Ухвала суду № 34449382, 24.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року Справа № 9104/82346/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових- повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001302301 від 16.09.2011 року та за № 0001172301 від 12.08.2011 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом в порушення положень діючого законодавства помилково зроблено висновок щодо нікчемності договорів укладених між позивачем з ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К» та при цьому необгрунтовано збільшено податкове зобов»язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останні були зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Валові витрати та податковий кредит сформовані відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року та пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року у зв'язку з виконанням контрагентами договорів. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року відмовлено в задоволені позовних вимог, оскільки суд не погодився з наведеними позивачем доводами.

Зазначену постановою суду оскаржив позивач - ТОВ «Сантехцентр», який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтування позовних вимог, зокрема зазначає, що в господарських операціях між позивачем та ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К» відсутні визначені Цивільним кодексом України підстави вважати укладений з цими суб'єктами господарювання договорів купівлі-продажу будівельних матеріалів нікчемними, а у позивача були всі встановлені законом підстави для формування податкового кредиту та обсягу понесених витрат в задекларованому розмірі та самі господарські операції мали місце між сторонами.

Відповідно до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» 18.02.2000 року зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та 02.03.2000 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ в м. Івано-Франківську та було платником податку на додану вартість.

Працівниками ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сантехцентр» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.10.2008 року до 31.03.2011 року.

29.07.2011 року за результатами перевірки складено акт перевірки №6083/23- 1/30610024, яким встановлено порушення підприємством вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року внаслідок чого занижено податок на прибуток за період II та III кв. 2010 року на загальну суму 31 961 грн.; п. 1.4 ст. 1, п.п. «а», «б», «в» п. 6.4, п.п. «а», «в» п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року внаслідок чого за податкові періоди з лютого - липня 2010 року донараховано податок на додану вартість, зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в загальній сумі 59348 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 12.082011 року прийнято щодо підприємства податкові повідомлення-рішення за №0001172301 яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 39951,25 грн., в тому числі 31961 грн. за основним платежем та 7990,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; за №0001302301 яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість підприємств в розмірі 72045 грн., в тому числі 57636 грн. за основним платежем та 14409 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Аналізуючи вимоги ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, пп.7.4.1 п.7.4, 7.7.10 п.7.7. ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Суд першої інстанції встановив, що позивачем обліковано в показниках бухгалтерського та податкового обліку операції з придбання сантехнічних товарів в ТОВ «Екопласт-Львів» на загальну суму 270048,19 грн., в тому числі податок на додану вартість 45008,03 грн. за період квітня - серпня 2010 року.

Також, позивачем в показниках бухгалтерського та податкового обліку за період січня - березня 2010 року обліковано операції з придбання сантехнічних товарів в ПП «Львівкомфортгруп-К» на загальну суму 151039,94 грн., в тому числі податок на додану вартість 25173,33 грн..

Підставою для здійснення обліку вказаних операцій слугували виписані ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К» видаткові та податкові накладні.

Наявність у позивача податкових накладних, виданих ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К» як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за період 2010 року, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, є достатніми, але не вичерпними підставами для віднесення до складу податкового кредиту сум, сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Зокрема, досліджуючи реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необгрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При чому, позивачем не надано, а судом не виявлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання ним у ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К» вказаного в податкових накладних товару, не існує доказів транспортування та зберігання даного майна.

Представлені ТОВ «Сантехцентр» документи щодо продажу ним сантехнічного товару третім особам не підтверджують зв'язку операції, проведених з ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К» із господарською діяльністю позивача, зважаючи на те, що позивачем здійснювалась закупівля аналогічного товару в інших осіб, такий же товар знаходився в запасах у позивача.

За змістом п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, що зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкові та видаткові накладні видані позивачу ТОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Львівкомфортгруп-К», підписані від імені ОСОБА_1, однак як встановлено відповідачем під час проведеної перевірки останній згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців значиться керівником ТОВ «Екопласт-Львів», однак при проведенні перевірки вказаного підприємства будь-яких документів про покладення на нього обов'язків керівника товариства не представлено, що є прямим порушення статті 9 Закону України №996-ХІУ від 16.07.1999 року.

При цьому варто наголосити, що виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами передбачено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, аргументованим є твердження податкового органу, що для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім того, облік, приймання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу здійснюються на підставі товарно-транспортної документації. Укладення договору на перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з п.11.1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні (ТТН) та дорожні листи вантажного автомобіля.

Також проведеною перевіркою встановлено, що в контрагентів позивача відсутні необхідні умови для відповідної господарської діяльності, а саме основні фонди, транспортні засоби, що свідчить про неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Окрім цього, постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року закрито кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ст.ст. 27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3 за ст.ст. 27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.2 КК України, ОСОБА_4 за ст.ст. 27 ч.2, 28 ч.2, 205 ч.2 КК України, ОСОБА_5 за ст.ст. 27 ч.2, 28 ч.3, 205 ч.2 КК України, ОСОБА_6 за ст.ст. 27 ч.2, 205 ч.2 КК України, ОСОБА_7 за ст.367 ч.2 КК України у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності обвинувачених осіб на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році», тобто з нереабілітуючих підстав.

Зазначені особи обвинувачувалися в тому, що в складі організованої злочинної групи впродовж 2009-2010 років організували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених «підставних» осіб за грошову винагороду, а саме: ТОВ «Віктор Ко», ТОВ «Екопласт-Львів», ТОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ПП «Західпрестижтрейд», ПП БФ «Віалекс», ПП «МААБ», ТОВ «Маюн», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ТОВ «Миколаїв Авто» та документально оформляли неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, після чого дані документи передавалися замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам, для відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності для зняття готівкою.

Частиною четвертою ст.72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зважаючи на наведене, необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність господарських операцій купівлі позивачем сантехнічних товарів в ТОВ «Екопласт-Львів» на загальну суму 270048,19 грн., в тому числі податок на додану вартість 45008,03 грн. за період квітня - серпня 2010 року, а також відсутності господарських операцій купівлі позивачем сантехнічних товарів в ПП «Львівкомфортгруп-К» на загальну суму 151039,94 грн., в тому числі податок на додану вартість 25 173, 33 гривень за період січня - березня 2010 року.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задовольнні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр» - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року у справі №2а-3447/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський