Рішення № 34454708, 28.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Токарєва Н.М.

Доповідач Гусєв В.В.

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Постолової В.Г.,

суддів: Гусєва В.В., Резникової Л.В.,

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» на рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 15 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення сум, стягнення моральної шкоди, зобов*язання провести виплати, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона працювала на ДП «Шахта імені Максима Горького» з 15 січня 1993 року на посаді провідного юрисконсульта, звідки 13 серпня 2012 року відповідно до наказу № 57-к була звільнена на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули, в той час, коли знаходилась на лікарняному. Згідно зазначеного наказу вона була відсутня на роботі 03, 16, 18, 19, 20, 24, 25, 26 та 30 липня 2012 року, 01, 02, 03, 06, та 08 серпня 2012 року. Позивачка заперечує прогули та посилається на те, що роботодавець сплатив їй повну заробітну плату за липень, а також вона часто знаходиться в судових засіданнях в якості представника ДП «Шахта імені Максима Горького». Крім того, з 30 липня 2012 року по 13 серпня 2012 року вона знаходилась на амбулаторному лікуванні, що підтверджується медичною довідкою. В серпні 2012 року відповідач незаконно утримав з неї заробітну плату за прогули в липні 2012 року в загальній сумі 1845,45 гривень. По теперішній час позивачка не працює та зазнає значних моральних страждань через незаконне звільнення, не має можливості працевлаштуватися, що призводить до скрутного матеріального стану, в неї змінився уклад життя та погіршився стан здоров*я, у зв*язку з чим, вона просить поновити її на посаді провідного юрисконсульта ДП «Шахта імені Максима Горького» з 13 серпня 2012 року, визнати незаконним наказ № 57к від 13 серпня 2012 року про її звільнення за прогули, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2012 року по день поновлення на роботі, стягнути з відповідача утриману суму за липень 2012 року у розмірі 1845,45 гривень, стягнути з відповідача заробітну плату за 01, 03 та 08 серпня 2012 року в загальній сумі 1063,05 гривні, зобов*язати відповідача провести виплату по листкам непрацездатності з 13 серпня 2012 року по 23 серпня 2012 року та з 25 серпня 2012 року по 07 вересня 2012 року, стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 15 січня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ № 57-к від 13 серпня 2012 року про звільнення ОСОБА_2 за прогули.

Поновлено на роботі ОСОБА_2 на посаді провідного юрисконсульта ДП «Шахта імені Максима Горького».

Стягнуто з ДП «Шахта імені Максима Горького» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушено прогулу в сумі 29 442,96 гривень, утримано суму за липень 2012 року в розмірі 1845,45 гривень, заробітну плату за 01, 02, 03, 06, 08 серпня 2012 року у сумі 1363,10 гривень, а всього - 32651,51 гривня.

Зобов*язано ДП «Шахта імені Максима Горького» провести виплату по листкам непрацездатності АВШ № 328051, АВШ № 328155, виданими Комунальною установою «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 міста Донецька», на підставі яких позивачка знаходилась на амбулаторному лікування з 13 серпня 2012 року по 24 серпня 2012 року та з 25 серпня 2012 року по 08 вересня 2012 року.

Стягнуто з ДП «Шахта імені Максима Горького» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився відповідач ДП «Шахта імені Максима Горького» і подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не погоджується з висновком суду та наполягає на тому, що 13 серпня 2012 року, тобто в день звільнення, позивач не знаходилась на лікарняному. Судом не були з*ясовані обставини, чи мали місце прогули у ті дати, які вказані в наказі № 57-к з врахуванням змін до нього та чи була насправді непрацездатною позивач 13 серпня 2012 року. Відповідач заперечує проти використання доказів непрацездатності відповідача у вигляді довідки стоматолога та листа непрацездатності. Також не погоджується з розрахунком середнього заробітку, оскільки деякі дати увійшли до виплат як за вимушений прогул, так і до виплат по листам непрацездатності. Крім того, суд поновив ОСОБА_2 на посаду провідного юрисконсульта, не зважаючи на те, що в штатному розкладі з 01 вересня 2012 року відсутня дана посада.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача Ганжа М.М. та Саркізов Т.О. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона забов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивачка працювала у відповідача на посаді юрисконсульта з 01 листопада 1999 року на підставі наказу № 683/к . Відповідно до наказу № 1716 від 02 серпня 2004 року переведена на посаду провідного юрисконсульта (а.с.108, 6-8).

Наказом № 57к від 13 серпня 2012 року ОСОБА_2 була звільнена з роботи за прогули 11, 13, 16, 18, 19, 20, 24, 25, 26, 30 липня 2012 року, а також 01, 02, 03, 06, 08 серпня 2012 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Підставою для звільнення в наказі зазначене систематичне грубе порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується протоколом перевірки від 31 липня 2012 року. Наказом № 310 від 25 вересня 2012 року внесено зміни в наказ № 57к від 13 серпня 2012 року, з якого виключено посилання про здійсненні ОСОБА_2 прогулів 01 та 08 серпня 2012 року (а.с.10, 51).

Згідно до медичної довідки Комунальної установи «Лікувально-профілактичний заклад міська стоматологічна поліклініка № 2 міста Донецька» від 13 серпня 2012 року, ОСОБА_2 з 30 липня 2012 року по 13 серпня 2012 року знаходилась на амбулаторному лікуванні (а.с.34).

Відповідно до листів непрацездатності АВШ № 328051 та АВШ № 328155, виданими Комунальною установою «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 міста Донецька», позивачка знаходилась на амбулаторному лікуванні з 13 серпня 2012 року по 24 серпня 2012 року та з 25 серпня 2012 року по 08 вересня 2012 року (а.с.36, 37).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивачки з роботи було проведено з порушенням вимог КЗпП України, оскільки звільнено її було в період тимчасової непрацездатності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість звільнення позивачки з роботи в період її тимчасової непрацездатності.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, с підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації, зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату.

За правилами ст. 139 КЗпП України працівники зобовязані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно із п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом задля того аби унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Виходячи з вищезазначеного, а також враховуючи те, що ОСОБА_2 заперечує факт порушення нею трудової дисципліни, позивач надав суду першої інстанції протокол перевірки від 31 липня 2012 року, який став підставою для звільнення позивачки (а.с.73-74).

Зазначеним протоколом засвідчено факт прибуття позивачки на робоче місце в зазначені в наказі дні, також засвідчено факт її відсутності протягом більше трьох годин на робочому місці без поважних причин та оправдальних документів.

Проте з зазначеного протоколу перевірки не вбачається, чи пропонувалось ОСОБА_2 надати пояснення або оправдальні документи з причин відсутності на робочому місці.

Невиконання відповідачем в цій частині вимог закону призвело до того, що ОСОБА_2 була звільнена з роботи під час знаходження на лікарняному.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. ст. 40, 41 КЗпП України) у період його тимчасової непрацездатності. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу в день звільнення відкрито лікарняний листок, який було видано Комунальною установою «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 міста Донецька», і згідно до якого позивачка знаходилась на амбулаторному лікуванні з 13 серпня 2012 року по 24 серпня 2012 року та з 25 серпня 2012 року по 08 вересня 2012 року.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що ця обставина може бути підставою для поновлення позивачки на роботі.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не була надана оцінка тим обставинам, чи мали місце прогули у ті дати, які вказані в наказі № 57к від 13 серпня 2012 року.

Слід зазначити, що зазначені обставини були визнані самим відповідачем, що підтверджується нарахуванням ОСОБА_2 заробітної плати за 22 виходи у липні 2012 року і лише потім стягнуті як за прогули (а.с.31).

Крім того, доводи ОСОБА_2 про те, що в зазначені дні вона виконувала свої трудові обов*язки та знаходилась у фінансових установах і судах відповідачем не спростовуються, і як наслідок, після надання позивачкою пояснень та оправдальних документів, відповідачем були внесені зміни в наказ № 57к від 13 серпня 2012 року (а.с. 38-41, 45, 46, 47).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача утриману суму за липень 2012 року в розмірі 1845,45 гривень та заробітну плату за 01, 02, 03, 06 та 08 серпня 2012 року в розмірі 1363,10 гривень.

У відповідності до вимог ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, є необгрунтованими доводи апеляційної скарги в частині неможливості поновлення ОСОБА_2 на посаду провідного юрисконсульта у зв'язку з відсутністю на теперішній час на підприємстві зазначеної посади.

Вирішуючи питання про забов*язання відповідача провести виплату по листкам непрацездатності з 13 серпня 2012 року по 08 вересня 2012 року, суд першої інстанції виходив з вимог Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам, зумовленим похованням».

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки позивачу комісією із соціального страхування (рішення уповноваженого) ДП «Шахта імені Максима Горького від 07 вересня 2012 року було безпідставно відмовлено в наданні соціальних послуг у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю (а.с.117).

Проте, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, які стосуються правильності проведеного судом першої інстанції розрахунку середнього заробітку.

Висновки суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням забов*язання відповідача провести виплату по листкам непрацездатності з 13 серпня 2012 року по 08 вересня 2012 року, неможливо вважати правильними.

Позивач ОСОБА_2 була звільнена з роботи 13 серпня 2012 року.

Оскільки позивач була звільнена з роботи з 13 серпня 2012, а день звільнення є останнім днем роботи, то період затримки розрахунку повинен починатися з 14 серпня 2012 року.

Однак враховуючи, що позивач з 13 серпня 2012 року по 08 вересня 2012 року перебувала на лікарняному, час затримки розрахунку середнього заробітку в межах заявлених вимог складає з 09 вересня 2012 року по 15 січня 2013 року - 89 днів (вересень 2012 року - 15 днів, жовтень - 21 день, листопад - 22 дні, грудень - 22 дні, січень 2013 року - 9 днів).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якої пов*язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки відповідача, з якою повністю погодилась позивач, середньомісячний заробіток ОСОБА_2 складає 5588,71 гривні, середньоденний заробіток складає 272,62 гривні (а.с.106).

Таким чином, середня заробітна плата ОСОБА_2 за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача з 09 вересня 2012 року по 15 січня 2013 року складає 272,62 х 89 = 24263,18 гривень.

Суд першої інстанції на дані обставини належної уваги не звернув та дійшов невірного висновку в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а рішення суду в частині визначення розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні.

Інші доводи скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не спростовують правових висновків суду та не дають підстав про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 15 січня 2013 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.

Стягнути з Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» (код ЄДРПОУ 33371807) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 вересня 2012 року по 15 січня 2013 року в розмірі 24263,18 гривень.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: