Постанова № 34455541, 17.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 жовтня 2013 р. № 820/6552/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Іванова О.В., Рощупкін Е.О., відповідач 1 - не прибув, відповідач 2 - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 12" до 1. Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, 2. Головного управління Міндоходів у Харківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 12", звернувся до суду із адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (Відповідач 1), Головного управління Міндоходів у Харківській області (Відповідач 2) в якому, з урахуванням поданих уточнень, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0002311503 від 17.06.2013 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій слугував встановлений за наслідком проведеної перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог абз. «а» п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Вказує, що вказане порушення слугувало наслідком того, що податковий орган самостійно зарахував сплачені позивачем кошти в рахунок погашення податкового боргу, який виник у позивача у 2006-2008 роках. Разом з тим, оскільки з моменту виникнення вказаної заборгованості минув визначений діючим законодавством строк давності, то вона є безнадійною. Таким чином, податковий не мав встановленого діючим законодавством права застосовувати до позивача штрафні санкції за порушення термінів її сплати, в зв'язку з чим, спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач 1 заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення є законним. Вказує, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено, що позивачем в порушення вимог абз. «а» п.126.1 ст. 126 ПК України було порушено граничний строк сплати суми податкового боргу у період з серпня 2006 року по серпень 2008 року. В зв'язку з чим, спірне податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій було прийнято правомірно.

Відповідач 2 надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що останнім не було допущено жодних порушень прав позивача.

У судовому засіданні 17.10.2013 року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача 1 у судове засідання призначене на 17.10.2013 року не прибув, надав клопотання, в якому просив розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача 2 у судове засідання призначене на 17.10.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи наведене та беручі до уваги, що матеріали справи містять правову позицію всіх учасників процесу, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі уповноважених представників відповідачів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, ДП "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 12" прийшло процедуру державної реєстрації та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів в Основ'янській ОДПІ.

Співробітниками Основ'янської ОДПІ 08.02.2013 року було проведено перевірку ДП "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 12" з питань своєчасності сплати сум узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість з серпня 2006 року по серпень 2008 року, за наслідками якої складено Акт №868/15.3-09/08680841 від 08.02.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог абз. «а» п.126.1 ст. 126 ПК України в частині порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно із наявним в матеріалах справи розрахунком податкового органу зазначено, що загальна сума сплаченого позивачем податкового боргу, який виник у період з 01.09.2006 року по 30.09.2008 року, складає 979698,15 грн.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0001011503 від 12.03.2013 року, яким до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 195939,63 грн. (20 % погашеної суми податкового боргу).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, 21.03.2013 року звернувся до ДПС у Харківській області із відповідною скаргою.

Рішенням ДПС у Харківській області від 18.05.2013 року №2524/10/10.2-17 податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 390535,40 грн. (1995177 грн. х 20 %), в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Як вбачається із вказаного рішення, підставою для часткового скасування податкового повідомлення-рішення слугувало те, що при визначенні позивачу суми штрафних санкцій Основ'янською ОДПІ не було враховано, що заборгованість позивача з податку на додану вартість у період з 20.12.2007 року по 21.04.2008 року у сумі 195177,00 грн. (декларації з податку на додану вартість від 20.12.07 № 77095 у сумі 26848,00грн, від 21.01.08 № 87089 у сумі 16357,00 грн., від 20.02.08 № 5353 у сумі 55597,00 грн., від 20.03,08 № 8939 у сумі 38374,00 грн., від 21.04.08 № 21380 у сумі 58001,00 грн.) була списана на підставі рішення суду (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року по справі № 2а-5065/11/2070, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 року), у зв'язку зі спливом 1095 днів від дати виникнення у підприємства обов'язку здійснити платежі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач 03.06.2013 року звернувся із повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів У країни, за результатами розгляду якої, рішенням від 20.06.2013 року №5418/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення, з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2524/10/10.2-17 від 18.05.2013 року, було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

З урахування наслідків адміністративного оскарження, Основ'янською ОДПІ м. Харкова було прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0002311503 від 17.06.2013 року про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 156904,23 грн.. (20 % погашеної суми податкового боргу).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 18.05.2013 року №2524/10/10.2-17 про наслідки розгляду скарги, слугували висновки податкового органу про порушення позивачем граничного строку сплати суми податкового боргу, який виник у період з серпня 2006 року по серпень 2008 року, а саме:

на підставі податкових повідомлень-рішень:

№ 0001732310 від 21.08.2006 р на суму 188274,00 грн.;

№ 0002311520 від 31.07.2008 р. на суму 3856,00 грн.;

податкових декларацій з податку на додану вартість:

№48904 від 19.09.2006р. за серпень 2006р. на суму 25636,00 грн. (граничний термін сплати 02.10.2006р.);

№57752 від 19.10.2006р. за вересень 2006р. на суму 33001,00 грн. (граничний термін сплати 30.10.2006 р.);

№67755 від 20.11.2006р. за жовтень 2006р. на суму 44126,00 грн. (граничний термін сплати 30.11.2006 р.);

№72769 від 20.12.2006р. за листопад 2006р. на суму 18221,00 грн. (граничний термін сплати 04.01.2007р.);

№80033 від 18.01.2007р. за грудень 2006р. на суму 53793,00 грн. (граничний термін сплати 30.01.2007р.);

№4870 від 20.02.2007р. за січень 2007р. на суму 23153,00 грн. (граничний термін сплати 02.03.2007р.);

№8237 від 20.03.2007р. за лютий 2007р. на суму 27678,00 грн. (граничний термін сплати 30.03.2007р.);

№17587 від 19.04.2007р. за березень 2007р. на суму 16065,00 грн. (граничний термін сплати 03.05.2007р.);

№26637 від 21.05.2007р. за квітень 2007р. на суму 25449,00 грн. (граничний термін сплати 30.05.2007р.);

№30001 від 20.06.2007р. за травень 2007р. на суму 50422,00 грн. (граничний термін сплати 02.07.2007р.);

№40044 від 19.07.2007р. за червень 2007р. на суму 19719,00 грн. (граничний термін сплати 30.07.2007р.);

№49241 від 20.08.2007р. за липень 2007р. на суму 38672,00 грн. (граничний термін сплати 30.08.2007 р);

№52568 від 20.09.2007р. за серпень 2007р. на суму 47041,00 грн. (граничний термін сплати 01.10.2007 р.);

№61856 від 19.10.2007р. за вересень 2007р. на суму 49011,00грн. (граничний термін сплати 30.10.2007 р.)

№71800 від 19.11.2007р. за жовтень 2007р. на суму 33941,00 грн. (граничний термін сплати 30.11.2007 р);

№33312 від 20.05.2008р. за квітень 2008р. на суму 16076 грн. (граничний термін сплати 30.05.2008 р.);

№ 40062 від 20.06.2008р. за травень 2008р. на суму 34834 грн. (граничний термін сплати 30.06.2008);

№51532 від 17.07.2008р. за червень 2008р. на суму 37393 грн. (граничний термін сплати 01.09.2008 р.);

№66215 від 20.08.2008 р. за липень 2008 р. на суму 55314,00 грн. (граничний термін сплати 01.10.2007 р.);

№72438 від 22.09.2008 р. на суму 54181,00 грн. за серпень 2008 р. (граничний термін сплати 30.09.2008 р.).

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, та як насідок, правомірність визначення позивачу суми штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При вирішенні справи суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України механізм справляння податку на додану вартість, було визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон України № 2181-IIІ).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-IIІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181-IIІ було передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-IIІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В свою чергу, з 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні правові норми щодо строку сплати суми податкового зобов'язання містяться в п.203.2 ст.203 ПК України.

Згідно п.116.1 ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідальність у виді штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом. Такий штраф становить :

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При вирішенні справи суд враховує, що до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон України №3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11.

Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Таким чином, з дати набрання чинності Законом України №3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 18.05.2013 року №2524/10/10.2-17 про наслідки розгляду скарги, слугували висновки податкового органу про порушення позивачем граничного строку сплати суми податкового боргу, який виник у період з серпня 2006 року по серпень 2008 року.

В свою чергу суд зауважує, що кошти на погашення податкового боргу не були самостійно перераховані платником податку.

В даному випадку контролюючим органом було вчинено дії по зарахуванню коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

З даного приводу суд зазначає, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції до 01.01.2011 року), який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів були відсутні зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Разом з тим, з 01.01.2011 року вказані правовідносини врегульовані положенням ПК України, згідно п.87.9 ст.87 якого визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз.1 п.87.9); спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз.2 п.87.9).

Тобто, з 01.01.2011 року податковий орган має встановлене законом право на зарахування платежів зі зміною їх призначення.

Разом з тим, суд зазначає, що необхідною умовою вчинення дій щодо перерахування грошових коштів, є саме наявність у платника податків непогашеного податкового боргу.

З даного приводу суд зазначає, що нормами ПК України визначено поняття безнадійної заборгованості.

Так, безнадійної заборгованістю визнається, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (абз. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (п.п. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України).

Строки давності та їх застосування визначені ст. 102 ПК України.

Так, відповідно до положень п.п. 102.1, 102.4 вищенаведеної статті Кодексу передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно із положеннями п.п. 191.1.18 п. 191.1 ст. 191 ПК України функціями органів державної податкової служби є, серед іншого, здійснення контролю за відстроченням, розстроченням та реструктуризацією грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також списанням безнадійного податкового боргу.

Суд зауважує, що порядок списання безнадійного податкового боргу визначений ст. 101 ПК України.

Так, згідно із положеннями п.п. 101.1, 104.4 та 104.5 вищенаведеної статті Кодексу визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В свою чергу, як встановлено судом та не заперечувалось під час розгляду справи представником відповідача 1, сплачені платником податків кошти були самостійно зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу який виник у період з серпня 2006 року по серпень 2008 року, тобто по закінченню 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку його сплати.

Враховуючи вищенаведені положення, суд дійшов висновку, що в даному випадку податковим органом повинні були бути вчинені дії з приводу списання вказаного боргу, як безнадійного. Замість цього, відповідачем 1 було проведено самостійне зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення вказаного боргу, який фактично є безнадійним, та додатково нарахована ще сума штрафних санкцій за порушення термінів їх сплати.

При цьому, суд зауважує, що положення ПК України не містять приписів, які надають органу державної податкової служби права продовжувати встановлені ст. 102 Кодексу строки давності або права на застосування штрафних санкцій відповідно до ст.126 ПК України без їх дотримання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем термінів узгодженої суми податкового зобов'язання, що виникло у період з серпня 2006 року по серпень 2008 року, є неправомірними, та як наслідок, нарахування визначення підприємству суми штрафних санкцій за вказане порушення на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, є незаконним.

При цьому судом приймається до уваги, що з приводу частини боргу (податкові декларації з податку на додану вартість №48904 від 19.09.2006р., №57752 від 19.10.2006р.,№67755 від 20.11.2006р., №72769 від 20.12.2006р., №80033 від 18.01.2007р., №4870 від 20.02.2007р., №8237 від 20.03.2007р., №17587 від 19.04.2007р., №26637 від 21.05.2007р.) наявне судове рішення з приводу стягнення вказаної суми у судовому порядку (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2007 року по справі №2а-3242/07/2070).

В свою чергу, з даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зарахування ним коштів на погашення вказаної заборгованості було дійсно проведено в порядку черговості, тобто за відсутності інших податкових зобов'язань, які підлягають обов'язковому стягненню, у т.ч. по іншим платежам, та виникли раніше, що як наслідок, мало б значення для визначення розміру штрафних санкцій за порушення термінів сплати суми податкового зобов'язання.

А тому на підставі вищевикладеного, та беручі до уваги, відсутність можливості відокремити необхідну частину нарахованих штрафних санкцій, суд дійшов висновку, про необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення. в повному обсязі.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 4,6 ст. 71 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на наведені норми права, в зв'язку з ненаданням відповідачем 1 належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів, суд дійшов висновку, про необхідність вирішення справи на підставі наявним в матеріалах справи доказів.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оцінюючи дії відповідача 1 на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що оспорювань податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Відповідач 1, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову, не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи, що позивачем під час розгляду справи не було підтверджено належними та допустимими доказами факту порушення прав, свобод та інтересів підприємства з боку відповідача 2, то заявлені до нього позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 12" до 1. Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, 2. Головного управління Міндоходів у Харківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області форми "Ш" №0002311503 від 17.06.2013 року.

В задоволенні позовних вимог до Головного управління Міндоходів у Харківській області - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 12" (вул. Лелюківська, буд. 1, Харків, 61030, код ЄДРПОУ 08680841) судовий збір в сумі 17 (сімнадцять) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22.10.2013 року

Суддя Горшкова О.О.