Постанова № 34450593, 24.10.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2013 року Справа № 904/2208/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: КовальЛ.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Любович В.Ю.

представники скаржника та інших учасників провадження у справі у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013р. у справі № 904/2208/13

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс", м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд. 1-А, прим. 1, код ЄДРПОУ 38112606

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013р. у справі № 904/2208/13 (суддя Примак С.А.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс", м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд. 1-А, прим.1, код ЄДРПОУ 38112606; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс", м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд. 1-А, прим.1,(ЄДРПОУ 38112606); провадження у справі припинено.

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст. 45, 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись із вказаною постановою суду, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013р. у справі № 904/2208/13 та провадження у справі припинити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права та не досліджено усіх обставин справи, зокрема судом не враховано, що боржником не надано до ДПІ первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства та проміжного ліквідаційного балансу. Не надання таких документів позбавило скаржника можливості провести позапланову перевірку боржника та заявити додаткові грошові вимоги. Характер же господарських операцій банкрута свідчить про мінімізацію останнім податкових зобов'язань та має ознаки фіктивної господарської діяльності.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.10.2013 року.

Скаржник та інші учасники провадження у справі про банкрутство наданими їм процесуальними правами участі в судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2013року (а.с. 141) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 року погоджено з Вищим господарським судом України від 19.02.2013року № 01-17/315/384/13). Ліквідатором банкрута, також не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Беручи до уваги, що неявка представників скаржника та інших учасників провадження у справі про банкрутство не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, матеріали справи є достатніми для її розгляду, а апеляційний суд обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників скаржника та інших учасників провадження у справі, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним ухвали, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

25.03.2013 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2208/13 було прийнято до розгляду заяву голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс" (м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд. 1-А, прим.1, код ЄДРПОУ 38112606) ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс"про визнання останнього банкрутом відповідно до ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому голова ліквідаційної комісії в своїй заяві посилався на те, що 05.11.2012р. єдиним учасником ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" було прийнято рішення про ліквідацію підприємства та створення ліквідаційної комісії в зв`язку з не здійсненням товариством підприємницької діяльності (а.с.7). Внаслідок діяльності комісії встановлено, що кредиторська заборгованість станом на 17.01.2013р. становить 397 526,00 грн. перед одним єдиним кредитором - ПП "Електро-Лайф" м. Дніпропетровськ. За результатами проведення інвентаризації складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 17.01.2013р. (а.с. 13-14), відповідно до якого будь-які активи підприємства відсутні, а тому неможливо задовольнити вимоги цього єдиного кредитора. Зазначений проміжний ліквідаційний баланс 17.01.2013р. затверджений єдиним учасником товариства та прийнято рішення про звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства (а.с. 15).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.13р. порушено провадження у справі № 904/2208/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс" відповідно до процедури, передбаченої статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013р. у справі № 904/2208/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців до 25.04.2014р.; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс" призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_3; кандидатуру арбітражного керуючого Корсакова Володимира Костянтиновича - відхилено.

23.05.2013р. в газеті "Голос України" № 94 (5594) було здійснено публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом (а.с.102-103).

19.09.2013р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2208/13 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс", м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд. 1-А, прим.1, код ЄДРПОУ 38112606; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс", м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд. 1-А, прим.1,(ЄДРПОУ 38112606); провадження у справі припинено.

Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 19.09.2013 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції з 19.01.2013р.) справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 2 статті 41 Закону встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його зберігання; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом тощо.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню тощо.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури - дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор здійснив всі заходи з ліквідації банкрута. Взявши до уваги, що у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Однак, такий висновок суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого (ч.2 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Обов`язковою умовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, зокрема, вимог ст.ст.105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст.60 Господарського кодексу України щодо порядку добровільної ліквідації.

Так, згідно ч. 1, 2, 3 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

За ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює усі необхідні дії встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України).

Частинами3 4, 7, 8 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та публікація відповідного повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформаціїз метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; повідомлення явних кредиторів, до яких відносяться в тому числі орган доходів і зборів, Пенсійний фонд України та фонди соціального страхування, про ліквідацію підприємства та для проведення перевірок; оцінка вартості наявного майна боржника; з'ясування наявності вимог кредиторів та їх розміру; складення та затвердження проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку на заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи,05.11.2012р. єдиним учасником ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" ОСОБА_3 було прийнято рішення про ліквідацію підприємства та створення ліквідаційної комісії; функції ліквідаційної комісії покладено на ОСОБА_3; встановлено строк для розгляду вимог кредиторів до 09.11.2013р.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06.11.2012р. внесено відомості про те, що ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" перебуває в стані припинення, що підтверджується витягом з ЄДР станом на 07.03.2013р. (а.с. 8-12).

В засобі масової інформації - "Бюлетені державної реєстрації" № 230 (30) за 2012 рік було надруковане повідомлення про припинення ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" шляхом ліквідації.

Однак з наданої до матеріалів справи копії аркушу "Бюлетеня державної реєстрації" № 230 (30) не вбачається дати здійснення публікації відповідного оголошення. Відтак матеріалами справи не підтверджується дотримання боржником строку на заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, виходячи з дати затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Так, за результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Транс Сервіс Груп Плюс" станом на 17.01.2013р., який затверджено рішенням власника від 17.01.2013р. (а.с.13-15).

З акту інвентаризації майна, реєстру вимог кредиторів та проміжного ліквідаційного балансу боржника, складеного станом на 17.01.13р., вбачається, що кредиторська заборгованість боржника становить 397 526,00 грн., яка виникла на підставі договору поставки № 04-06/12 від 04.06.2012р., укладеного з ПП «ЕлектроЛайф»; дебіторська заборгованість, основні засоби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи та грошові кошти - відсутні.

При зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство головою ліквідаційної комісії долучено копію заяви від 07.11.2012р. до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про надання до ДПІ заяви за формою 8-ОПП та довідки за формою 4-ОПП, копії рішення власника про припинення юридичної особи, яка містить відмітку ДПІ на зазначеній заяві (а.с. 20).

Натомість з матеріалів справи не вбачається повідомлення головою ліквідаційної комісії боржника явних кредиторів, до яких зокрема відносяться Пенсійний фонд України та фонди соціального страхування, про ліквідацію підприємства та для проведення перевірок, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України.

Також, матеріалами справи не підтверджується виконання головою ліквідаційної комісії боржника вимог ч. 3 ст. 11 Закону, зокрема до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не надано відомостей про усі рахунки боржника відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізитів

Більш того, при зверненні до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі боржник зазначив про відсутність у нього взагалі грошових коштів та майна, тоді як відповідно до ч.4 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про порушення провадження подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (відшкодування витрат на публікацію оголошень, судового збору, оплату послуг арбітражного керуючого тощо).

Так, при призначенні ліквідатора банкрута господарським судом було відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Корсакова Володимира Костянтиновича, визначену для виконання повноважень ліквідатора відповідно до ч. 2 ст. 95 Закону для участі у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс" автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення ліквідатора господарським судом у справах про банкрутство та яким було подано згоду на участь у справі про банкрутство саме з підстав відсутності у боржника будь-яких активів. Натомість ліквідатором було призначено голову ліквідаційної комісії боржника - ОСОБА_3, яка є і власником боржника, тобто зацікавленою особою щодо боржника.

Таким чином, боржником під час звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.. 95 Закону не було дотримано вимог чинного законодавства України щодо порядку ліквідації юридичної особи, зокрема дотримання строку ліквідаційної процедури та повідомлення територіального органу Пенсійного фонд України та фондів соціального страхування, про ліквідацію підприємства, а також вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо надання усіх необхідних документів, передбачених ч. 3 ст. 11 Закону та наявності майна достатнього для покриття судових витрат.

Однак, в ході розгляду справи місцевий господарський суд не звернув на зазначені обставини уваги та не надав їм належної правової оцінки, тому прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство та відповідно про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі, затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута та ліквідацію банкрута.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході здійснення ліквідаційної процедури встановлена та підтверджена кредиторська заборгованість банкрута перед кредиторами:1. Приватне підприємство "Електро-Лайф"- у сумі 397 526,00 грн. - 4 черга задоволення; 2. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська - у сумі 510,00 грн.

Отже, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська є учасником провадження у справі про банкрутство та наділена правом оскарження процесуальних рішень у справі.

Згідно з ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В силу ч. 2 ст. 102 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 "Про судову практику у справах про банкрутство", Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що провадження у даній справі було порушено без належних правових підстав. Відтак апеляційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськаслід задовольнити, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 року скасувати та припинити провадження у справіна підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на боржника у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст.49, 80, 99, 101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 року у справі № 904/2208/13- задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 року у справі № 904/2208/13 - скасувати.

Провадження у справі № 904/2208/13 - припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс Груп Плюс" м. Дніпропетровськ в доход Спецфонду Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі статтями 116-117 Господарського процесуального кодексу України господарському суду Дніпропетровської області.

Копію постанови направити державному реєстратору для вчинення відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.10.2013 року.