Ухвала суду № 34448836, 24.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13926/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія «Меркурій» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №0005592202 від 05 липня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТПК «Меркурій» з питань формування податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Рембуд Групп», за результатами якої складено акт № 410/22-2/37569156 від 21 червня 2012 року.

Перевіркою встановлено, що спірне грошове нарахування здійснено відповідачем за порушення позивачем п. п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України та завищення податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011 року на 59 062, 00 грн. у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів між позивачем і ПП «Рембуд Групп», внаслідок чого позивачем занижено ПДВ на 59 062, 00 грн.

Висновки про нікчемність правочину та про неправомірне формування позивачем податкового кредиту обґрунтовано неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «Рембуд Групп», про що складено акт № 1078/22-9/337044457 від 28 квітня 2012 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0005592202 від 05 липня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 73 828, 00 грн., у тому числі основний платіж - 59 062, 00 грн., та штрафні санкції - 14 766, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС у м. Києві № 5760/10/12-114 від 14 вересня 2012 року його було залишено без змін .

В зв»язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Замовник) та ПП «Рембуд Груп» (Виконавець) укладено договір про виготовлення продукції № 300411 від 30 квітня 2011 року, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виготовити та передати позивачу продукцію за ціною, визначеною у актах приймання-передачі робіт.

Виконання умов даного договору підтверджується актами приймання-передачі робіт № ОУ-0000069 від 11 листопада 2011 року на суму 81 666, 67 грн.; № ОУ-0000073 від 16 листопада 2011 року на суму 29 015, 16 грн.; № ОУ-0000074 від 17 листопада 2011 року на суму 88 827, 00 грн.; № ОУ-0000075 від 17 листопада 2011 року на суму 6 035, 00 грн.; № ОУ-0000081 від 23 листопада 2011 року на суму 4 652, 52 грн.; № ОУ-0000085 від 30 листопада 2011 року на суму 2 824, 70 грн.

Також між позивачем (Покупець) та ПП «Рембуд Групп» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01-05/11 від 01 травня 2011 року, згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар відповідно до умов договору.

Виконання умов даного договору підтверджується видатковими накладними № РН-0000112 від 15 листопада 2011 року на суму 575, 10 грн.; № РН-0000118 від 17 листопада 2011 року на суму 40 388, 40 грн.; № РН-0000117 від 17 листопада 2011 року на суму 16 179, 00 грн.; № РН-0000131 від 23 листопада 2011 року на суму 1 450, 08 грн.; № РН-0000140 від 25 листопада 2011 року на суму 52 022, 88 грн.; № РН-0000154 від 28 листопада 2011 року на суму 11 700, 00 грн.

Розрахунки за вказаними договорами проведені у повному обсязі, про що сторонами договору складено акт звіряння № 1 за листопад 2011 року з ПП «Рембуд Групп».

Крім того, нарахування ПДВ у зв'язку з поставкою робіт та товарів підтверджується наданими позивачем податковими накладними ПП «Рембуд Групп»: № 18 від 11 листопада 2011 року на суму 98 000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 16 333, 33 грн.), № 22 від 15 листопада 2011 року на суму 575, 10 грн. (у т.ч. ПДВ - 95, 85 грн.); № 25 від 16 листопада 2011 року на суму 29 015, 16 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 835, 86 грн.); № 27 від 17 листопада 2011 року на суму 16 179, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 696, 50 грн.), № 29 від 17 листопада 2011 року на суму 40 388, 40 грн. (у т.ч. ПДВ - 6 731, 40 грн.), № 30 від 17 листопада 2011 року на суму 7 242, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 207, 00 грн.); № 31 від 17 листопада 2011 року на суму 88 827, 00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14 804, 50 грн.); № 36 від 23 листопада 2011 року на суму 1 450, 08 грн. (у т.ч. ПДВ - 241, 68 грн.); № 37 від 23 листопада 2011 року на суму 5 583, 02 грн. (у т.ч. ПДВ - 930, 50 грн.); № 45 від 25 листопада 2011 року на суму 52 022, 88 грн. (у т.ч. ПДВ 8 670, 48 грн.); № 47 від 28 листопада 2011 року на суму 11 700, 40 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 950, 00 грн.); № 51 від 30 листопада 2011 року на суму 3 389, 64 грн. (у т.ч. ПДВ - 564, 94 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, роботи і товар придбавався ПП «Рембуд Групп» були використані у власній господарській діяльності, зокрема, шляхом реалізації ПП «Український корпоративний одяг» на підставі договору №29/04/11 від 29 квітня 2011 року про виготовлення продукції, про що свідчать надані позивачем акти надання послуг № 40 від 11 листопада 2011 року, № 43 від 17 листопада 2011 року, № 44 від 17 листопада 2011 року, № 45 від 17 листопада 2011 року, № 47 від 24 листопада 2011 року, видаткові накладні № 46 від 18 листопада 2011 року, № 42 від 17 листопада 2011 року, № 49 від 25 листопада 2011 року, № 48 від 25 листопада 2011 року, № 50 від 28 листопада 2011 року, № 51 від 29 листопада 2011 року.

В ході розгляду справи відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань і фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей, тому в суду немає достатніх підстав для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на транзитний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 1078/22-9/3370444457 від 28 квітня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Рембуд Групп», в яких з посиланням на службову записку підрозділу податкової міліції про наявність ознак фіктивності та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, зазначено про недійсність та нікчемність всіх правочинів ПП «Рембуд Групп», оскільки останній не є належним доказом відсутності фінансово-господарських відносин між позивачем і ПП «Рембуд Групп» у листопаді 2011 року і не спростовує правове значення складених за такими операціями первинних документів, а тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ПП «Рембуд Груп», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ПП «Рембуд Груп» були чинні. Крім того ПП «Рембуд Груп» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до Інформа ційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01 листопада 2011 року - сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вба чається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях плат ника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактич но здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування подат кового обліку платника податків.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.