Рішення № 34457477, 28.10.2013, Господарський суд Сумської області

src="herb.gif" height=72 width=54>NT>

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ass="fs109">ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.2013

Справа № 920/1582/13

За позовом:s="fs161"> Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАФТА», м. Шостка, Сумська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Славяни», м. Суми

про стягнення 13350 грн. 21 коп.

Суддя Лущик М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

lass="fs156">При секретарі судового засідання Кас’ян А.О.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 13350 грн. 21 коп., з них: 13112 грн. 62 коп. основного боргу відповідно до договору купівлі-продажу № 34 від 01.01.2012 року, укладеного між сторонами у справі та 237 грн. 59 коп. - 3% річних, а також судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп.

>Представник відповідача в засідання суду не з’явився, відзиву з правовим обгрунтуванням його позиції по справі до суду не подав, про час і місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 14.10.2013 року, в якому відображені відомості про явку представників сторін в судове засідання та повідомлення судом останнім про час та місце наступного судового засідання у справі.

У відповідності до абзацу 2 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 статті 801 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Позивач за заявою б/н від 14.10.2013 року (вх. № 14237 від 14.10.2013) надав суду для долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: звіти по заправці з 01.12.2012 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 31.01.2013, з 01.02.2013 по 28.02.2013 та з 01.03.2013 по 31.03.2013 року, які долучено судом до матеріалів даної справи.

До початку судового слухання справи від позивача надійшло клопотання б/н від 22.10.2013 року (вх. № 14796 від 24.10.2013), в якому останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд, у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання представника позивача, просить суд розглядати справу за його відсутності. Доказів на підтвердження поважності обставин за якими позивач не може забезпечити явку свого представника в судове засідання позивач не надав.

Від відповідача надійшло клопотання (факс) б/н від 28.10.2013 року (вх. № 14864 від 28.10.2013), в якому останній повідомляє, що сторонами за даним спором підписано акт звіряння розрахунків за період з 29.09.2012 по 01.09.2013 року та зазначає, що відповідачем визнається заборгованість відповідно до зазначеного акту, а також просить суд розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи подані позивачем та відповідачем документи.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4s="fs164">3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами за відсутності уповноважених представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 34, згідно умов якого ТОВ «ІНТЕРНАФТА» передає у власність ТОВ «Славяни» природний газ (метан), а останній в свою чергу зобов’язується прийняти і оплатити природний газ (метан) на умовах даного договору.

За умовами пункту 4 названого договору, ціна за одиницю товару (природний газ метан) встановлюється в розмірі – 6,10 грн. за м3, в тому числі ПДВ в розмірі – 1,02 грн. Ціна за даним договором може бути змінена за коньюктурою ринку.

Пунктом 5 договору купівлі-продажу № 34 від 01.01.2012 року визначено, що кожні десять днів позивач виставляє рахунок за надані послуги відповідачу, останній після отримання рахунку перераховує кошти на розрахунковий рахунок позивача на протязі 14 банківських днів.

Згідно з пунктом 6 даного договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Дія договору може бути припинена за ініціативою кожної з сторін. При цьому, сторона ініціатор зобов’язується попередити іншу сторону про припинення дії договору не пізніше ніж за 15 днів. У випадку якщо покупець (відповідач за даним спором) за 30 днів до терміну закінчення дії договору не повідомив позивача про наміри розірвати договір, термін дії договору купівлі-продажу, автоматично продовжується на один рік і діє до 31 грудня наступного року.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що протягом дії укладеного між сторонами договору, ТОВ «ІНТЕРНАФТА» свої обов’язки щодо передачі природного газу метану виконало, однак ТОВ «Славяни» зобов’язання по оплаті не здійснювало у повному обсязі, чим порушувало умови договору купівлі-продажу № 34 від 01.01.2012 року, вимоги діючого законодавства та права і охоронювані законом інтереси позивача.

Так, на виконання названого договору, 31.01.2012 року відповідачем було отримано за видатковою накладною № 0038 природний газ метан на суму 10535 грн. 44 коп., 29.02.2012 року за видатковою накладною № 0055 - на суму 11335 грн. 75 коп., 31.03.2012 року за видатковою накладною № 0103 - на суму 10885 грн. 93 коп., 30.04.2012 за видатковою накладною № 0140 - на суму 11610 грн. 43 коп., 31.05.2012 за видатковою накладною № 0182 - на суму 19753 грн. 08 коп., 30.06.2012 за видатковою накладною № 0236 - на суму 29667 грн. 65 коп., 31.07.2012 за видатковою накладною № 0258 - на суму 29768 грн. 57 коп., 31.08.2012 за видатковою накладною № 0299 - на суму 15657 грн. 40 коп., 30.09.2012 за видатковою накладною № 0337 - на суму 8792 грн. 22 коп., 31.10.2012 за видатковою накладною № 0390 - на суму 6211 грн. 86 коп., 30.11.2012 за видатковою накладною № 0419 - на суму 6015 грн. 74 коп., 31.12.2012 за видатковою накладною № 455 - на суму 5352 грн. 04 коп. Всього відповідачем протягом 2012 року отримано природного газу (метану) на загальну суму 165586 грн. 11 коп. 31.01.2013 року відповідачем отримано за видатковою накладною № 0025 природний газ метан на суму 3824 грн. 41 коп., 28.02.2013 за видатковою накладною № 0054 – на суму 3501 грн. 01 коп., 01.03.2013 за видатковою накладною № 0062 – на суму 811 грн. 61 коп.

Таким чином, як зазначає позивач, протягом дії договору купівлі-продажу № 34 від 01.01.2012 року, укладеного між сторонами у справі, відповідачем отримано природний газ метан на загальну суму 173723 грн. 14 коп., а сплачено на рахунок позивача лише 160610 грн. 52 коп., у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ метан складає 13112 грн. 62 коп.

Судом в судовому засіданні, яке відбулося 26.09.2013 року, досліджено оригінали вищезазначених видаткових накладних, на які посилається позивач як на підставу заявлених ним позовних вимог.

Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін за даним спором та скріплені їх печатками, і в розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому приймаються судом як доказ фактичної поставки позивачем відповідачеві природного газу (метану).

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статті 610 названого Кодексу, порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання), а статтею 612 цього ж Кодексу визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов’язання в силу статті 525 названого Кодексу не допускається.

В порядку вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем 12.06.2013 року рекомендованим листом вих. № 32 на адресу відповідача направлено вимогу про здійснення оплати вартості отриманого природного газу, проте відповідач даної вимоги не задовольнив та борг в сумі 13112 грн. 62 коп. не сплатив.

Відповідно до поданих позивачем матеріалів та розрахунку суми боргу, а також підписаного між сторонами акту звіряння розрахунків з 29.09.2012 по 01.09.2013 року, станом на 01.09.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем з оплати вартості отриманого природного газу складає 13112 грн. 62 коп.

Факт заборгованості повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковими накладними: № 0038 від 31.01.2012, № 0055 від 29.02.2012, № 0103 від 31.03.2012, № 0103 від 31.03.2012, № 0140 від 30.04.2012, № 0182 від 31.05.2012, № 0236 від 30.06.2012, № 0258 від 31.07.2012, № 0299 від 31.08.2012, № 0337 від 30.09.2012, № 0390 від 31.10.2012, № 0419 від 30.11.2012, № 455 від 31.12.2012, № 0025 від 31.01.2013, № 0054 від 28.02.2013 та № 0062 від 01.03.2013 року; актом звіряння розрахунків за період з 29.09.2012 по 01.09.2013 року; звітами по заправці з 01.12.2012 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 31.01.2013, з 01.02.2013 по 28.02.2013 та з 01.03.2013 по 31.03.2013 року та визнається відповідачем у поданому ним до суду клопотанні б/н від 28.10.2013 року (вх. № 14864 від 28.10.2013).

Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази, встановив, що відповідач не виконав належним чином умов укладеного між сторонами у справі договору, не оплатив в повному обсязі вартість переданого йому позивачем природного газу (метану), тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ в розмірі 13112 грн. 62 коп. визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі вимог статей 526, 527, 610 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з наведеним позивачем розрахунку сума 3 % річних за період з 31.12.2012 по 01.09.2013 року складає 237 грн. 59 коп.

Приймаючи до уваги обргунтованість наданого позивачем розрахунку, позовні вимоги стосовно стягнення 237 грн. 59 коп. – 3% річних за період з 31.12.2012 по 01.09.2013 року. підлягають задоволенню на підставі вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славяни» (40035, м. Суми, вул. Заливна, буд. 15, код ЄДРПОУ 36437907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНАФТА» (41108, Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченка, буд. 57, Ідентифікаційний код 32224984) 13112 грн. 62 коп. основного боргу, 237 грн. 59 коп. – 3 % річних та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.10.2013 року.

Суддя М.С. Лущик