Ухвала суду № 34449232, 15.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р. Справа № 20611/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання - Корнієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2010 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання протиправним зарахування ДПІ в м.Рівне в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, сум податку на додану вартість, сплачених позивачем за вересень та жовтень 2009 року, зобов'язання відповідача зарахувати грошові суми, сплачені позивачем за цільовим призначенням - податок на додану вартість за вересень та жовтень 2009 року.

Свої вимоги мотивує тим, що він, будучи платником ПДВ, платіжними дорученнями № 135 від 28.10.2009 року та № 140 від 24.11.2009 року провів оплату до Держбюджету м.Рівне код 22586331 з призначенням платежу: *;101;2331603096; податок на додану вартість за вересень та жовтень 2009 року відповідно. Однак, відповідачем здійснено самостійне зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше. Вважає, що податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Просив позов задоволити повністю.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протипнавними дії Державної податкової інспекції в м.Рівне щодо зарахування грошових коштів, сплачених СПД ОСОБА_1 згідно платіжних доручень № 135 від 28.10.2009 року та № 140 від 24.11.2009 року з призначенням платежу податок на додану вартість відповідно за вересень та жовтень 2009 року в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію в м.Рівне зарахувати грошові кошти, сплачені СПД ОСОБА_1 згідно платіжних доручень № 135 від 28.10.2009 року та № 140 від 24.11.2009 року з призначенням платежу податок на додану вартість за вересень та жовтень 2009 року в погашення платежу за їх цільовим призначенням, обумовленим в названих платіжних дорученнях.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м.Рівне подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що платіжним дорученням від 28.10.2009 року № 135 ФОП ОСОБА_1 перерахував на користь Держбюджету м. Рівне 629,00 грн., призначення платежу *;101;2331603096; Податок на додану вартість за вересень 2009 р. Перерах. повн., по терм. сплати 30.10.09р.. Вказані кошти банком проведені 28.10.2009 року. Платіжним дорученням від 24.11.2009 року №140 позивач перерахував на користь Держбюджету м. Рівне 4743,00 грн., призначення платежу *;101;2331603096; Податок на додану вартість за жовтень 2009 р. Перерах. повн., по терм, сплати 30.11.09р.. Вказані кошти банком проведені 25.11.2009року (а.с. 9).

Податковим органом кошти, сплачені ФОП ОСОБА_1 відповідно до платіжних доручень № 135 та № 140 були самостійно зараховані в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, а не в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань по ПДВ за вересень та жовтень, як було вказано в платіжних дорученнях. Дані обставини представником апелянта були підтверджені.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед цих заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

На підставі вищезазначених норм, а також у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Колегія суддів вважає, що дії податкового органу в частині зарахування сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Отже, на підставі вищезазначеного колегія суддів прийшла до переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року у справі № 2а-231/10/1770 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 21.10.2013 року