Ухвала суду № 34462655, 22.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р.Справа № 815/3383/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Токарчук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування наказів в частині звільнення, поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

26.04.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 158 від 13.02.2012 року та № 58 о/с від 16.02.2012 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 30 100 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

05.07.2013 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подало апеляційну скаргу на вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилається на те, що Київським РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області на підставі матеріалів ЖРЗПЗ Малиновського РВ за № 2022, було проведено відносно позивача службове розслідування по факту неналежної поведінки оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння. За результатами проведеного службового розслідування відповідачем було встановлено факт порушення позивачем Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Етичного кодексу працівників органів внутрішніх справ та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, що виразилось у нетактовній поведінці та створенні конфліктної ситуації в стані

алкогольного сп'яніння, що негативно вплинуло на імідж міліції. У зв'язку із зазначеним, на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за скоєння поступку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу. Відповідач посилається на те, що звільнення позивача за вказаною статтею Положення є самостійною підставою припинення трудових відносин з

працівником міліції, а тому звільнення ОСОБА_2 не можна розцінювати як дисциплінарне стягнення. Крім того, ГУ МВС України в Одеській області посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду та на відсутність підстав для його поновлення.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 158 від 13.02.2012 року оперуповноваженого сектора карного розшуку Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 58 о/с від 16.02.2012 року ОСОБА_2 було звільнено у запас Збройних Сил України за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 23.02.2012 року.

Не погоджуючись з прийнятими наказами, ОСОБА_2 оскаржив їх до суду першої інстанції.

З відповідним позовом до Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 звернувся лише 26.04.2013 року.

У додатках до адміністративного позову позивачем було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому ОСОБА_2 посилався на те, що про проведення службового розслідування він не знав, з висновками службового розслідування ознайомлений не був, також не був повідомлений про звільнення, оскільки з наказом про звільнення не ознайомлювався, трудову книжку не отримував.

Позивач зазначив, що лише наприкінці березня 2013 року, тобто через рік після його звільнення, йому зателефонували з відділу кадрів Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області і повідомили про необхідність отримання трудової книжки, у зв'язку із звільненням у минулому році, а саме: 13.02.2012 року.

При цьому, позивач вказав на те, що під час видання наказу Головного управління МВС України в Одеській області від 13.02.2012 року № 158, а також протягом року після звільнення він виконував свої службові обов'язки в прокуратурі Одеської області, куди був відкомандирований згідно розпорядження ГУМВС України в Одеській області від 29.04.2010 року № 320.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року було визнано поважними причини пропуску ОСОБА_2 строку звернення до адміністративного суду та поновлено строк звернення до суду.

Після подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог у зв'язку з оскарженням наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 58 о/с від 16.02.2012 року, Головним управлінням МВС України в Одеській області було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог щодо оскарження зазначеного наказу, яке ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року залишено без задоволення.

В свою чергу, не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції по справі постановою про задоволення позовних вимог позивача, Головне управління МВС України в

Одеській області оскаржило її в апеляційному порядку. При цьому, крім іншого, апелянт посилався на неправомірність ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року, якою було поновлено позивачеві строк звернення до суду.

Апелянт посилався на те, що позивачу було відомо про його звільнення з органів внутрішніх справ, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак, позивач протягом року не оскаржував у встановленому порядку накази про звільнення.

В ході розгляду справи колегією суддів суду апеляційної інстанції було встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 12.02.2012 року о 16 годині 30 хвилин посадовими особами Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у телефонній розмові було запропоновано ОСОБА_2 прибути до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області для надання пояснень по факту його неналежної поведінки, згідно матеріалів ЖРЗПЗ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за № 1748 від 12.02.2012 року, на що останній відмовився. У зв'язку із зазначеним посадовими особами Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було складено акт від 12.02.2012 року (а.с. 134).

Крім того, в матеріалах справи також наявні акти, складені посадовими особами Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, які підтверджують факти відмови позивача від ознайомлення з наказом Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про клопотання перед ГУМВС України про його звільнення з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, від ознайомлення з дисциплінарним наказом начальника Головного управління МВС України в одеській області від 13.02.2012 року № 158, а також від ознайомлення з текстом та висновком атестаційного листа (а.с. 50, 57-59).

В свою чергу, в підтвердження сповіщення позивача про наказ начальника ГУМВС України в Одеській області № 58 о/с від 16.02.2012 року, відповідачем було надано лист від 27.02.2012 року № 31/8-741, згідно якого ОСОБА_2 повідомлялось про те, що його звільнено з органів внутрішніх справ 23.02.2012 року та було рекомендовано прибути до відділу кадрового забезпечення Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання трудової книжки та військового квитка, чого останній не здійснив (а.с 54).

Наданими доказами було підтверджено, що ОСОБА_2 повідомлявся про наявність наказів Головного управління МВС України в одеській області від 13.02.2012 року № 158 та начальника ГУМВС України в Одеській області № 58 о/с від 16.02.2012 року. При цьому, відмова ОСОБА_2 від ознайомлення із зазначеними наказами та іншими документами, складеними відносно нього, не може свідчити про те, що позивачу не було відомо про його звільнення з органів внутрішніх справ.

Колегія суддів критично ставиться до твердження позивача про те, що у період з 23.02.2012 року по квітень 2013 року він, не сповіщений про звільнення, продовжував працювати в прокуратурі Одеської області, куди був відкомандирований розпорядженням ГУМВС України в Одеській області № 320 від 29.04.2010 року.

Як зазначено Головним управлінням МВС України в Одеській області, та не заперечувалось позивачем, розпорядженням ГУМВС України в Одеській області № 320 від 29.04.2010 року ОСОБА_2 був відкомандирований в складі працівників ГУМВС України в Одеській області до прокуратури Одеської області для розслідування резонансних кримінальних справ № 051201000047 та № 01201000017, які були порушені відносно посадових осіб Великодальницького ЗАТ «Євдокія» та ВАТ «Одеснафтопродукт» за фактами привласнення коштів в особливо великих розмірах.

При цьому, в судове засідання суду апеляційної інстанції представником відповідача були надані документи, які свідчать про те, що розслідування зазначених кримінальних справ було закінчено, а матеріали справи направлені до суду ще у червні 2010 року та у жовтні 2011 року.

Крім того, згідно наказу ГУМВС України в Одеській області від 13.02.2012 року № 158 було визнано таким, що втратило чинність розпорядження ГУМВС України в Одеській області № 320 від 29.04.2010 року в частині відрядження у розпорядження прокуратури Одеської області

старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського РВ ОМУ ГУМВС України капітана міліції ОСОБА_2

Таким чином, з моменту прийняття наказу ГУМВС України в Одеській області від 13.02.2012 року № 158 у позивача були відсутні законні підстави для перебування у розпорядженні прокуратури Одеської області та виконання будь-яких завдань.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказав, що в період його перебування в прокуратурі Одеської області з 13.02.2012 року участі у будь-яких процесуальних діях він не приймав, документи не складав та не підписував, а займався у період з 13.02.2012 року по кінець березня 2013 року лише підшиванням кримінальних справ.

На питання головуючого стосовно того, що не можливо було не помітити неотримання заробітної плати за виконувану роботу на протязі року, позивач відповів, що питанням отримання заробітної плати він не цікавився.

Враховуючи всі обставини справи, які були встановлені в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, документальні підтвердження викладених сторонами обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість твердження позивача про те, що йому не було відомо на протязі року, а саме з 13.02.2012 року по квітень 2013 року, про звільнення його з органів внутрішніх справ

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч. 3 ст. 99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропуску строку звернення до суду встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В свою чергу, при зверненні більше ніж через рік після прийняття оскаржуваних наказів ГУМВС України в Одеській області до суду з відповідним позовом ОСОБА_2 не було надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду. Таких доказів не було надано і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог зазначених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України та, враховуючи те, що позивач повинен був дізнатись про порушення, на його думку, прав та інтересів ще у 2012 році, після винесення оскаржуваних наказів про звільнення його з органів внутрішніх справ, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для поновлення ОСОБА_2 строку звернення до суду, у зв'язку з чим поданий адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.