Ухвала суду № 34452498, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К/800/14660/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Будспецпроект»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2012

у справі № 2а-8818/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Будспецпроект»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будспецпроект» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.04.2012 № 0000442305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013, у задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ПП «Будспецпроект» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Граньстройінвест» за період з 01.08 по 31.08.2011, складено акт № 387/23-5/32306496 від 01.02.2012, в якому встановлено порушення: п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 170 589 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 18.04.2012 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 42 647,50 грн.

Також судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест» укладено договір поставки № БП010801 від 01.08.2011, згідно умов якого ТОВ «Граньстройінвест» зобов'язується продати позивачу, а останній зобов'язується прийняти та оплатити запчастини та компоненти в асортименті та кількості, визначеній видатковими накладними.

Згідно видаткових накладних № 88 від 04.08.2011, № 93 від 08.08.2011 та № 92 від 16.08.2011 товар отримано позивачем за адресою ТОВ «Граньстройінвест»: вул. Шевченка, 28, смт Димер, Вишгородський район, Київська область.

На суму відвантаженого товару ТОВ «Граньстройінвест» виписані податкові накладні позивачу № 88 від 04.08.2011, № 93 від 08.08.2011, № 92 від 16.08.2011, суми податку на додану вартість по яких віднесені до складу податкового кредиту з ПДВ у серпні 2011 року. Згідно виписок банку від 19.08.2011 ПП «Будспецпроект» перерахував на рахунок ТОВ «Граньстройінвест» грошові кошти за відвантажений товар.

02.08.2011 між позивачем та ТОВ «Елбуд» був підписаний договір № БП020801 за умовами якого, позивачем на умовах самовивозу перепродано товар покупцю в ті ж самі дні, що і здійснено купівлю у ТОВ «Граньстройінвест», що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та виписками банку.

При цьому згідно товарно-транспортних накладних № 280 від 04.08.2011, № 284 від 08.08.2011, № 290 від 16.08.2011 вантажовідправник товару - ТОВ «Граньстройінвест», замовник ТОВ «Елбуд», а пункт навантаження - вул. Шевченка, 28, смт Димер, Вишгородський район, Київська область.

В дні купівлі позивачем товару у ТОВ «Граньстройінвест» останнім здійснено відвантаження товару не позивачу, а ТОВ «Елбуд», який є контрагентом позивача. ТОВ «Граньстройінвест» відвантажив один і той самий товар з одного і того ж самого пункту навантаження як ТОВ «Елбуд» так і позивачу; позивач, не отримавши товар та не сплативши за нього кошти, на наступний день після укладення договору з ТОВ «Граньстройінвест» вже уклав договір про його продаж третій особі.

Згідно акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області 195/23-1/33253828 від 07.112011 ТОВ «Граньстройінвест» останній раз звітувало шляхом подання декларації з ПДВ за вересень 2011 року; декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2011 не подало; відомості про наявність основних фондів відсутні; звіт за формою 1 ДФ (чисельність працюючих) за 2 квартал 2011 року не подало.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Водночас, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договір вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про її неможливість вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін, є правомірним нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Будспецпроект» відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний