відрахувань відповідно вищезазначених актів виконаних робіт, та включено до складу податкового кредиту у березні - грудні 2012 року та січні 2013 року суми податку на додану вартість на підставі х податкових накладних, виписаних ТОВ "Главмет" є правомірним.

Доказів фізичної відсутності робіт в натурі, використання позивачем цих робіт не за призначенням, несумісності робіт з напрямом господарської діяльності позивача суду не надано.

Потреба в проведенні ремонтно-будівельних та монтажних робіт за договорами будівельного підряду з ТОВ "Главмет" обґрунтована специфікою виробництва підприємства позивача (продукція-мило та миючі засоби), а також результатами огляду будівель та споруд по підприємству станом на 30.09.2011 р.

Проведення будівельно-ремонтних робіт на підприємстві позивача погоджується з вимогами Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 р. № 32/288, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 р. за № 424/2864.

З акту податкової перевірки позивача вбачається, що єдиною підставою висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є дані акту ДПІ у Київському районі м. Харкова №48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ "Главмет", в якому міститься висновок про нереальність господарських операцій господарюючої особи з контрагентами за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2012 р. внаслідок відсутності основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, діяльність ТОВ "Главмет" пов'язана з сумнівними платниками по ланцюгу товарно-грошових потоків з посиланням акти податкових перевірок (неможливості проведення зустрічних звірок) щодо третіх осіб, дані інформаційних систем ДПА.

Суд першої інстанції взяв до уваги вказаний акт як доказ нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Главмет». Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, який судом першої інстанції взято до уваги в підтвердження безтоварності господарської операції, не є належним доказом, оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є, первинні документи податковим органом під час проведення звірки не досліджуються. ( т.1 а.с.196-213)

Відсутність у контрагента позивача необхідної для виконання зазначених робіт кількості працівників не свідчить про безтоварність угод, крім того такий факт не доведний належними доказами.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) у зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про проведенню зустрічної звірки ТОВ «Главмет» при складанні акту №№48/22.4-07/37577455 від 05.02.2013 р. визнані судом протиправними, що встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р., яка набрала законної сили.

Неврахування поданих на перевірку відповідачу первинних документів з підстави неможливості підтвердити їх зміст шляхом співставлення показників зі звітністю контрагента або, виходячи із інформації автоматизованих баз даних ДПС є недопустимим.

Між тим, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Колегія суддів вважає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають відповідне право платника.

Посилання ДПІ на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Так, господарська діяльності контрагента позивача, не вимагає від нього безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Зокрема, ремонтні та монтажні роботи за угодами з позивачем виконано за рахунок давальницьких матеріалів, повний цикл таких матеріалів (наявність, приймання-передача, використання) позивачем підтверджено у належний спосіб. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання таких робіт, відповідачем не досліджено інші форми залучення працівників контрагентом позивача.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Твердження акту перевірки відповідача про незаконність формування показників податкової звітності позивача з посиланням на сумнівність відносин його безпосереднього контрагента з третіми особами є недопустимим, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін спірних угод, в яких такий платник є учасником.

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договорів, контролюючим органом в акті перевірки позивача не зазначено, як і не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом, визнані недійсними. Доказів наявності умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, з метою безпідставного отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагента позивача, або самого позивача, відповідачем не наведено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження доводів про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом. Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між контрагентами. Відповідачем донараховано позивачу податкові зобов'язання та штрафні санкції безпідставно.

Висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень відповідача є помилковим.

Частиною 1 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що про наявність підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 р. та винесення нової постанови про задоволення позовних вимог.

Оскільки за насідками судового розгляду справи судове рішення прийнято на користь позивача, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на його користь, в розмірі документально підтвердженої суми, а саме 580,34 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 820/3095/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби від 05.04.2013 р. № 0000084400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20 934,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 10 467,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби від 05.04.2013 р. № 0000074400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі за основним платежем 17 095,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 8 547,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби від 05.04.2013 р. № 000006400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі за основним платежем 660,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 330,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету УКраїни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" витрати зі сплати судового збору в розмірі 580,34 грн. (п'ятсот вісімдесят гривень 34 копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст постанови виготовлений 26.08.2013 р.