Постанова № 34459415, 24.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 р. Справа №805/14075/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.

при секретарі судового засідання Сечкіній К.В.

представника позивача - Веренікіної В.В.

представника відповідача - Ракова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.07.2013 р № 3064/02-44/2-03328250, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» звернулося до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.07.2013 р. № 3064/02-44/2-03328250.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що 12.07.2013 року відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 3064/02-44/2-03328250, яким за період прострочення з 20.06.2013р. до 21.06.2013р. до позивача застосовано штраф у розмірі 60 427,59 грн. та нарахована пеня у розмірі 604,28 грн. Позивач не погоджується із спірним рішенням, оскільки причиною несвоєчасної виплати єдиного внеску є несвоєчасне та неповне фінансування підприємства з державного бюджету щодо компенсації перевозки пільгової категорії громадян. Доходи, які отримані позивачем власними силами в зазначений період не дозволили дотриматись передбачених строків сплати єдиного внеску. На підставі викладеного, просив суд визнати протиправними, нечинним та скасувати рішення відповідача від 12.07.2013 р № 3064/02-44/2-03328250.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що зобов'язання зі сплати єдиного внеску, податків та інших обов'язкових платежів, передбачених Законом, виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати. Наявність заборгованості державного бюджету перед позивачем не є поважною причиною щодо невиконання своїх зобов'язань, покладених на нього ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні в справі докази, судом встановлені наступні обставини.

Позивач - Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» є юридичною особою та зареєстрований як платник єдиного внеску.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька - є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо: здійснення контролю за додержанням законодавства, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.

12 липня 2013 року відповідачем було прийнято рішення № 3064/02-44/2-03328250 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 60 427,59 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% суми недоїмки у сумі 604,28 грн. за період з 20.06.2013 року по 21.06.2013 року (а.с. 5).

Спірне рішення було оскаржене позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.08.2013 року № 6773/08 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Пенсійного фонду - без змін. (а.с. 6-7).

Рішенням Пенсійного фонду України від 12.09.2013 року № 24018/09-10 про результати розгляду скарги спірне рішення залишено - без змін, а скарга - без задоволення (а.с.8).

Позивач вважає рішення від 12.07.2013 р № 3064/02-44/2-03328250 протиправними, нечинним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька доведена правомірність прийнятого рішення у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно ч.1 ст. 5 цього Закону, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Позивач не є гірничим підприємством, а тому він має сплачувати єдиний внесок за загальним правилом не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що платник єдиного внеску несе відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплату такого внеску.

Як вбачається з картки особового рахунку позивачем суми єдиного внеску за період з 01.06.2013 по 21.06.2013 своєчасно сплачені не були.

Згідно ч. 11 ст. 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 10 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Враховуючи, що позивачем суми єдиного внеску своєчасно сплачені не були, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про застосування фінансових санкцій були прийняті правомірно та з правильним застосуванням норми Закону про єдиний внесок, якими визначено розмір фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до положення ч. 12 ст. 9 Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Аналізуючи наведені норми Закону, суд зазначає, що посилання позивача на відсутність його вини в несвоєчасній сплаті єдиного внеску, через заборгованість державного бюджету перед позивачем, не є поважними причинами в розумінні вимог ч. 12. ст. 9 Закону № 2464, оскільки відповідно до вказаної норми єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Враховуючи викладене, обставини наведені позивачем не є підставою для скасування рішень Пенсійного фонду.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 року N 21-5 , ст.ст. 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним, нечинним та скасування рішення УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.07.2013 р № 3064/02-44/2-03328250 - відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 24 жовтня 2013 року.

Повний текст постанови складений 29 жовтня 2013 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Грищенко Є.І.