Постанова № 34448844, 22.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
22.10.2013
Номер справи
803/1028/13-а
Номер документу
34448844
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Справа № 876/9262/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засіданні Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «СклоБудСервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 року №0000022204 та №0000032204,-

встановила:

У квітні 2013 року Приватне підприємство «СклоБудСервіс» (далі - ПП «СклоБудСервіс») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 року №0000022204 та №0000032204.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СклоБудСервіс» по взаємовідносинах з ТзОВ «Соло-25» за період 2012 року Луцькою ОДПІ на підставі Акту перевірки від 06.02.2013 року №966/22-5/35594107 винесені податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №0000022204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9916,25 грн., та №0000032204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10420,50 грн. Позивач не погоджується із висновками, викладеними в акті за результатами перевірки, про те, що фінансово-господарські операції між ПП «СклоБудСервіс» та ТзОВ «Соло-25» не спричинили настання реальних правових наслідків. Зазначає, що дані висновки були зроблені, посилаючись на Акт №572/22-40/30399950 від 13.06.2012 року ДПІ в Шевченківському районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Соло-25» та вважає, що збільшення суми грошових зобов'язань є безпідставним, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що дані господарські операції мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, які були надані відповідачу під час проведення позапланової виїзної перевірки, в ході якої також було пред'явлено отриманий від ТзОВ «Соло-25» товар. Вказує на те, що на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем дане товариство мало свідоцтво про державну реєстрацію, а також свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, його державну реєстрацію не було припинено, а тому ПП «СклоБудСервіс» не знало і не могло знати, що товариство вчиняє дії, які суперечать інтересам держави і суспільства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000022204 та №0000032204 від 19.02.2013 року.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 24.01.2013 року по 31.01.2013 року Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «СклоБудСервіс». За результатами даної перевірки 06.02.2013 року відповідачем складено акт №996/22.5/35594107 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СклоБудСервіс» по взаємовідносинах з ТзОВ «Соло-25» за період 2012 року»..

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1 статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, фінансово-господарські операції між ТзОВ «Соло-25» та ПП «СклоБудСервіс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону.

Також встановлено порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за квітень 2012 року на загальну суму 7933,00 грн.

Встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України - позивачем занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету, за ІІ квартал 2012 року на загальну суму 8330,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №0000022204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9960,25 грн., з них: за основним платежем - 7933,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1983,25 грн. та №0000032204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 10412,50 грн., з них: 8330,00 грн. - основного платежу, 2082,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Штрафні (фінансові) санкції нараховані відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України.

У ст.9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження відповідного податкового зобов'язання за квітень 2012 року в сумі 7933,00 грн., про завищення суми витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в сумі 39665,00 грн., заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року в сумі 8330,00 грн., а також, що фінансово-господарські операції між ТзОВ «Соло-25» та ПП «СклобудСервіс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону базуються на тому, що позивачем для перевірки не були надані: договір купівлі-продажу, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, документи складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікати відповідності на придбаний товар.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги факти відсутності ТТН, договору, актів прийому-передачі, документів складського обліку товару, довіреностей (витягів із журналу реєстрації довіреностей) на отримання товару та сертифікатів відповідності на ТМЦ. Однак, саме такі документи конкретизують та підтверджують факт реальності здійсненої господарської операції.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України визначає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Листом ВАС України від 02.06.2011 N 742/11/13-11, яким визначено, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Стосовно тверджень позивача, що договір купівлі-продажу укладався усно, суд зазначає наступне: ст. 208 ЦК України визначає, що у письмовій формі належить вчиняти:

правочини між юридичними особами;

правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Разом з тим, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. (Міністерство юстиції України. Роз'яснення від 19.04.2011 щодо форми правочинів).

Таким чином, в даному випадку неможливо встановити момент фактичного виконання договору у зв'язку з тим, що: позивачем не надано товарно-транспортних накладних; актів прийому-передачі товару; документів складського обліку товару;доручення на отримання товару (копії із журналу реєстрації довіреностей).

Тобто, по наданих позивачем документах не являється можливим встановити момент поставки товару на склад підприємства з моменту укладення договору.

Також документально не підтверджено транспортування ТМЦ від контрагента до позивача у зв'язку із відсутністю ТТН.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 11 КАС України передбачає, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судом першої інстанції не враховано додаткові документальні докази, які Луцькою ОДПІ були долучені до матеріалів справи, а саме: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 у справі за апеляційною скаргою ТзОВ «Соло-25» на постанову ОАС міста Києва від 15.01.2013 № 2а-16901/12/2670, якою було визнано протиправними дії органу ДПС по проведенню перевірки, проте висновки акту щодо наявності ознак фіктивності підприємства та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТзОВ «Соло-25» залишено в силі. Також суд зазначає, що даною перевіркою не досліджувались взаємовідносини ТзОВ «Соло-25» із контрагентами-покупцями. Однак, в даному випадку істотним є не факт взаємовідносин, а саме встановлення судом ознак фіктивності в діяльності підприємства, що в свою чергу не підтверджує будь-які взаємовідносини із контрагентами.

Суд першої інстанції вважає, що не може бути належним та допустимим доказом у даній справі вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2013 у кримінальній справі за обвинуваченням директора ТзОВ «Соло-25» ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 ККУ, оскільки відповідачем не надано доказів набрання даним вироком законної сили.

Як стверджує апелянт, в судовому засіданні заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості пред'явити вирок суду з відміткою про набрання ним законної сили. Прете, дане клопотання не було задоволено.

Разом з тим, 30.05.2013 року на адресу Луцької ОДПІ надійшов вирок суду - в межах встановленого КАСУ місячного строку розгляду справи (провадження відкрито 30.04.2013 року), який набрав законної сили.

Згідно ст. 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Оскільки 12.03.2013 року суддею Дніпровського районного суду м. Києва Федюк О.О. оголошено вирок за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2- директора ТзОВ «Соло-25», у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а саме фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 8500.00 гривень.,то Волинський окружний адміністративний суд, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду даної адміністративної справи, повинен був зупинити провадження по даній справі до набрання вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 12.03.2013 року за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, законної сили.

Відповідно до ст..72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду.

Згідно ст..202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є законними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задоволити. Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року у справі №803/1028/13-а та прийняти нову постанову, якою відмовити Приватному підприємству «СклоБудСервіс» у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.Улицький

Судді: Р.Гулид

В.Каралюс

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.10.2013 року.

Попередній документ : 34438872
Наступний документ : 34448863