Постанова № 34461953, 28.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року справа №805/11643/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф.

Яковенко М.М.,

за участю секретаря судового засідання Марциновського А.К.,

за участю

представника позивача Лесик А.М. (за довіреністю)

представників відповідача Масло А.В., Наливайко Т.В. (за довіреностями)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупп-Арт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 р. у справі № 805/11643/13-а (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупп-Арт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, -

В С Т А Н О В И В :

До Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупп-Арт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені. ( арк.справи 2-4).

Постановою суду першої інстанції від 30 вересня 2013 року позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупп-Арт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупп-Арт" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 17 712,50 грн. та пеню у сумі 371,70 грн., разом - 18 084,20 грн. на р/р31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення Фонду 13492430. (арк..справи 28-31)

Не погодившись з таким рішенням, відповідач - ТОВ «Крупп-Арт» - подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу повністю. (арк.справи 35-38)

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крупп-Арт" у поданому 26 лютого 2013 року до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік відобразило, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 8 осіб. Відповідно до звіту інваліди на підприємстві не працювали, тоді як повинна працювати 1 особа (арк.справи 8).

Тобто відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.

З урахуванням вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 17 712,50 грн. На суму заборгованості за період з 16 квітня 2013 року по 27 липня 2013 року нараховано пеню в розмірі 371,70 грн. Загальна сума заборгованості становила 18 084,20 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (арк.справи 6).

Відповідач зареєстрований Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 21 червня 2012 року, що підтверджується довідкою №414 від 21.06.2012 року (арк.. справи 41)

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідачем кожного місяця за період з травня по грудень 2012 року надавались звіти форми № 3-ПН до Донецького міського центру зайнятості про наявність вакансій, в тому числі для інвалідів, однак жодного працевлаштування інваліда з Донецького міського центру зайнятості протягом 2012 року за звітами не було здійснено (арк.. справи 44-63).

Тобто, відповідач належним чином інформував Центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому Центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Відмов з боку відповідача щодо працевлаштування інвалідів встановлено не було.

Відповідно до пункту 1 Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів від 01 березня 2007 року № 16, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, підзвітне і підконтрольне йому та утворюється для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України.

Згідно покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу (п.п.3 п. 4 Положення).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 вказаного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та покладається відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств.

Так, ч. 1 ст. 19 Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 відповідно до статей 19 і 20 вказаного Закону затверджено нормативно-правові акти: Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Колегія суддів зазначає, що на виконання наведених вимог законодавства відповідачем вживалися заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак відповідна кількість інвалідів для працевлаштування направлена не була.

Обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Обов'язок по організації працевлаштування інвалідів та пошуку підходящої роботи для них згідно зі ст. 9 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та ст. 18-1 Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, державну службу зайнятості.

Отже, оскільки відповідачем вжито можливі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладено відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В даному випадку позивачем не доведено вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупп-Арт» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 183-2, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупп-Арт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 р. у справі № 805/11643/13-а -задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 р. у справі № 805/11643/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупп-Арт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені - відмовити.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 1 листопада 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, в даному випадку - з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф.Ханова

М.М. Яковенко