Постанова № 34455260, 24.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2013 року Справа № 812/8021/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Чуванову А.С.,

за участі:

позивача: не з'явився,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до юридичної особи з назвою «Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку» про скасування вимоги № Ф/627-1587 від 14 травня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до юридичної особи з назвою «Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку» про скасування вимоги №Ф/627-1587 від 14 травня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 21 травня 2013 року листом з рекомендованим повідомленням про вручення № 9340400824353 ОСОБА_1 отримала вимогу про сплату недоїмки № Ф/627-1587 від 14 травня 2013 року. 31 травня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про апеляційне узгодження вимоги № Ф/627-1587 від 14 травня 2013 року. Рішенням № 7187/03-16/1 від 06.06.2013 УПФУ в м. Сєвєродонецьк Луганської області відмовлено позивачу у скасуванні вимоги про сплату недоїмки № Ф/627-1587 від 14 травня 2013 року. 20 червня 2013 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області зі скаргою на рішення №7187/03-16/1 від 06 червня 2013 року УПФУ в м. Сєвєродонецьк Луганської області, на що 20 липня 2013 року отримав рішення №4674/03-10 від 16 липня 2013 року про залишення вимоги № Ф/627-1587 від 14 травня 2013 року без змін, а скарги без задоволення. Після цього позивач оскаржив це рішення до Пенсійного фонду України. 19 серпня 2013 року листом з рекомендованим повідомленням про вручення №0101407600275 ОСОБА_1 отримала рішення № 21252/09-10 від 13 серпня 2013 року Пенсійного фонду України, зі змісту якого стало зрозуміло, що скарга від 23 липня 2013 року не розглядалась.

Вимогу № Ф/627-1587 від 14 травня 2013 року видано Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, яке є приватною юридичною особою і не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки вказана юридична особа ніколи не утворювалась Пенсійним фондом України та відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстрована за 10 червня 1994 року за № 21792459, як суб'єкт господарської діяльності, що підтверджується довідкою АБ № 584974 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Однак, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 16826433 (серія АВ № 203071) управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зареєстровано 13 листопада 2002 року. Дані обставини, вказав позивач, підтверджують фіктивну реєстрацію відповідача, оскільки станом на 10 червня 1994 року (дата реєстрації з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) ніяких управлінь у Пенсійного фонду України взагалі не існувало, а станом на 13 листопада 2002 року (дата реєстрації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) не існувало жодного розпорядчого акта про утворення такого органу Пенсійного фонду України, як управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області. Крім того, як вбачається з витягу № 16826433 управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не було створено у результаті перетворення, оскільки відомості про створення цієї юридичної особи шляхом перетворення відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивач зазначає, що управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області може посилатися на те, що воно нібито створене постановою Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 та постановою Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-1, як правонаступник якогось відповідного відділення і що саме ці документи є розпорядчими актами про утворення юридичної особи з назвою «управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку».

Отже, жодний пункт постанови Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 та постанови Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-1 не містить рішення про утворення юридичної особи з назвою «управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку».

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд скасувати вимогу № Ф627-1587 від 14.05.2013.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, у позові просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 29 липня 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», винесено вимогу про сплату недоїмки № Ф/627-1587, якою відповідач вимагає від ОСОБА_1 сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9 776,75 грн.

31 травня 2013 року позивач звернувся зі скаргою до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області з вимогою про скасування вимоги № Ф/627-1587 від 14.05.2013.

УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області рішенням від 06.06.2013 № 7187/03-16/1 вимогу про сплату недоїмки № Ф/627-1587 від 14.05.2013 на суму 9 776,75 грн. залишено без змін, а заяву ОСОБА_1 - без задоволення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області рішенням про результати розгляду скарги від 16.07.2013 № 4674/03-10 вимогу про сплату недоїмки №Ф/627-1587 від 14.05.2013 залишило без змін, скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Вищевказані рішення були оскаржені позивачем до Пенсійного фонду України.

Рішенням Пенсійного фонду України від 13.08.2013 № 21252/09-10 про результати розгляду скарги вищевказані рішення були залишені без змін,скарга ОСОБА_1 - без задоволення.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Що стосується доводів позивача стосовно того, що управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не є органом державної влади та у нього не має повноважень на винесення оскаржуваної вимоги, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за № 209/14900, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.4 розділу II Положення про управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях що здійснюють виплату і доставку пенсій; та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом, та стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми.

З наведеного випливає, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах у прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача щодо скасування вимоги № Ф/627-1587 від 14 травня 2013 року.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 29.10.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 87, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до юридичної особи з назвою «Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку» про скасування вимоги № Ф/627-1587 від 14 травня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.10.2013.

Суддя Т.С. Ушаков