Постанова № 34459317, 24.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2013 року Справа № 812/8510/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Чуванову А.С.,

за участю:

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції, в якому позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність ВДВС Старобільського РУЮ з приводу несвоєчасного та невиконаної в повній мірі виконання вимоги №Ф-400.1 від 20.04.2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 1 732,80 грн., зобов'язати ВДВС Старобільського РУЮ усунути вказані в позовній заяві порушення:

- згідно п. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» одержати інформацію від обліково-реєстраційних установ для встановлення наявного рухомого та нерухомого майна боржника;

- звернути стягнення на належне майно боржника, а саме: згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», винести постанову про арешт майна, яке належить боржнику і оголосити заборону про його відчуження; скласти акт опису і арешту майна в натурі;

- визначити вартість описаного майна для подальшої реалізації (ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»);

- передати описане та оцінене майно на реалізацію з метою погашення заборгованості

перед УПФУ в Старобільському районі (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»);

- викликати боржника з приводу виконавчих документів, а в разі неявки без поважних

причин, винести постанову про його привід через ОВС (п. 11 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»);

- згідно п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду боржника за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі - УПФУ в Старобільському районі Луганської області), згідно заяви від 06.12.2012, до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції (далі - ВДВС Старобільського РУЮ) було направлено на примусове виконання вимогу № Ф-400.1 від 20.04.2011 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1 732,80 грн.

07.12.2012 державним виконавцем ВДВС Старобільського РУЮ Булавинець Н.М., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

За період з 07.12.2012 до теперішнього часу кошти в сумі 1 732,80 грн. до УПФУ в Старобільському районі Луганської області ні від боржника - ОСОБА_1, ні від ВДВС Старобільського РУЮ не надходили, у зв'язку з чим 24.09.2013 провідним спеціалістом УПФУ в Старобільському районі Луганської області Анікеєвою А.М., з відома в.о. начальника ВДВС Старобільського РУЮ Стогнієвої О.В., в присутності державного виконавця, згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», було проведено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №35579618 по виконанню вимоги №Ф-400.1 від 20.04.2011 по стягненню з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1 732,80 грн. та станом його примусового виконання, про що був складений протокол ознайомлення зі станом виконання виконавчого провадження.

На момент ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, у виконавчому провадженні були присутні лише:

- постанова про відкриття виконавчого провадження;

- заява про примусове виконання вимоги УПФУ в Старобільському районі Луганської області, вимога про сплату боргу;

- запити від 02.09.2013 до МРЕВ, БТІ, УПФУ та відділу земельних ресурсів - відповіді відсутні;

- акт від 14.09.2012 про те, що боржник не мешкає вдома.

Позивач вважає, що в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не з наступного дня, а лише з вересня 2013 року розпочав примусове виконання виконавчого провадження.

В порушення ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не виявлено та не звернуто стягнення на належне майно боржнику, не винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження.

Державним виконавцем під час виходу за місцем мешкання боржника було встановлено, що останній не проживає вдома, однак в порушення п. 10 ст. 11 зазначеного Закону, державний виконавець не звертався до суду з поданням про розшук боржника, чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого його володіння. В порушення п. 11 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач не виносив постанову про його привід через ОВС.

Окрім того, позивач вважає, що державним виконавцем не проводилися заходи щодо виявлення місця роботи боржника, отримання пенсії, стипендії чи інших доходів.

Як вбачається із протоколу ознайомлення з виконавчим провадженням, державним виконавцем по виконавчому провадженню зроблені запити до деяких державних обліково-реєстраційних органів, відповіді на які не отримані, вдруге запити не надавалися, інші дії не проводилися.

Пунктом 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права державного виконавця, які він має та повинен використовувати для своєчасного та повного виконання виконавчих документів. Державний виконавець при виконанні виконавчого провадження по виконанню вимоги №Ф-400.1 від 20.04.2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по страховим внескам вжив не всі заходи примусового виконання та використав не всі надані йому права.

Позивач вважає, що та обставина, що вимога про стягнення боргу не була виконана державним виконавцем протягом шести місяців, а саме: дії по примусовому виконанню були розпочаті лише з 02.09.2013, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки своєчасне виконання закріплено ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч.1 ст.11 та ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, а також надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що 06.12.2012 до ВДВС Старобільського РУЮ на примусове виконання надійшла вимога № ф-400.1 від 20.04.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 1 732,80 грн. на користь УПФУ у Старобільському районі

07.12.2012 згідно ст.ст. 17, 18, 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35579618, копії постанови про відкриття виконавчого провадження разом з викликом було направлено сторонам згідно ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження». Боржник за викликом до відділу не з'явився.

20.01.2012 державним виконавцем для перевірки майнового стану було здійснено виїзд за адресою: вул.Трудова, 45, м.Старобільськ, та встановлено зі слів колишнього чоловіка ОСОБА_5, що ОСОБА_1 не мешкає за адресою і місцезнаходження йому невідоме, а майно, яке на лежить їй, за цією адресою відсутнє.

02.09.2013 державним виконавцем згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» було направлено запити до державних обліково-реєстраційних органів, а саме: до Старобільського ВРЕР про наявність транспортних засобів, до УПФУ Старобільському районі з метою отримання інформації, чи отримує пенсію боржник та до відділу персоніфікації для з'ясування, де офіційно працює боржник, а також надіслано запит до адресно-довідкового бюро.

20.09.2013 на запит про наявність зареєстрованих рахунків було отримано повідомлення з Державної податкової служби України, що за боржником не зареєстровані рахунки банках та інших фінансових установах.

10.10.2013 до ВДВС Старобільського РУЮ з УПФУ у Старобільському районі надійшло повідомлення про те, що боржник на обліку у відділі персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж не перебував та не перебуває та повідомлення, що пенсію боржник не отримує.

10.10.2013 при виїзді державного виконавця було встановлено, що боржник ОСОБА_1, яка прописана за адресою: АДРЕСА_1, фактично там не мешкає і мала раніше прізвище ОСОБА_1, зі слів подруги ОСОБА_8, яка її тільки зареєструвала за своєю адресою, майно, яке належить ОСОБА_1, відсутнє.

17.10.2013 до ВДВС Старобільського РУЮ надійшла пояснювальна від громадянки ОСОБА_1 про тяжкий матеріальний стан, в якій вона зобов'язується сплачувати по 300,00 грн. щомісяця до повного погашення.

22.10.2013 до ВДВС Старобільського РУЮ надійшло повідомлення з адресно-довідкового підрозділу, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та змінено прізвище на ОСОБА_1.

23.10.2013 було направлено запит про право власності на нерухоме майно та отримано інформаційну довідку з реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої інформація щодо боржника ОСОБА_1 відсутня.

Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що відповідачем вживаються заходи примусового виконання рішень, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. (ч. 3 ст. 181 КАС України)

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про Державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 2 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні у ВДВС Старобільського РУЮ знаходиться вимога № Ф-400.1 від 20.04.2011 УПФУ в Старобільському районі Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) боргу в сумі 1 732,80 грн., яка надійшла до відповідача 06.12.2012.

Постановою ВДВС Старобільського РУЮ від 07.12.2012 відкрито виконавче провадження № 35579618 з виконання вимоги № Ф-400.1 від 20.04.2011 УПФУ в Старобільському районі Луганської області.

Матеріалами справи підтверджується, що старшим державним виконавцем Булавинець Н.М. ВДВС Старобільського РУЮ для перевірки майнового стану боржника було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_2, та зі слів колишнього чоловіка боржника ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_1 не мешкає за даною адресою і місцезнаходження йому невідоме, а майно, яке на лежить їй, за цією адресою відсутнє, про що складено акт від 20.01.2012.

02.09.2013 державним виконавцем було направлено запити до Старобільського ВРЕР (вих. № 4991), УПФУ в Старобільському районі (вих. № 4991/2 та № 4991/3), Держземагентства у Старобільському районі (вих. № 4991/1).

Також, відповідачем було направлено запит від 19.09.2013 № 5272 до відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Луганській області.

20.09.2013 у відповідь на запит відповідача про наявність зареєстрованих рахунків було отримано повідомлення з Державної податкової служби України, згідно якого за боржником не зареєстровані рахунки у банках та інших фінансових установах.

10.10.2013 до ВДВС Старобільського РУЮ з УПФУ у Старобільському районі Луганської області надійшли відповіді на запит відповідача від 02.09.2013, згідно яких боржник на обліку у відділі персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж не перебував та не перебуває, пенсію не отримує (листи від 03.10.2013 та від 04.10.2013 №12602/05).

10.10.2013 старшим державним виконавцем ВДВС Старобільського РУЮ Булавинець Н.М. було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено, що боржник ОСОБА_1, яка прописана за вказаною адресою, фактично там не мешкає і мала раніше прізвище ОСОБА_1 Майно за вказаною адресою відсутнє.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.10.2013 (вх № 4259/03-12/4) до ВДВС Старобільського РУЮ надійшла пояснювальна записка від громадянки ОСОБА_1, згідно якої вона має тяжкий матеріальний стан та зобов'язується сплачувати по 300,00 грн. щомісяця до повного погашення боргу.

22.10.2013 до ВДВС Старобільського РУЮ надійшла інформація з адресно-довідкового підрозділу, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та змінено прізвище на ОСОБА_1.

Крім того, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.10.2013 відповідачем направлено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для отримання інформації щодо наявності у боржника права власності на нерухоме майно, у відповідь на що отримано інформаційну довідку, згідно якої інформація щодо ОСОБА_1 відсутня.

З викладеного слід, що відповідачем вживаються заходи примусового виконання вимоги № Ф-400.1 від 20.04.2011 УПФУ в Старобільському районі Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 1 732,80 грн., передбачені Законом України «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність бездіяльності з боку ВДВС Старобільського РУЮ.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання одержати інформацію від обліково-реєстраційних установ для встановлення наявного рухомого та нерухомого майна боржника, звернути стягнення на належне майно боржника, а саме: винести постанову про арешт майна, яке належить боржнику і оголосити заборону про його відчуження, скласти акт опису і арешту майна в натурі, визначити вартість описаного майна для подальшої реалізації, передати описане та оцінене майно на реалізацію з метою погашення заборгованості перед УПФУ в Старобільському районі Луганської області, викликати боржника з приводу виконавчих документів, а в разі неявки без поважних причин, винести постанову про його привід через ОВС, до суду за встановленням тимчасового обмеження в праві виїзду боржника за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням, суд вважає за необхідне зазначити, що права державного виконавця, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» є дискреційними, а суд не повноважний втручатися у порядок проведення виконавчого провадження і не вправі зобов'язувати посадових осіб державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, та враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, питання про стягнення судового збору не вирішується.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 29.10.2013.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства країни, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.10.2013.

Суддя Т.С. Ушаков