Рішення № 34450408, 23.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/7457/13 23.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"до про Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕОЙЛ" стягнення 4 278 339,92 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Босий В.П.

Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача: Павлюк Г.Г. - представник за довіреністю;

від відповідача: Риженко О.С. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 23.10.2013, у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою, з 14.10.2013 до 23.10.2013.

У судовому засіданні 23.10.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМЕОЙЛ" про стягнення 3 945 599,19 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2013 порушено провадження у справі №910/7457/13, розгляд справи призначено на 03.06.2013.

Ухвалою від 03.06.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 26.06.2013.

В судовому засіданні 26.06.2013 відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що відсутні підстави для звернення з позовом з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки ТОВ "ДІМЕОЙЛ" вимоги кредитного договору № 49/ЮКЛ-11 від 16.0.92013 не порушувались.

Ухвалою від 26.06.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 07.08.2013.

В судовому засіданні 07.08.2013 представник позивача надав письмові пояснення на відзив відповідача та заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить: стягнути заборгованість у розмірі 4 278 339,92 грн. за кредитним договором № 49/ЮКЛ-11 від 16.09.2011 на відкриття відновлювальної кредитної лінії: з яких строкова заборгованість по кредиту - 3 721 827,20 грн., строкова заборгованість по процентам - 96 869,47 грн., прострочена заборгованість по процентам - 440 053,29 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 19 589,96 грн.

В судовому засіданні 07.08.2013, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 28.08.2013.

Ухвалою від 26.06.2013 суд призначив колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.08.2013, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Літвінової М.Є., судді Босого В.П., судді Сташківа Р.Б.

Ухвалою від 28.08.2013 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 28.08.2013.

Ухвалою від 28.08.2013 розгляд справи відкладено на 14.10.2013.

04.09.2013 позивач подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі.

14.10.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 14.10.2013 оголошено перерву на 23.10.2013.

21.10.2013 та 22.10.2013 від позивача та відповідача надійшли додаткові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 23.10.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - позивач, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМЕЩЙЛ» (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 49/ЮКЛ-11 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) (далі - Кредитний договір).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію строком з 16.09.2011 по 14.09.2012 включно, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27% річних, з лімітом кредитування 2 000 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи до Кредитного договору було укладено ряд додаткових договорів, якими збільшено ліміт кредитування до 15 100 000,00 грн. та продовжено строк дії кредитної лінії до 03.10.2013 (додатковий договір № 49/17 від 21.01.2013).

У відповідності до положень п.4.1. Кредитного договору, повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування.

Судом встановлено, що за період з 16.09.2011 по 31.01.2013 банком надано позичальнику кредитні кошти у розмірі 25 511 287,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

З банківських виписок з рахунку №2062900101761 за період з 16.09.2011 по 02.04.2013 вбачається, що відповідач повернув кредит у розмірі 21 789 460,00 грн.

У поясненнях відповідач заперечує проти наявності заборгованості за кредитом, оскільки вона погашена повністю, що підтверджує банківською випискою від 05.02.2013 про погашення кредитної заборгованості у розмірі 10 460 000,00 грн. Окрім того, 04.02.2013 відповідачем платіжним дорученням № 4967 було частково погашено заборгованість за Договором №64/ЮКО-12 від 18.06.2012 у розмірі 1 661 567, 03 грн.

Таким чином, достроково сплативши частину заборгованості за кредитом, відповідач фактично оплатив всі передбачені кредитним договором платежі, а тому ним належним чином виконувалися умови кредитного договору. Наведені твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Отже, відповідно до п. 6.1.4 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний грошові кошти на виконання зобов'язань, передбачених договором, спрямовувати в наступній черговості: на сплату прострочених процентів за користування кредитом; на сплату прострочених комісій; на сплату простроченої заборгованості по кредиту; на сплату штрафних санкцій (пені); на сплату нарахованих процентів за користування кредитом; на сплату нарахованих комісій; на сплату строкової заборгованості за кредитом; на сплату всіх інших платежів за цим Договором.

Обов»язок щодо черговості спрямування грошових коштів за Кредитним договором покладений на позичальника.

На момент звернення до суду з позовом, позивач врахував часткову дострокову сплату відповідачем кредиту у розмірі 10 460 000,00 грн., як вбачається з розгорнутого розрахунку станом на 02.04.2013 наявного в матеріалах справи, а також підтверджується банківською випискою від 05.02.2013.

Згідно виписки, призначенням платежу в сумі 10 460 000,00 грн. є "часткове повернення кредиту зг. Дог 49/юкл-11", отже зазначена грошова сума була зарахована позивачем як часткове погашення кредиту.

Отже, строкова заборгованість по кредиту за Кредитним договором становить 3 721 827,20 грн.

Проте, підставою для звернення з позовом до суду стало прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Станом на 05.08.2013 заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 28.01.2013 по 05.08.20132 становить 536 922,76 грн., в тому числі 96 869,47 грн. - строкова заборгованість по сплаті відсотків, 440 053,29 грн. - прострочена заборгованість по сплаті відсотків.

Згідно п. 4.2. Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховується за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.

Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк по 10 (десяте) число (включно) кожного наступного місяця, що слідує за місяцем їх нарахування.

Відповідно до п. 9.2 Кредитного договору, банк має право зупинити подальше кредитування та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим Договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або іншими особа, які є поручителями позичальника умов даного договору та/або угод (договорів), укладених в забезпечення виконання позичальником зобов'язань, а позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, з дати надіслання банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також відшкодування збитків завдані банку, у разі настання будь-яких із випадків, зокрема, порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим Договором.

За таких обставин, у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом.

06.02.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 243 про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, яка отримана - 13.02.2013, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, заперечення відповідача щодо неотримання вимоги про дострокове погашення заборгованості, спростовані матеріалами справи.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору, у випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів вважаються простроченими, переносяться банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

Пояснення відповідача щодо сплати 1 661 567,03 грн. заборгованості по кредитному договору №64/ЮКО від 18.06.2012 - 04.02.2013, не можуть прийматися до уваги судом при вирішенні спору, оскільки не стосуються предмету даного спору - позивачем подано позов про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 49/ЮКЛ-11 на відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті від 16.09.2011.

Інші заперечення відповідача викладені у відзиві на позов не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведені належними доказами.

Факт відсутності заборгованості за Кредитним договором, на думку відповідача, підтверджується довідкою № 416 від 04.03.2013, виданою позивачем, в якій зазначено, що «прострочена заборгованість за кредитами та процентами станом на 01.03.2013 перед банком відсутня». Такі твердження спростовуються наступним.

Згідно наданого детального розрахунку заборгованості, відповідачу 28.02.2013 було нараховано проценти в розмірі 1 35 149, 68 грн., які відповідно до п. 4.4 Кредитного договору, він повинен сплатити до 10.03.2013.

У довідці №416 від 04.03.2013 (наявна в матеріалах справи), зазначено, що строкова заборгованість по процентах становить 135 149,68 грн., тобто до 10.03.2013 така заборгованість по процентах не є простроченою, а строковою, оскільки у позичальника є строк на погашення процентів до 10.03.2013 і лише після спливу цього строку, у разі непогашення нарахованих процентів, заборгованість по сплаті процентів є простроченою. Таким чином, у наданій довідці і було зазначено про відсутність простроченої заборгованості станом на 01.03.2013, оскільки на момент видачі довідки строк сплати процентів не настав.

Відповідач зазначає, що позивачем не враховано погашення процентів за користування кредитом 04.02.2013 в сумі 265 501,62 грн., однак це не відповідає дійсності, оскільки в наданому до суду детальному розрахунку заборгованості відображено та враховано сплату процентів в сумі 265 501,62 грн. 04.02.2013.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, як свідчать матеріали справи, станом на день вирішення спору, прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом, відповідачем не сплачена у розмірі 440 053,29 грн., доказів протилежного суду не надано.

Строкова заборгованість по процентах за користування кредитом становить 96 869,47 грн.

Наявність заборгованості позичальника перед банком належним чином доведено, документально підтверджено та не спростовано позичальником.

У зв'язку з неналежним виконання щодо несвоєчасного погашення процентів за користування кредитом, банк нарахував позичальнику пеню за період з 11.01.2013 по 11.07.2013 в розмірі 19 589,96 грн., відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 07.08.2013.

Однак, на вимогу суду позивач здійснив детальний розрахунок пені розмір якої за період з 12.03.2013 по 12.07.2013 становить 16 299,72 грн. Враховуючи відсутність заяви позивача про зменшення позовних вимог з урахуванням детального розрахунку наданого до суду 21.10.2013, тому суд розглядає вимоги заявлені відповідно до заяви від 07.08.2013.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями 8.1. кредитного договору передбачено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісії позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 16 299,72 грн. наданим до суду 21.10.2013 і вважає його обґрунтованим, однак враховуючи, що у заві про збільшення позовних вимог, позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 19 589,96 грн., тому пеня підлягає задоволенню в розмірі 16 299,72 грн. і за період з 12.03.2012 по 12.07.2013.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 3 721 827,20 грн. заборгованості за кредитом, 536 922,76 грн. заборгованості за відсотками та 16 299,72 грн. - пені.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5, код 37270318) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, 19/5, код 35591059) заборгованість за кредитом у розмірі 3 721 827,20 грн. (три мільйона сімсот двадцять одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 20 коп.), заборгованість за відсотками - 536 922,76 грн. (п'ятсот тридцять шість тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні 76 коп.), пеню - 16 299,72 грн. (шістнадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять гривень 72 коп.), судовий збір - 68 767,07 грн. (шістдесят вісім тисяч сімсот шістдесят сім гривень 07 коп.).

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.10.2013

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді В.П. Босий

Р.Б. Сташків