Постанова № 34454996, 17.10.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 803/1956/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.Ю.,

за участю представника позивача Паська О.В.,

представника відповідача Сівчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (надалі - ТзОВ «Волинь-зерно-продукт») звернулося з позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000912200 від 03.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 201 037, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - 134 025 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67 012, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Згідно акту №709/2201-31496816 від 16.08.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «АФ Приват Агро» за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року було виявлено, що укладені з контрагентом договори містять ознаки нікчемності внаслідок чого позивачем було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач вважає такі твердження Ківерцівської ОДПІ безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. Відтак, позивач вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додатково пояснив, що під час проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні пред'явленні позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що правочини, укладені між позивачем та ТзОВ «АФ Приват Агро» є нікчемними, оскільки в ході проведеної перевірки ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з'ясовано, що у ПП «АФ Приват Агро» не було в наявності документів, що підвереджували факт придбання товарів від підприємств-постачальників та їх подальшу реалізацію, у зв'язку з чим виключається реальність господарської операції між ПП «АФ Приват Агро» та позивачем. Відтак, представник Ківерцівської ОДПІ вважає, що у зв'язку з допущеними порушеннями при визначенні сум податкового кредиту оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене в повній відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що з 08.08.2013 року по 14.08.2013 року Ківерцівською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Волинь-зерно-продукт з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «АФ Приват Агро» за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року, про що складено акт №709/2201-31496816 від 16.08.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством п. 1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником завищено податковий кредит в сумі 134 025 грн.

За результатами перевірки податковим органом 03.09.2013 року було винесене податкове повідомлення-рішення №0000912200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 201 037, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - 134 025 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67 012, 50 грн.

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Ківерцівською ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, відповідач заперечуючи проти адміністративного позову, не довів правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0000912200 від 03.09.2013 року з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом, між ТОВ ПП «АФ Приват Агро» (постачальник) та ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» (покупець) укладено договір поставки 04/12-04 від 04.12.2012 року, відповідно до якого постачальник зобов'язувався систематично поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлені товари у відповідності з умовами, визначеними додатками до кожної окремої партії товару, що є невід'ємними складовими вищевказаного договору.

На виконання умов даного договору, постачальником в період з 01 березня 2013 року по 30 квітня 2013 року було передано у власність позивача товар (шрот соняшниковий) на загальну суму 804 125, 20 грн. відповідно до додатків до договору поставки 04/12-04 від 04.12.2012 року. Вказаний товар був поставлений позивачу згідно з видатковими накладними та податковими накладними, виписаними постачальником ПП «АФ Приват Агро», що містяться в матеріалах справи та були досліджені судом. Про отримання товару зроблені відповідні відмітки, скріплені підписами, на видаткових накладних матеріально-відповідальною особою ТзОВ «Волинь-зерно-продукт».

Крім того, судом також встановлено, що факт транспортування товару підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства. Кожна з таких товарно-транспортних накладних містить номер, дату, зазначення автопідприємства первізика, замовника - ПП «АФ Приват Агро», вантажоодержувача - ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», пункт навантаження (м. Запоріжжя, м. Мелітополь, м. Кіровоград), відомості про транспортний засіб, водія, пункт розвантаження м. Луцьк, назву продукції (шрот соняшниковий), кількість, підписи та прізвища осіб, які відпустили вантаж, водія, що прийняв вантаж, особи, яка вантаж одержала.

Позивачем проведено розрахунок по договірних зобов'язаннях перед ПП «АФ Приват Агро» в повному розмірі, що також підтверджується банківськими виписками за період з 20.03.2013 року по 07.05.2013 року, долученими до матеріалів справи.

Однак, як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 54/22.5-08/38432303 від 18.07.2013 року ПП «АФ Приват Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень 2013 року, підприємство не надало документів на підтвердження реальності господарській операцій з контрагентами по поставці товарів. Перевіркою зроблено висновок, що у ПП «АФ Приват Агро» був відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів контрагенту-покупцю ТзОВ «Волинь-зерно-продукт».

З огляду на вищевикладене, податкова інспекція посилаючись на відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) дійшла висновку, що платник податків ТзОВ «АФ Приват Агро» не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, що призвело до відображення податкового кредиту, тобто проведення «безтоварних» операцій без сплати грошових коштів та податків від цих операцій спричиняє шкоду державі та суспільству.

З матеріалів справи вбачається, що предметом діяльності ТОВ «Волинь-зерно-продукт» є вирощування сільськогосподарської продукції, переробка, виробництво, виготовлення продукції, торгівля різними товарами (послугами) тощо, в тому числі, виготовлення та продаж кормів для тварин (кормосумішей), тобто, придбання ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» шроту соняшникового у ПП «АФ Приват Агро» здійснювалося в межах господарської діяльності позивача для реалізації іншим суб'єктам господарювання, що відповідає видам діяльності ТОВ «Волинь-зерно-продукт».

Окрім того, придбаний та поставлений шрот соняшниковий ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» зберігало на власних складах розсипних комбікормів відповідно до карток-рахунків отриманих товарів за березень-квітень 2013 року та в подальшому його переробляла, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивача про наявність технологічних та виробничих можливостей товариства.

Із досліджених в судовому засіданні договору поставки, видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, карток-рахунків отриманих товарів вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладеного правочину, його учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак надані первинні документи слугують докази реальності здійснення господарської операції.

Отже, з урахуванням наявних первинних документів, на підставі яких ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» сформовано податковий кредит по взаємовідносинах ТзОВ «АФ Приват Агро», у суду відсутні підстави вважати, що діяльність ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» з зазначеними контрагентом фактично не відбувалась.

Крім того, висновки податкового органу, сформовані в акті №709/2201-31496816 від 16.08.2013 року, фактично ґрунтуються лише на акті перевірки № 54/22.5-08/38432303 від 18.07.2013 року, а не на наявних документах бухгалтерського та податкового обліку наданих під час перевірки та наявних у матеріалах справи.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що при здійсненні господарських операцій з ТзОВ «АФ Приват Агро» в діях позивача була наявна господарська мета, яка полягає в отриманні прибутку.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а також правильність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку, а відтак свідчать про правомірність включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваними господарськими операціями.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000912200 від 03.09.2013 року відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства України та не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення. Відтак, оскаржуване повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0000912200 від 03.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» сплачений судовий збір в сумі 2010 (дві тисячі десять) гривень 39 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 22 жовтня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер