Ухвала суду № 34452586, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/44322/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників позивача Буланової О.М., Шакірової Т.В.,

представника відповідача Муха С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів з обслуговування великих платників

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року

у справі № 2а-16039/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «РУСЬ» (далі - позивач, ТОВ «Готельний комплекс «РУСЬ»)

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПС - ЦО з ОВПП ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Готельний комплекс «РУСЬ» звернулось у листопаді 2012 року до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2012 року № 0000454220.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПС - ЦО з ОВПП ДПС від 04.09.2012 року № 0000454220; присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ОДПС - ЦО з ОВПП ДПС на користь ТОВ «Готельний комплекс «РУСЬ» понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2146,00 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за I півріччя 2012 року позивача, за результатами якої складено акт від 17.08.2012 року № 856/42-20/35534818.

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки, позивачем неправомірно включено до від'ємного фінансового результату попереднього звітного періоду по кожному виду цінних паперів суму в розмірі 100% від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 1 січня 2012 року, що призвело до заниження прибутку від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 21 071 943,00 гривні, а також занижено податок на прибуток у декларації за I півріччя 2012 року на 4 425 108,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 04.09.2012 року № 0000454220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 5 531 385,00 гривень, з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 4 425 108,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 106 277,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Суди попередніх інстанцій, аналізуючи положення податкового законодавства, а саме статей 134, 150, 152, 153, 158 Податкового кодексу України, дійшли до вірного висновку, що від'ємний фінансовий результат по операціях з цінними паперами не включається до складу витрат платника податку у звітному податковому періоді і тим самим не впливає на розмір об'єкта оподаткування платника податку. Такий від'ємний фінансовий результат буде зменшувати лише фінансовий результат від операцій з цінними паперами у наступних податкових періодах і буде погашатись в наступних податкових періодах за рахунок доходів від відчуження цінних паперів.

При цьому порядок перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування і порядок перенесення від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами за своєю економічною природою є різними. У першому випадку мова йде про перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування на витрати в наступних податкових періодах до повного погашення, а в другому - про перенесення від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами.

Відповідно до ст. 150 Податкового кодексу України, до врахування від'ємного фінансового результату по операціях з цінними паперами має застосовуватися порядок наступним чином: якщо за підсумками податкового року витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного результату.

У разі проведення операцій з цінними паперами, від'ємний фінансовий результат від операцій з торгівлі цінними паперами не може бути перенесений на витрати в такому ж самому порядку, як від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток з тієї причин, що даний від'ємний фінансовий результат за своєю суттю є витратами на придбання цінних паперів (в даному випадку, непроданих), що були понесені в минулих податкових періодах.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно звернули увагу на те, що до податкового обліку операцій з цінними паперами позивача входить облік цінних паперів, придбаних товариством до набрання законної сили розділом III Податкового кодексу України, що, згідно до вимог чинного податкового законодавства, зумовлює необхідність застосування положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на момент придбання таких цінних паперів та не передбачав жодних обмежень щодо відображення від'ємного фінансового результату.

Щодо доводів відповідача про неправомірність включення позивачем до від'ємного фінансового результату попереднього звітного періоду по кожному виду цінних паперів суму в розмірі 100% від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вірно не прийняв їх до уваги, оскільки з матеріалів справи та касаційної скарги податкового органу вбачається суміщення понять «від'ємне фінансове значення» та «від'ємний фінансовий результат», а також ігнорування положень податкового законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, що призводить до помилкового визначення податкового зобов'язання позивача.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 04.09.2012 року № 0000454220, у зв'язку із чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Отже, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при їх прийнятті суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013 року у справі № 2а-16039/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько