Постанова № 3446138, 03.03.2009, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

3 березня 2009 року справа № 2а-655/09

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

 судді Ушакова Т.С.

при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 00012808013/0 від 19.08.2008 року,

 

За участю сторін:

представник позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.12.2008 року за № 180/111,

представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 05.08.2008 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення рішення № 00012808013/0 від 19.08.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення щодо суті спору, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти задоволення позову через необґрунтованість, надав пояснення щодо суті спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 25.06.2008 року по 06.08.2008 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проводила виїзну планову документальну перевірку Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2008 року по 31.03.2008 року, про що було складено акт від 13.08.2008 року за № 574/08-3/00187369.

В результаті проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

- в порушення вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» під час виписки податкової накладної невірно вказано номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та індивідуальний податковий номер позивача;

- в порушення п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту до його складу було віднесено податкову накладну від 30.11.2006 року № 0001299, отриману від ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.п.н. ІНФОРМАЦІЯ_2) на суму 12989,69 грн. у тому числі ПДВ 2164,95 грн. (отримано матеріали), в якій було вказано номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату № 17313000, замість необхідного номера свідоцтва платника ПДВ № 16033321, вказано індивідуальний податковий номер Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату № 320653812369, замість необхідного номера ІПН № 001873612012.

На підставі акту перевірки від 13.08.2008 року за № 574/08-3/00187369 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.08.2008 року за № 00012808013/0 на суму 3247,43 грн., з яких 2164,95 грн. - сума податкового зобов'язання за основним платежем, 1082,48 грн. - сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями.

 П.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформлюється з дотриманням вимог, встановлених п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вртість», відповідно до вимог якого платник податку зобовязаний надати покупцеві податкову накладну, яка має містити зазначені окремими рядкам:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, дотримання порядку виписування податкової накладної у частині зазначення усіх передбачених Законом реквізитів дає змогу перевірити правомірність формування податового зобов'язання та податкового кредиту відповдно продавця та покупця. Правильне зазначення номеру свідоцтва платника ПДВ та відповідного ІПН платника дає змогу ідентифікувати отримувача податкової накладної та перешкоджає подвійному включенню однієї податкової накладної до складу податкового кредиту різних платників.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Таким чином, якщо накладна є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, то податкова накладна є документом, в якому розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за будь-якою ставкою. Тому саме з цим документом Закон пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Суд вважає, що посилання позивача на п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок), як на єдину підставу нечинності податкової накладної є безпідставним, оскільки зазначену норму Порядку Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов від 28.04.2000 року № 04-1\1-7/21 визнано нечинною у зв'язку із тим, що її положення суперечить вимогам ст. 19 Конституції України, оскільки органам державної податкової служби не надано права визнавати недійсними документи, зокрема податкові накладні. В обгрунтування такого висновку судом зазначено, що зміст вказаної норми не встановлює правил податкового обліку, а встановлює межі відповідальності за порушння, встановлені Порядком.

Таким чином, у разі невідповідності вимогам чинного законодавства з питань оподаткання податкова накладна не може бути визнана недійсною, належно оформлена податкова накладна є підтвердженням права на формування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі порушення з боку постачальника товарів (послуг) порядку заповнення податкової накладної, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Оскільки позивачем не було виконано необхідних дій, передбачених п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на включення до податкового кредиту податкової накладної від 30.11.2006 року № 0001299, отриманої від ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму 12989,69 грн. у тому числі ПДВ 2164,95 грн., він не має.

Крім того, судом встановлено, що постановами Лутугинського районного суду Луганської області від 23.09.2008 року у справах за № 3-7447-2008р. та № 3-7448-2008р. головного бухгалтера та заступника головного бухгалтера Лутугинському державному науково-виробничому валковому комбінату ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які порушили ведення податкового обліку по податках, в тому числі занизили податок на додану вартість на 2164,95 грн., визнано винними у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч. 1 КпАП України.

Відповідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Лутугинському державному науково-виробничому валковому комбінату відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СУДДЯ Т.С. УШАКОВ