Рішення № 34449985, 15.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2013р. Справа №905/5908/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні

відповідача: ОСОБА_1, м.Мелітополь

про стягнення 62760,16грн. страхового відшкодування в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Єфімова Ю.Ю. - за дов. №248/17 від 23.07.2013р.,

від третьої особи: не викликався.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

15.10.2013р. з 10-50год. до 10-55год.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк про стягнення 62760,16грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (а.с.1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Додаток №28-0101-01/1669 від 13.09.2012р. до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0101-01 від 01.02.2012р.; Довідки ДАІ; постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11.12.2012р. та від 07.06.2013р. у справі №815/16853/2012; рахунок - фактуру №Сч-0000137 від 06.02.2013р.; Звіт №209 від 25.12.2012р. про оцінку автомобіля; Звіт №209-1 від 26.02.2013р. про оцінку вартості працездатних складових частин автомобіля; страховий акт №КА-2611 від 13.02.2013р. та розрахунок до нього; страховий акт №КА-2611/1 від 27.02.2013р. та розрахунок до нього; платіжні доручення №2333 від 13.02.2013р. та №3253 від 28.02.2013р.; заяву на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу №11/5031 від 20.03.2013р. тощо.

Протягом розгляду справи позивач надав:

1) заяву №11/6662 від 09.09.2013р. про розгляд справи за відсутності свого представника та витребувані ухвалою суду від 19.08.2013р. документи (а.с.110-168).

2) заяву №11/6913 від 03.10.2013р. про розгляд справи за відсутності свого представника. В заяві зазначив, що страхувальник в повному обсязі сплатив передбачену договором добровільного страхування страхову премію (а.с.200-201).

Протягом розгляду справи відповідач надав:

1) відзив №965/17 від 19.09.2013р. з додатками, в якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.169-191);

2) клопотання №1086/17 від 14.10.2013р. (з додатками) про розгляд справи за відсутності свого представника, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.204-205).

09.09.2013р. на адресу суду від третьої особи ОСОБА_1 надійшли пояснення б/н від 03.09.2013р. про обставини ДТП (з додатками - зокрема, копією Полісу №АВ/4385119 від 04.07.2012р.) (а.с.80-86).

09.09.2013р. на адресу суду від Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з супровідним листом №910 від 05.09.2013р. надійшли копії адміністративної справи №815/16853/2012 відносно ОСОБА_1 (а.с.88-108).

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012р. між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (Страхувальник, вигодонабувач) було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0101-01 (далі - Генеральний договір, а.с.111-119), в межах якого страхування кожного окремого транспортного засобу оформлюється окремим додатком, який є формою договору страхування та невід'ємною частиною Генерального договору (п.12 Генерального договору). Відповідно до п.9 Генерального договору строк дії Генерального договору - з 00.00год. 01.02.2012р. по 24.00год. 31.01.2013р.; строк дії конкретного додатку зазначається в додатку; якщо строк дії додатку виходить за межі строку дії Генерального договору, то строк дії Генерального договору по відношенню до цього додатку автоматично подовжується до моменту закінчення строку дії відповідного додатку (а.с.111).

13.09.2012р. ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (Страхувальник, вигодонабувач) уклали Додаток №28-0101-01/1669 до Генерального договору (далі - Додаток, а.с.6), згідно з п.4 якого позивачем застрахований транспортний засіб марки NISSAN ALMERA CLASSIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль). Пунктом 5 Додатку визначені наступні умови добровільного страхування (КАСКО): за ризиком «ДТП» встановлено безумовну франшизу 0,00%. Згідно з п.10 Додатку він діє з 00.00год. 14.09.2012р. до 24.00год. 13.09.2013р. З пункту 12 Додатку вбачається, що цей Додаток є формою договору страхування та невід'ємною частиною Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0101-01 від 01.02.2012р. і читається разом з ним.

07.12.2012р. на перехресті вулиць Кірова та Інтернаціоналістів в м.Мелітополі відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Suzuki Grand Vitara, д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 (а.с.91-93, 95-96). В результаті ДТП обидва автомобілі отримали пошкодження.

Згідно зі Звітом №209 від 25.12.2012р. про оцінку автомобіля NISSAN ALMERA CLASSIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.22-41) ринкова вартість застрахованого позивачем автомобіля на момент пошкодження склала 89217,10грн., а вартість його відновлювального ремонту - 93069,96грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля виявилась більшою за його ринкову вартість, експерт дійшов висновку про недоцільність відновлення пошкодженого автомобіля з економічної точки зору та визначив розмір завданої власнику застрахованого автомобіля матеріальної шкоди рівним ринковій вартості зазначеного автомобіля, а саме 89217,10грн. (а.с.29).

Звітом №209-1 від 26.02.2013р. про оцінку вартості працездатних складових частин автомобіля NISSAN ALMERA CLASSIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.42-49) було визначено вартість працездатних складових застрахованого позивачем автомобіля, яка з урахуванням коефіцієнту їх фізичного зносу 20% за вирахуванням вартості робіт з їх демонтажу склала 25875,90грн. (в т.ч. ПДВ на складові частини 4312,70грн.).

Позивачем на підставі Договору страхування були складені страхові акти:

1) №КА-2611 від 13.02.2013р. на суму 720,10грн. (а.с.52), з розрахунку страхового відшкодування до якого (а.с.53) вбачається, що зазначене страхове відшкодування фактично є оплатою позивачем вартості складення калькуляції СТО у зв'язку з настанням ДТП;

2) №КА-2611/1 від 27.02.2013р. (а.с.54), з розрахунку страхового відшкодування до якого (а.с.55) та пояснень позивача (а.с.110) вбачається, що зазначене страхове відшкодування фактично є компенсацією різниці між дійсною вартістю транспортного засобу (далі - ТЗ) на момент настання страхового випадку та вартістю придатних залишків ТЗ після страхового випадку і розраховане наступним чином:

87915,96грн. (страхова сума за Договором страхування на дату настання страхового випадку, яку позивачем прийнято за дійсну вартість ТЗ, оскільки страхова сума виявилась меншою за розраховану згідно зі Звітом №209 від 21.12.2012р. дійсну вартість ТЗ (а.с.29)) мінус 25875,90грн. (вартість придатних залишків транспортного засобу після страхового випадку за Звітом №209-1 від 26.02.2013р. (а.с.45)) = 62040,06грн.

Отже, позивач сплатив страхове відшкодування наступним чином: платіжним дорученням №3253 від 28.02.2013р. (а.с.57) виплатив 62040,06грн. на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» та платіжним дорученням №2333 від 13.02.2013р. (а.с.56) сплатив 720,10грн. на користь ТОВ «Автосистем Запоріжжя».

Позивач вважає, що загальна сума його збитків у зв'язку з даним страховим випадком складає 62760,16грн., яку просить стягнути з відповідача.

Виходячи з умов Договору страхування, приписів ст.ст.22, 1192 Цивільного кодексу України та ст.ст.9, 20, 25 Закону України „Про страхування" суд дійшов висновку про те, що страхові виплати позивачем було здійснено правомірно.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".

Наявність вини ОСОБА_1 у порушенні п.8.7.3. Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, підтверджена постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11.12.2012р. у справі №815/16853/2012 (а.с.97) з урахуванням виправлень, внесених постановою від 07.06.2013р. (а.с.103).

Згідно з наданими третьою особою та відповідачем копіями Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4385119 від 04.07.2012р. (а.с.85, 172) на час скоєння ДТП (07.12.2012р.) Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» забезпечило цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 у зв'язку з керуванням автомобілем марки Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_2 (далі - забезпечений автомобіль) з лімітом відшкодування за майнову шкоду 50000грн. та франшизою 1000грн. Період дії Полісу: з 00-00 год. 05.07.2012р. до 04.07.2013р. включно.

Під час ДТП від 07.12.2012р. забезпеченим автомобілем керував ОСОБА_1

З копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АРС 027418 вбачається, що ОСОБА_1 має право керувати автомобілем марки Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 (а.с.84).

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що на момент скоєння ДТП автомобіль марки Suzuki Grand Vitara, державний номер НОМЕР_2, згідно з приписами п.п.1.4., 1.7. ч.1 ст.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) вважався забезпеченим відповідачем транспортним засобом, а ОСОБА_1 - особою, відповідальність якої застрахована.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.993 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст.22, 28, 29 Закону особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (в межах Полісу №АВ/4385119).

Щодо стягнення з відповідача 720,10грн. оплаченої позивачем вартості складення калькуляції СТО.

Суд зазначає, що положення ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.1191 ЦК України передбачають, що для страховика, який виплатив страхове відшкодування, право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, обмежене розміром виплаченого страхового відшкодування - а не вказують на можливість включення до обсягу стягуваної в порядку регресу суми всіх понесених страховиком під час здійснення ним підприємницької діяльності збитків або витрат.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Законом, що є спеціальним і безпосередньо регулює діяльність відповідача зі страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (зокрема, статтями 28, 29), не передбачено можливості включення до витрат, які відшкодовуються у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, витрат на проведення оцінки завданої транспортному засобу шкоди (до такої оцінки, зокрема, відноситься складення калькуляції СТО).

Крім того, у листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011р., зазначено, що страховик не має права вимагати [від заподіювача шкоди] відшкодування вартості експертизи у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

З огляду на викладене 720,10грн. страхового відшкодування за страховим актом №КА-2611 від 13.02.2013р. фактично є оплатою позивачем вартості складення калькуляції СТО у зв'язку з настанням ДТП та стягненню з відповідача не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача 62040,06грн. страхового відшкодування, сплаченого позивачем у зв'язку з повною загибеллю застрахованого ним транспортного засобу.

Зазначена сума підлягає відшкодуванню відповідачем з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи. Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при розрахунку ціни позову не врахував ліміт відповідальності за майнову шкоду та франшизу, передбачені Полісом відповідача та просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу 62760,16грн. збитків, в тому числі 62040,06грн. виплаченого у зв'язку з повною загибеллю транспортного засобу страхового відшкодування. Заявлена до стягнення сума перевищує ліміт відповідальності відповідача.

Отже, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача у сумі 49000грн., оскільки зазначена сума з урахуванням франшизи відповідача є лімітом відповідальності ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» за Полісом №АВ/4385119 (50000грн. - 1000грн. = 49000грн.).

Матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем позивачу частини сплаченого ним страхового відшкодування.

З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належним чином та підлягають частковому задоволенню в сумі 49000грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, згідно зі ст.ст.22, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України; ст.228 Господарського кодексу України; ст.ст.9, 18, 20, 25, 27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; п.п.1.4., 1.7. ч.1 ст.1, ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк про стягнення 62760,16грн. страхового відшкодування в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (83052, м.Донецьк, пр-т Ілліча, буд.100; код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м.Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; ЄДРПОУ 30859524) 49000грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1343,37грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.10.2013р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 21.10.2013р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 4 примірники:

1 - до справи, 2 - сторонам,

1 - третій особі