Ухвала суду № 34452710, 14.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/65309/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект»на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 у справі № 2а-2879/12/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва провизнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкового заставу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0001142311/0 від 04.04.2011, визнання протиправними, недійсними та скасування рішення відповідача про опис майна у податкову заставу № 4353 від 30.12.2011 та податкової вимоги від 30.12.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Газпромпроект», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі постанови слідчого СВ ПМ Ленінської МДПІ від 13.12.2010 щодо призначення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Газпромпроект» проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Востокстройград» за період з 01.01.2010 по 01.12.2010, за результатами якої складено акт № 2564/23-11/32766217 від 17.03.2011;

- в акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року на суму 295 214,00 грн.;

- вказані висновки податкового органу обґрунтуються на тому, що згідно акта документальної невиїзної перевірки ТОВ «Востокстройград» № 923/23/35554352 від 31.12.2010, отриманого від ДПА у м. Києві, встановлено, що товариство та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням, ним не надані податковому органу підтверджуючі документи щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2010 року, а тому фінансово-господарська діяльність ТОВ «Востокстройград» (контрагента позивача) здійснювалась поза межами правового поля;

- на підставі акта перевірки № 2564/23-11/32766217 від 17.03.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001142311/0 від 04.04.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 295 214,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 73 804,00 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Востокстройград» (контрагента позивача) здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, тому є нікчемними, а відтак, висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2010 є правомірними.

Суд касаційної інстанції такі висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ТОВ «Востокстройград» ґрунтувалися на договорі на виконання робіт № 07/13 від 13.07.2010, за умовами якого контрагент (як підрядник) зобов'язувався виконати за завданням позивача (як замовника) роботи по виконанню польових геодезичних робіт, встановленню охоронних значків в Черкаській області, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, ТОВ «Востокстройград» були видані позивачу акт здачі-приймання вишукувальних робіт № 1 від 30.08.2010 та податкова накладна № 300822 від 30.08.2010 на суму 1 771 284,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 295 214,00 грн.).

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту реального придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій необхідно врахувати вищевикладене та дослідити обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, акти прийняття в експлуатацію, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Щодо надіслання податковим органом позивачу податкової вимоги № 3690 від 30.12.2011, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Водночас, ні судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не встановлено, коли саме ТОВ «Газпромпроект» отримало податкове повідомлення-рішення № 0001142311/0 від 04.04.2011.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний