Постанова № 34459582, 28.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2013 р. № 820/9128/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.09.2013 року №0000172202, №0000182202, №0000192202, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Моїсеєнко К.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Сіренко Ю.Ю. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Енерготехніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої 02.09.2013 р. був складений акт за № 150/23-11-22-01/2267815, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

1) ст. 135.1 п. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 1242246 грн., в т.ч. за І квартал на суму 292458 грн., за півріччя на 1141224 грн., за три квартали на 1026126 грн., за 2012 рік 1242246 грн. та занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 260872 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 61416 грн., 2 квартал 2012 року 178242 грн., 4 квартал 2012 року 21214 грн.;

2) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України встановлено заниження ПЗ в червні 2012 року в сумі 204102 грн., в результаті чого донараховано податку на додану вартість в суму 204102 грн. за червень 2012 року;

3) п. 198.6 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на суму 539909, 00 грн. в т.ч. за січень 898 грн., лютий 325 грн., березень 2745 грн., квітень 528 грн., червень 990 грн., липень 634 грн. , серпень 2986 грн., вересень 15113 грн., листопад 150 грн., грудень 515540 грн., в результаті донараховано податку на додану вартість на суму 539909, 00 грн., в т.ч. за січень 898 грн., лютий 325 грн., березень 2745 грн., квітень 528 грн., червень 990 грн., липень 634 грн. , серпень 2986 грн., вересень 15113 грн., листопад 150 грн., грудень 515540 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 19.09.2013 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких йому були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме:

- № 0000172202 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 744011,00 грн. за основним платежем та 372005,50 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0000182202 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 260872,00 грн. за основним платежем та 130606,00 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0000192202 про сплату штрафу за порушення сплати податку на прибуток у сумі 284,59 гривень.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, вищезазначеним актом зафіксовано, що проведеною перевіркою відображеного показника за 1 - 4 квартали 2012 в сумі 365889278 грн. на підставі таких документів: договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, банківських виписок, складського обліку вибуття товарів, касових книг, актів виконаних робіт (послуг), оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках ЗО "Каса в національній валюті", 31 "Рахунки в банках", 36 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 704 "вирахування з доходів", 702 "Доходи від реалізації товарів", 791 "результат операційної діяльності", головних книг за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 не встановлено заниження задекларованих ТОВ НВП "Енерготехніка" показників у рядку 02 Декларації "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг).

Згідно п.п. 135.1. ст. 135 Податкового Кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4. цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

П.п. 135.2 ст. 135 Податкового Кодексу України унормовано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підставі досліджених судом залучених до матеріалів справи документів первинного та бухгалтерського обліку за 2012 р., а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахункам 301, 361, та висновку Аудиторської фірми "Фінансовий Експерт" про фактичні результати відносно доходів та зобов'язань по ПДВ за 2012 року, вбачається, що сума заниження доходу, зазначеного в акті перевірки є погашенням дебіторської заборгованості, що виникла при відпустці товару в попередніх періодах. Згідно зі ст. 137.1 ПКУ "Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар", а тому сума 1242246 грн. позивачем була врахована у складі доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у момент відвантаження товару.

У зв'язку із викладеним, порушення з боку позивача п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, судом встановлені не були.

Згідно п.п. 185.1. ст. 185 Податкового Кодексу України унормовано, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України ; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України , для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Судом встановлено, що сума 204 102 грн. - це сума ПДВ 20% від 1 020 508,77 грн. дебіторської заборгованості, яка була погашена товариством в червні 2012 року за товар відпущений у попередніх періодах. А від так, порушення вимог п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу України з боку позивача відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2012 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС-Україна", був укладений договір поставки № 0283-ХА/12 та додаткова угода від 01.08.12 р. Отримання товару позивачем від ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС-Україна" підтверджується наступними документами: податковими накладними на суму ПДВ 515039 грн. а саме: п/н від 03.12.12 р. №53470/24 на суму 675559,32 грн., ПДВ - 112593,22 грн., п/н від 04.12.12р. № 53872/24 на суму 609944,04 грн., ПДВ - 101657,34 грн., п/н від 05.12.12 р. № 53363/24 на суму 696752,52 грн., ПДВ - 116125,42 грн.; п/н від 06.12.12 р. № 54723/24 на суму 539219,88 грн., ПДВ - 89869,98 грн.; п/н від 07.12.12р. № 54948/24 на суму 568760,64 грн., ПДВ - 94793,44 грн.; - видатковими накладними: в/н від 03.12.12 р. № ХА12-000157459 на суму 675559,32 грн., ПДВ - 112593,22 грн.; в/н від 04.12.12 р. № ХА12-000158087 на суму 609944,04 грн., ПДВ - 101657,34 грн.; в/н від 05.12.12 р. № ХА12-000158937 на суму 696752,52 грн., ПДВ - 116125,42 грн.; в/н від 06.12.12 р. № ХА12-000159496 на суму 539219,88 грн., ПДВ - 89869,98 грн.; в/н від 07.12.12 р. № ХА12-000159932 на суму 568760,64 грн., ПДВ - 94793,44 грн.

Також судом встановлено, що отриманний позивачем товар від контрагента - ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "МЕГАПОЛІС-Україна" оплачений у безготівковому порядку згідно платіжних доручень: п/д № 9796 від 13.12.12 р. на 462891,60 грн.; п/д № 1012 від 13.12.12 р. на 45300,00 грн.; п/д № 1011 від 13.12.12 р. на 167400,00 грн.; п/д № 9835 від 14.12.12 р. на 405644,04 грн.; п/д № 1013 від 14.12.12 р. на 204300,00 грн.; п/д № 9878 від 17.12.12 р. на 568760,64 грн.; п/д № 9873 від 17.12.12 р. на 696752,52 грн.; п/д № 9877 від 17.12.12 р. на 539219,88 грн.

Всі ці операції позивачем були відображені і у даних податкового органу, а саме: реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

При вирішені даного спору суд враховує наступні нормативні положення.

Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При судовому розгляді встановлено, що укладені між позивачем та вищевказаним контрагентом правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані до перевірки, що в судовому засіданні не спростовано відповідною стороною. При цьому остання жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

На підставі викладеного, суд приходить думки, що законність та обгрунтованість оскаржуваних рішень відповідачем не доведена.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

В порядку ст. 94 КАСУ позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2298,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.09.2013 року №0000172202, №0000182202, №0000192202, прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка" (код ЄДРПОУ: 22678151) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2298,00 (дві тисячі двісті дев"яносто вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 31.10.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.