Постанова № 34454934, 11.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 р. Справа № 804/11494/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А.

за участю:

представників позивача - Савруцького С.С., Юха Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСК» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 27.05.2013 р. Криворізькою південною МДПІ Дніпропетровської області були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000752220, яким збільшено ТОВ «ЕСК» суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 724 293 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 579 435 грн. та за штрафними санкціями 144 858 грн. 75 коп. і № 0000762220, яким ТОВ «ЕСК» збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 905 223 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем 724 179 грн. та за штрафними санкціями 181 044 грн. 75 коп. Дані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕСК» (код ЄДРПОУ 24447421) з питань достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аксіома» (код ЄДРПОУ 20251135) за період з 01.06.2010 р. по 31.03.2011 р. Позивач не згоден з порушеннями, які виявив податковий орган під час проведеної перевірки та вважає, що вимог діючого законодавства не порушував, а тому просив суд: скасувати винесені ТОВ «ЕСК» (код ЄДРПОУ 24447421) податкові повідомлення-рішення Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області від 27.05.2013 р. за № 0000752220 та за № 0000762220, а питання витрат по справі вирішити у встановленому законом порядку.

Представники позивача у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про день та час його проведення повідомлявся належним чином, про що в справі є розписка. В своєму клопотанні відповідач проти позову заперечував та просив суд розглядати справу за відсутності його представника.

Раніше в судовому засіданні представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що у перевіреному періоді ТОВ «ЕСК» здійснювало спірні операції з придбання товару за договором поставки, укладеним з ТОВ «Аксіома» (код ЄДРПОУ 20251135), що вплинуло на заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. В ході перевірки не встановлено факту передачі за договором поставки товару ТОВ «ЕСК» від ТОВ «Аксіома», яке мало відносини з сумнівними контрагентами по покупці товарів. Перевірками цих контрагентів встановлена відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети реальних наслідків, що підтверджується актом документальної позапланової перевірки ТОВ «Аксіома» від 31.05.2011 р. № 2147/163/23-206/20251135 з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.06.2010 р. по 31.03.2011 р., яким не встановлено факту придбання-продажу товару від постачальників ТОВ «Аксіома» та подальшу реалізацію до покупців, правочини визнано нікчемними, по ланцюгу реалізації. Оскільки діяльність ТОВ «Аксіома» пов'язана з отриманням податкової вигоди від третіх осіб без фактичного здійснення господарських операцій, договір поставки товарів цим підприємством ТОВ «ЕСК» є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

ТОВ «ЕСК» не надано первинних документів, а саме документів, що підтверджують транспортування товару, на підприємстві відсутні сертифікати якості на поставлену продукцію, видаткові накладні на отримання товару від ТОВ «Аксіома» заповненні в порушення вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не зазначено посади та ПІБ осіб, які відвантажили та отримали товар, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у господарських операціях, відсутні дані довіреностей на осіб, за якими отримано та відвантажено товар, відсутні інформація щодо місця проведення господарських операцій. За таких обставин, винесені на підставі висновків перевірки позивача податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. № 0000752220 та № 0000762220 є цілком обґрунтованими та законними, а тому представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «ЕСК» (код ЄДРПОУ 24447421) зареєстровано 24.01.1997 р. рішенням виконкому Криворізької міської ради за №33/4-р та взято на податковий облік в органах ДПС 29.01.1997 р. за №4973.

В судовому засіданні встановлено, що співробітниками Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ЕСК» (код ЄДРПОУ 24447421) з питань достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аксіома» (код ЄДРПОУ 20251135) за період з 01.06.2010 р. по 31.03.2011 р.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки №586/222/21885043 від 14.05.2013 р., а саме:

- порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 579 434,52 грн. (по декларації з ПДВ за грудень 2010 року);

- порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР «Закон про податок на прибуток» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення валових витрат на суму 724 179,40 грн. (по декларації на прибуток за 2010 р.).

На підставі вказаного акту відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. за № 0000752220, яким ТОВ «ЕСК» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість за основним платежем 579 435 грн. та за штрафними санкціями 144 858 грн. 75 коп.; № 0000762220, яким ТОВ «ЕСК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 724 179 грн. та за штрафними санкціями 181 044 грн. 75 коп.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Так в акті перевірки зазначено, що між ТОВ «ЕСК» та ТОВ «Аксіома» укладено договір №178 від 02.12.2010 р., згідно якого ТОВ «Аксіома» (Продавець) зобов'язався придбати та поставити, а ТОВ «ЕСК» (Покупець) прийняти та оплатити будівельні матеріали, матеріали верхнього будівництва залізно дорожнього шляху. Згідно до п.2.1 договору передача товару здійснюється на складі покупця, м.Кривий Ріг, вул.Чумацький шлях, 2а. На виконання договору поставки було поставлено позивачу у грудні 2010 р. товар та виписано видаткові, податкові накладні, здійснена оплата в безготівковій формі. Суми за зазначеними видатковими та податковими накладними включено до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду.

Характер отриманого позивачем товару узгоджується з видами його діяльності за КВЕД, які зазначені в довідці ЄДРПОУ (будівництво залізниць і метрополітену (основний)).

Крім того, в ході судового розгляду судом встановлено, що позивач використав придбані за вищезазначеним договором поставки товар для подальшої реалізації шляхом використання при виконанні підрядних робіт (будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних) з контрагентами на підставі укладених договорів, для отримання прибутку, що свідчить про використання отриманого товару у власній господарській діяльності та підтверджує зв'язок між придбанням товару та його господарською діяльністю.

Факт передачі, використання та взаємних розрахунків за продукцію, отриману від ТОВ «Аксіома» підтверджується:

-договором від 28.07.2010 р., укладеного між позивачем та ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», актами прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р., підсумковими відомостями ресурсів до акту виконаних робіт за грудень 2010 р., випискою з банківського рахунку про проведення передоплати;

-контрактом № 4724/138 укладеному 24.09.2010 р. з ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на виконання будівельно-монтажних робіт, актами прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р., відомостями ресурсів до акту прийняття за грудень 2010 р., виписками з банківського рахунку про проведення оплати за виконанні будівельно-монтажні роботи;

-договором підряду № 6100/21 укладеному 23.12.2010 р. між ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ВБО «Єдина компанія» на виконання робот по ремонту водовідливу, які за договором субпідряду № 175/22 від 23.12.2010 р. між ВБО «Єдина компанія» і позивачем, виконанні останнім, підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р., виписками з банківського рахунку про проведення оплати за виконанні будівельно-монтажні роботи за договором субпідряду;

-переробка позивачем поставленого ТОВ «Аксіома» товару підтверджується актами переробки за грудень 2010 р., січень 2011 р., лютий 2011 р., за березень 2011 р.;

-поставка переробленого товару (шпали, брус, дошки) - контракт № 4724/138 від 24.09.2010 р. укладеного між позивачем та ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» при проведенні підрядних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р., відомістю ресурсів до акту виконаних робіт за грудень 2010 р.;

-договором генерального підряду № 560101368 від 28.07.2010 р. укладеному між позивачем та ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р., підсумковими відомостями ресурсів до акту виконаних робіт за грудень 2010 р., актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 р., підсумкової відомостю до акту виконаних робіт за січень 2011 р., актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 р., підсумкової відомістю ресурсів до акту виконаних робіт за лютий 2011 р., актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 р., підсумкової відомістю ресурсів до акту виконаних робіт за березень 2011 р.;

-договором № 1732/4638 від 30.07.2010 р. укладеного між позивачем та ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», видатковими накладними № 00344 від 08.12.2010 р., № 00345 від 08.12.2010 р., довіреністю № 6552 від 08.12.2010 р., податковою накладною № 2 від 08.12.2010 р., податковою накладною № 3 від 08.12.2010 р., випискою з банківського рахунку про проведення оплати.

Господарські операції позивача з іншими контрагентами по поставці, використанню отриманого товару від ТОВ «Аксіома» підтверджується первинними документами - відповідними договорами, специфікаціями, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів до актів виконаних робіт, актами переробки, виписками з банківського рахунку про перерахування грошових коштів.

Зазначеними первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується факт отримання позивачем від ТОВ «Аксіома» товару та його подальше використання у господарській діяльності, з отриманням відповідної оплати від контрагентів, з чого вбачається фактичних рух активів та зміна у власному капіталі та зобов'язаннях позивача, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи визначеність законодавця щодо обов'язку платників податків формувати бухгалтерській та податковий облік на підставі первинних документів, тому для доведення правомірності рішень, прийнятих за результатами проведених перевірок, контролюючому органу необхідно спростовувати саме первинні документи. Тобто, висновок податкового органу повинен містити належні докази щодо недостовірності первинних документів.

Отже, в разі фактичного здійснення господарської операції будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів.

Визначення поняття господарської діяльності наведено в п.1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. При цьому, за пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р., порушення якого встановлено актом перевірки, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Аналогічну норму містить п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З наведених законодавчих положень встановлюється, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподаткованого доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів та наявності первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Враховуючи встановлену судом реальність поставки товару від ТОВ «Аксіома» на адресу ТОВ «ЕСК», наявність документального підтвердження даної господарської операції та її відображення в бухгалтерському і податковому обліку позивача, договір № 178 від 02.12.2010 р. між ТОВ «Аксіома» та ТОВ «ЕСК» не є таким, що не був спрямований на настання реальних наслідків, так як позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що правочин було укладено для здійснення господарської операції, необхідної для провадження основного виду діяльності - будівництво залізниць і метрополітену та подальшу реалізацію даного товару. Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини позивача із ТОВ «Аксіома» та оформлювались в рамках виконання умов договору поставки, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

В акті перевірки не має даних про відсутність у ТОВ «Аксіома» свідоцтва платника ПДВ, на момент складення податкової накладної, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкову накладну, в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких надавались відповідачу, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На момент проведення фінансово-господарської операції з позивачем ТОВ «Аксіома» було належним чином зареєстровано у ЄДРПОУ, взято на облік у ДПІ, а також було зареєстровано як платник ПДВ.

Суд не може погодитись з твердженням відповідача, щодо недоліків документів первинного обліку, та як наслідок неможливості формування для позивача відповідних показників податкової звітності. Видаткові накладні містять підписи відповідальних осіб, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. На них проставлені печатки позивача та ТОВ «Аксіома», що дозволяє ідентифікувати юридичну особу, яка поставила та отримала товарно-матеріальні цінності. Видаткові накладні містяться всі необхідні реквізити для ідентифікації товару. Зазначення у видаткових накладних даних довіреностей не передбачено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в графі одержувач вказано дані позивача, що ідентифікує місце проведення господарської операції. Сертифікат походження та паспорт якості не є документами первинними для обов'язкового врахування як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Наявні у позивача податкові та видаткові накладні, складені за результатами проведених операцій за договором поставки, є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують виконання договору поставки. Наявність певних недоліків документів, не вказують на відсутність правової можливості при здійсненні реальних господарських відносин щодо придбання товару, на формування показників податкової звітності.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Твердження відповідача про відсутність у ТОВ «Аксіома» персоналу та матеріально-технічної бази для виконання спірних операцій з поставки товару не можна визнати обґрунтованими, оскільки відповідачем не наведено доводів щодо того, які саме ресурси є необхідними постачальникові для виконання спірних поставок з урахуванням умов договору поставки. Укладання трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

В акті перевірки зазначено, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Аксіома» з поставки товару є фіктивним і таким, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а також, що вказаний правочин порушує публічний порядок, а отже є недійсним. Але відповідачем суду не надано доказів визнання вказаного правочину недійсним в судовому порядку.

Щодо ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, суд виходить з наступного. Визначення товарно-транспортної накладної як єдиного для всіх учасників транспортного процесу юридичного документу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, наведене в п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363. Відповідно до вказаних Правил вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників - Замовників.

За договором поставки позивач не брав участі у відносинах з перевезення вантажу, а відтак наявність або відсутність товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару (видаткової накладної, виписки з банківського рахунку тощо) не є обов'язковим.

Крім того, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно-транспортних накладних для підтвердження факту приймання-передачі товару від одного контрагента іншому. Зазначені накладні можуть вважатись обов'язковими для відображення факту транспортування товару, а факт передачі товару підтверджується звичайною видатковою накладною.

Відповідачем не доведено, що позивач є учасником транспортного процесу, у зв'язку з чим на нього має розповсюджуватися дія Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України.

Відповідно до положень частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В ухвалі Вищого Адміністративного суду України від 22.05.2013 р. по справі №К/9991/56948/12 вказано, що суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з посиланням суду першої інстанції на акти перевірки ПП «Вікторія 2007» та ТОВ «Аксіома» як на докази нікчемності укладених правочинів, оскільки дані акти визнані протиправними постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 р. та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2011 р., які набрали чинності на момент постановлення оскаржуваного рішення. /а.с.131 том 2/.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює дані правовідносини щодо правомірності формування позивачем своїх податкових зобов'язань за період, що перевірявся відповідачем, суд вважає, що вони підтверджені відповідними первинними документами, твердження відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях.

Матеріалами справи встановлено, що позивач у своїй господарській діяльності використовував придбаний товар, у ціні товару сплатив ПДВ. Діючим законодавством не передбачена відповідальність одного контрагента за порушення податкового та іншого законодавства іншим контрагентом.

У матеріалах справи відсутні докази визнання правочину, на підставі якого позивач здійснював господарську операцію, у встановленому порядку недійсним.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.п..3.9 п.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині правильного визначення суми податкового кредиту та у частині визначення розміру валових доходів і витрат є безпідставними, не підтвердженими законодавством та фактичними обставинами справи.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі правочину, укладеному з його контрагентом у перевіряємому періоді, а тому податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.05.2013 р. за номерами 0000752220 та 0000762220 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року за номерами 0000752220 та 0000762220, винесені Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСК» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2013 року.

Суддя Кучма К.С.