Постанова № 34459444, 21.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3323/13-а

21 жовтня 2013 року 10год. 50хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Черкасенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

доВійськова частина А 1519 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно, ВСТАНОВИВ :

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 1519 про стягнення компенсації за речове майно.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що при його звільненні відповідач не виконав своїх зобов'язань і не розрахувався з ним за неотримане речове майно. Відповідно до довідки-розрахунку №17 від 04 вересня 2013 року, виданої військовою частиною А1519, розмір грошової компенсації замість неотриманого речового майна, що підлягає видачі, становить 8156,96 грн.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011. Приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону було передбачено, що військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки, або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Дія норми, що передбачала можливість виплати військовослужбовцям грошової компенсації за неотримане речове майно, а саме п. 2 ст.9-1 Закону, була відновлена з моменту прийняття Рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 року, а тому позивач вважає, що він на даний час має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні повністю. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року №1459-111 дію частини другої статті 9 Закону №2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року №328-У статтю 9 Закону №2011-XII викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону №2011- XII регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Позивач звернувся до суду про стягнення компенсації за речове майно після звільнення з військової служби, а відтак, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не належать до задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині А1519 (35600, вул. Сурмичі, 58, м. Дубно Рівненської області) та перебував на матеріальному та фінансовому забезпеченні у відповідача, що підтверджується довідкою №267 від 16.09.2013 року (а. с. 7).

Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України №77-ПМ від 24.07.2013 року позивача звільнено з військової служби в запас відповідно до п. "б" ч. 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) (а. с. 8).

Наказом командира військової частини А1519 (по стройовій частині) №185 від 21.08.2013 року позивача виключено із списків особового складу військової частини А1519, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Дубенсько- Радивилівського ОРВК Рівненської області (а. с. 9).

Відповідно до довідки-розрахунку №17 від 04.09.2013 року, виданої військовою частиною А1519, розмір грошової компенсації замість неотриманого речового майна, що підлягає видачі позивачу, становить 8279,62 грн. (а. с. 10).

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року №1459-111 дію частини 2 статті 9 Закону №2011- XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року №328-У статтю 9 Закону №2011-XII викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9 1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9 1 Закону №2011-XII регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби. Дана позиція також викладена у постанові Верховного суду України від 19.03.2013 року (а. с. 51).

Враховуючи те, що позивач був звільнений з військової служби у запас наказом від 24.07.2013 року, до Командування військової частини А1519 звернувся з проханням про виплату грошової компенсації 17.09.2013 року (а. с. 11), а до суду звернувся з позовною заявою лише 20.09.2013 року, то суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон №2011-ХІІ не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_3 у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Згідно з ст. 94 КАС України сплачений позивачем судовий збір йому не повертається. Відповідач не надав доказів понесення судових витрат.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.