Рішення № 34449982, 23.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.2013 Справа № 905/6352/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В.., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрремсервіс», м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр», м. Донецьк

про стягнення 14 335грн. 20коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрієвська О.О. - представник за довіреністю від 20.08.2013р.

від відповідача: Білявська І.Є. - представник за довіреністю від 21.12.2012р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.10.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №3) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрремсервіс», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр», м. Донецьк, заборгованості за договором №569 від 07.04.2011р. у сумі 12 744грн., 3% річних у сумі 458грн. 15коп. та пені у сумі 1 132грн. 45коп., всього 14 334грн. 60коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України.

До прийняття рішення по справі позивач надав суду розгорнутий розрахунок заборгованості та штрафних санкцій, який по суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. В зазначеній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 12 744грн. 60коп., 3% річних у сумі 458грн. 15коп. та пені у сумі 1 132грн. 45коп., всього 14 335грн. 20коп. Суд розглядає спір в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.

Відповідач 23.10.2013р. через канцелярію суду надав клопотання з додатками, в якому просив суд долучити до матеріалів справи докази, в підтвердження оплати відповідачем позивачу основної заборгованості у розмірі 12 744грн. 60коп. за спірним договором №569 від 07.04.2011р.

У судовому засіданні 23.10.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, відповідач заперечив проти задоволення позову, сторони просили розглянути спір по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Тельманівський кар'єр» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрремсервіс» (далі - підрядник) був укладений договір №569 від 07.04.2011р. (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання з виготовлення стикового з'єднання конвеєрної стрічки, методом холодної вулканізації, кількість та строки виготовлення визначаються специфікаціями (додатками) до договору.

Вартість виготовлення 1 (одного) стикового з'єднання конвеєрної стрічки, згідно п. 3.1 договору, В= 1 000мм. - 4 248грн., в т.ч. ПДВ 708грн.

Розрахунки, згідно п.4.1 договору здійснюються замовником шляхом перерахування передплати на розрахунковий рахунок підрядника в розмірі 50 % від вартості заявлених замовником робіт, залишкова сума сплачується протягом п'яти днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Факт виконання позивачем робіт за договором №569 від 07.04.2011р. на загальну суму 12 744грн. підтверджується актами №ОУ-0000135 від 04.07.20.12р. на суму 4 248грн. та №ОУ-0000097 від 23.05.2012р. на суму 8 496грн.; крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач також не здійснив повну оплату вартості виконаних робіт позивачу за актом №ОУ0000343 від 15.12.2011р. у сумі 60коп., вказане відповідачем не заперечується.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Невиконання відповідачем прийнятого за договором обов'язку з оплати вартості виконаних робіт за договором №569 від 07.04.2011р. на загальну суму 12 744грн. 60коп. призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, вказане стало підставою для звернення до господарського суду з позовною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість виконаних позивачем робіт відповідачем було сплачено у повному обсязі після звернення позивача з даним позовом до суду, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1332 від 22.10.2013р. на суму 12 744грн. 60коп.

Таким чином, судом встановлено, що зобов'язання відповідача за договором №569 від 07.04.2011р. з оплати виконаних робіт станом на час розгляду справи виконані в повному обсязі.

При цьому, враховуючи добровільне погашення відповідачем існуючої на час звернення позивача з даним позовом до суду заборгованості за договором в розмірі 12 744грн. 60коп., спір з цього приводу на час прийняття рішення по суті є відсутнім, з огляду на що провадження по справі в зазначеній частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім основної заборгованості за договором як вбачається з позовної заяви, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 458грн. 15коп., оцінюючи правомірність яких суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 29.05.2012р. по 20.08.2013р. та за період з 10.07.2012р. по 20.08.2013р., здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є методологічно невірним, що пов'язано з неврахуванням того, що 2012 рік є високосним, тобто, містить 366 днів.

З урахуванням того, що фактично розмір 3% річних за період з 29.05.2012р. по 20.08.2013р. та за період з 10.07.2012р. по 20.08.2013р. складає 454грн. 02коп., позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 4грн. 13коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 29.05.2012р. по 20.08.2013р. та за період з 10.07.2012р. по 20.08.2013р. у сумі 1 132грн. 45коп., виходячи з облікової ставки Національного банку України, оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Пунктом 6.1 договору №569 від 07.04.2011р. передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від суми простроченого платежу, що діє в період, за який нараховується пеня.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом також враховані приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства, а також умов договору свідчить про відсутність продовження строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем. Отже, виходячи з того, що днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт за актами №ОУ-0000097 від 23.05.2012р. на суму 8 496грн. є 29.05.2012р., №ОУ-0000135 від 04.07.2012р. на суму 4 248грн. є 10.07.2012р., встановлений вказаною нормою шестимісячний строк від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, спливає 28.11.2012р. та 09.01.2013р. відповідно.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що зазначений розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на неправомірне включення до періоду нарахування пені періоди з 29.11.2012р. по 20.08.2013р. та з 10.01.2013р. по 20.08.2013р.

Фактично розмір пені за період з 29.05.2012р. по 28.11.2012р. та з 10.07.2012р. по 09.01.2013р., виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України, складає 477грн. 92коп., на підставі чого суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 654грн. 53коп. безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу, що ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуюче те, що спірна заборгованість у розмірі 12 744грн. 60коп. відповідачем перерахована на рахунок позивача 22.10.2013р., тобто після звернення позивача з цим позовом до господарського суду, відповідно до частини 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині позовних вимог підлягає стягненню з відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

При розподіленні витрат зі сплати судового збору, судом було враховано позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові пленуму №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ч.1, 7 ст. 193, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, п.1.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про судовий збір», господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» (87123, Донецька область, с. Гранітне, вул. Южна, 21, ідентифікаційний код 04628681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрремсервіс» (83102, м. Донецьк, вул. 9 Січня, 12, ідентифікаційний код 30809646) пеню у сумі 477грн. 92коп., 3% річних у сумі 454грн. 02коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 641грн. 45коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрремсервіс» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр» 3% річних у сумі 4грн. 13коп. та пені у сумі 654грн. 53коп. відмовити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрремсервіс», до Публічного акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр», про стягнення заборгованості за договором №569 від 07.04.2011р. у сумі 12 744грн. 60коп., припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 22.10.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2012р.

Суддя Ю.С. Мельниченко