Постанова № 34447698, 28.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2013 року № 826/15833/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігрові технології" до Державнаої податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2013 №0001502280 та №0001512280

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ігрові технології» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2013 №0001502280, №0001512280, від 26.06.2013 №241705, №251705.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 12.06.2013 №19/22-80/30856113 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ігрові технології» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010 по 28.04.2013» є необґрунтованими та спростовуються наявними документами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - письмових заперечень по суті позовних вимог не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, причина неявки представника відповідача визнана судом неповажною, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державної податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Мін доходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ігрові технології» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010 по 28.04.2013, з результатом якої складено акт від 12.06.2013 №19/22-80/30856113 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 ст. 9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 668 713 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, пп. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, належної сплаті до бюджету усього в сумі 1 692 217 грн.; пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ підпункту «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме не подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2012 року; пп. 164.2.1 пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України в результат чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4048,80 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 02.07.2013 №0001502280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 769 457 грн. (за основним платежем 668 713 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями 100 744 грн.),

- від 02.07.2013 №0001512280, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 099 410 грн. (за основним платежем 1 692 217 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 407 193 грн.),

- від 26.06.2013 №241705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 5 061,0 грн. (за основним платежем 4048,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 012,20 грн.),

- від 26.06.2013 №251750, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 510 грн. (з штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.09.2013 №4071/10/261510-04-04, податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 № №0001512280 скасовано в частині основного платежу на суму 17 192 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 298 грн., в решті відмовлено в задоволенні скарги.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.06.2013 №241705 суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до протоколу допиту свідків від 28.04.2013 ОСОБА_1 пояснила, що вона працює на посаді прибиральниці з січня 2013 року та отримувала заробітну плату «в конверах» щомісячно в розмірі 2 000 грн. без сплати податків до бюджету. Також, відповідно до протоколу допиту свідка від 28.04.2013 ОСОБА_2 показало, що вони працює з березня 2012 року на посаді прибиральниці та отримувала заробітну плату «в конверах» щомісячно в розмірі 2 000 грн. без сплати податків до бюджету.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 164.2.1 пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за період з 01.03.2012 по 01.04.2013 у розмірі 4 048,80 грн.

Відповідно до пп. 164.2.1 пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Порядок перерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб передбачено підпунктами 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168 Податкового кодексу України.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Як вже зазначалось судом вище, підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 061,0 грн. є податкового органу про виплату позивачем доходу (заробітної плати) працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без утримання та сплати цього податку до бюджету.

Єдиною підставою, на яку посилається податковий орган як на доказ існування трудових відносин між позивачем і наведеними вище громадянами, є письмові пояснення вказаних вище осіб, які містять інформацію стосовно періоду роботи на підприємстві позивача, виду робіт, що виконувались, та розміру отриманої заробітної плати.

В свою чергу позивач заперечує використання найманої праці осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а також виплату їм доходу.

Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення згадуваних осіб, в яких вказано, що свідчення зафіксовані в протоколі допиту від 28.04.2013 були надані ними під тиском та заперечують факт наявності будь-яких трудових відносин з ТОВ «Ігрові технології».

У свою чергу позивач також заперечу наявність будь-яких трудових відносин з особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зазначає, що зазначає, що відносини трудового найму з працівниками, що прийняті на роботу, документуються підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства, податкові зобов'язання, що виникають у зв'язку з виплатою на користь таких працівників доходу, задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ігрові технології" у повному обсязі.

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, вирішення даного публічно-правового спору пов'язується з оцінкою тієї обставини чи є позивач по відношенню до платників податків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 податковим агентом.

В силу приписів статті 2 Кодексу законів про працю України, працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 24 цього Кодексу передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до приписів статті 21 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 N 108/95-ВР, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Джерелом коштів на оплату праці працівників є частина доходу підприємства та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Обов'язковість ведення обліку доходів і витрат підприємства закріплена приписами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV.

Так, статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (стаття 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV).

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, пов'язані з веденням господарської діяльності, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій та бухгалтерській та кадровій звітності, - є достовірними, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.

За відсутності належних та допустимих доказів, що достовірно підтверджують факти перебування у трудових відносинах з позивачем ОСОБА_1 у період з січня 2013 року по квітень 2013 року, ОСОБА_2, за період з березня 2012 року по квітень 2013 року твердження відповідача на достовірність інформації, що міститься у поясненнях вказаних осіб, у тому числі стосовно періоду їх роботи на підприємстві та розміру виплаченої їм заробітної плати, є лише припущеннями податкового органу, не підкріпленими документально.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем п. 164.2.1 пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за період з 01.03.2012 по 01.04.2013 у розмірі 4 048,80 грн., що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.06.2013 №241705 та наявність підстав для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.06.2013 №251750 суд зазначає наступне.

Як вбачаться з акту перевірки відповідачем встановлено порушення п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме не подання позивачем податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них Податку (ф. №1 ДФ) за 4 квартал 2012 року.

Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Як вбачається з акту перевірки відповідач вказує, що податкові розрахунки (форми 1 ДФ) подавались позивачем своєчасно, крім 4 кварталу 2012 року.

Пунктом 6 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 N 984, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки не мітиться жодного посилання на первинні документи на підтвердження «несвоєчасної подачі» позивачем податкового розрахунку (форми 1 ДФ) з 4 квартал 2012 року.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, пов'язані з веденням господарської діяльності, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій та бухгалтерській та кадровій звітності, - є достовірними, якщо податковий орган не доведе, що такі відомості не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства.

Оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту не своєчасного подання позивачем податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них Податку (ф. №1 ДФ) за 4 квартал 2012 року, суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2013 №251750.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 02.07.2013 №0001502280 та №0001512280 суд зазначає наступне.

Як вбачаться з акту перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Арт Сервіс».

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Арт Сервіс» укладено договір №1 від 04.05.2005, предметом якого надання послуг розважального характеру, забезпечення найму відповідного персоналу для виконання робіт за договором, обладнання приміщення з урахуванням характеру розважальних заходів.

Відповідно до п. 1.2 Додаткової угоди від 05.05.2005 виконавець - ТОВ «Арт Сервіс» зобов'язується організовувати проведення заходів у ТОВ «Ігрові технології» Кліб «РІО», які складатимуться з виконання танців та еротичних танців.

Як вбачаться з акту перевірки та не заперечується сторонами позивачем та ТОВ «Арт Сервіс» щомісячно підписувались акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, прибуткові накладні, рахунки-фактури.

Відповідач в акті перевірки вказує, що до перевірки не було надано іншої первинної документації (звітів із детальним зазначенням проведених заходів, розшифровки вартості наданих послуг, тощо), що може надати можливість співставити понесені витрати з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність №996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Щодо твердження відповідача, що надані до перевірки документи на дають можливість ідентифікувати зв'язок зазначених витрат з подальшим використанням їх в межах господарської діяльності суд зазначає наступне.

Послуги з проведення розважальних заходів на думку суду пов'язані з отриманням позивачем прибутку (щоденної виручки), оскільки клієнти-відвідувачі по рахункам оплачували вказані послуги.

Відповідно до положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Як вбачаться з листа Міністерства фінансів України від 15.02.2013 №31-08410-07/23-357/246 калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа оскільки нею не фіксуються господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що калькуляція собівартості не первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Витребувані відповідачем документи, а саме розшифровки вартості наданих послуг є елементами калькуляції послуг та, як зазначено вище, не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Оскільки судом встановлено, що отримані позивачем від ТОВ «Арт Сервіс» розважальні послуги надають змогу позивачу отримувати виручку за надання таких послуг клієнтам розважального клубу «РІО», отримання клієнтами Клубу «РІО» розважальних послуг під час відвідування закладу свідчить про використання позивачем отриманих від ТОВ «Арт Сервіс» послуг у власній господарській діяльності та настання реальних наслідків за вказаним вище договором.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ «Арт Сервіс») зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Як вбачаться з акту перевірки податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується сторонами всі первинні документи (рахунки-фактури, акти прийому-передачі, податкові накладні та платіжні доручення) якими засвідчується факти отримання розважальних послуг відповідно до договору від 04.05.2005 №1 з ТОВ «Арт Сервіс» відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем відповідно до вимог п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, абзацу 3 пп. 5.3.3 пп. 5.3.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств та пп. 138..1.1 п. 138.1 ст. 138, ст. 185, п. 188.1 ст. 200 Податкового кодексу України у позивача згідно первинних документів (актів виконаних робіт, банківських виписок, податкових накладних) віднесено до складу валових витрат вартість наданих ТОВ «Арт Сервіс» послуг на загальну суму 1 611 564 грн.

Також, вищевказані податкові накладні виписані ТОВ «Арт Сервіс» дають право позивачу для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у вартості отриманих послуг, а саме на суму ПДВ в розмірі 348 547,0 грн.

Також, як вбачається з акту перевірки під час дослідження відображених у рядку 04.3 Декларацій «Витрати на оплату праці» показників за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 у загальній сумі 191 642 грн. було встановлено, що ТОВ «Ігрові Технології» формувало даний показник за рахунок нарахованої заробітної плати.

Крім того, відповідач в акті перевірки вказує, що дослідження відображених у рядку 04.4 Декларацій «Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування» показника за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 у загальній сумі 122 000 грн. встановлено, що даний показник сформований за рахунок сум сплачених страхових внесків до фондів державного загальнообов'язкового страхування.

Як вбачається з акту перевірки відповідач вказує, що згідно протоколу обшуку СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва та наданих для перевірки документів і листа-відповіді ТОВ «Ігрові Технології» на запит про надання документів, в наявності були лише накази на призначення працівників, штатні розписи по роках та дані по бухгалтерському рахунку 66 «Розрахунки за заробітною платою».

Відповідач в акту перевірки вказує, що під час здійснення перевірки ТОВ «Ігрові Технології» не було надано табелів обліку робочого часу, які б підтверджували правильність визначення розміру заробітної плати найманих працівників, а також правомірність віднесення даних сум до валових витрат, що, на думку відповідача, свідчить про завищення валових витрат на вказані вище суми.

Відповідно до п. 5.6.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням п. 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включаться витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами ці вільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно з пп. 5.6.2 ст. 5 України «Про оподаткування прибутку підприємств» додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті до складу валових витрат платника податку включається обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг які надаються працівникам у випадках. Передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках передбачених законодавством, а також внески визначені абзацом 2 цього підпункту».

Відповідно до п. 142.1. ст.. 142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 142.2. ст. 142 Податкового кодексу України крім витрат, передбачених пунктом 142.1 цієї статті, до складу витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього пункту.

Також, пунктом 138.2 ст. 138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Тобто платник податку на прибуток має право включати до складу своїх витрат виплати найманим працівникам, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, встановлені за домовленістю сторін за умови документального підтвердження таких витрат.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 10 Кодексу законів про працю України визначено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Судом встановлено, що до перевірки надано колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, штатний розпис, посадові інструкції, накази (розпорядження) щодо прийняття, звільнення переведення на іншу роботу, а також про надання відпусток, розрахунково-платіжні відомості, в яких відображена нарахована та фактично сплачена заробітна плата та платежі в бюджет з нарахованої заробітної плати та містяться підписи працівників про отримання коштів.

Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон N 108) та розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5.

Згідно з нормами Закону N 108 та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у п. 3 Інструкції.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Отже, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі.

Враховуючи, що до перевірки було надано колективний договір, накази на призначення працівників, штатні розписи та розрахунково-платіжні відомості, висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за рахунок заробітної плати та за рахунок сум сплачених страхових внесків до фондів державного загальнообов'язкового страхування є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. було встановлено факт порушення п. 1.32 ст. 1. п. 5.1 ст.5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5. пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14. п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, які, призвели до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 668 713,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи загальний обсяг операцій з продажу товарів (послуг) за січень-квітень 2013 року задекларований позивачем складає 952 211 грн. з ПДВ

Проте, з урахуванням наданих до перевірки даних системи R-Keeper та первинних документів фінансово-господарської діяльності позивача (оригінали рахунків офіціантів звітам щодо реалізації та виручки, фактичний обсяг реалізації товарів (послуг)позивачем за січень-квітень 2013 року склав 7 766 837 грн., ПДВ 1 294 472 грн.

З акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблено на підставі роздрукування даних з системи R-Keeper.

Відповідач в акті перевірки вказує, що дані системи R-Keeper відповідають всім умовам облікового регістру бухгалтерського обліку, так як в них групуються дані про проведені господарські операції ( в даному випадку надання послуг з громадського харчування) та містять повну інформацію про окремі господарчі операції (замовлення).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Перелік облікових регістрів бухгалтерського обліку наведено у п. 16 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 №356.

Відповідно до пунктів 3-5 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 №356 Облікові регістри (книги, відомості, журнали тощо) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах.

Облікові регістри складаються щомісяця. Облікові регістри підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Ведення облікових регістрів та контирування документів первинного обліку здійснюються із застосуванням, щонайменше, коду класу рахунків й коду синтетичного рахунку.

З огляду на викладене вбачається, що програмний продукт R-Keeper не регістром бухгалтерського обліку та не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» замовлення у системі R-Keeper не є підставою для відображення такої дії у бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наказом від 03.01.2013 №1-А проводяться тренувальні навчання на професійній системі для ресторанів R-Keeper строком до 01.07.2013, дані тренувальних занять фіксуються в окремому журналі для подальшої можливості відокремити фактично отриманих коштів на замовлення та інформацію навчальних тренувань.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача щодо заниження податкового зобов'язання в сумі 1 287 145 грн. безпідставним та спростовується матеріалами справи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 02.07.2013 від 02.07.2013 №0001502280 та №0001512280 та наявності підстав для їх скасування.

Проте, як зазначено вище, за результатом адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.09.2013 №4071/10/261510-04-04, податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 № 0001512280 скасовано в частині.

Відповідно до пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Згідно п. 60.3 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Відповідно до пп. 5.1.2 п. 5.1 Наказу Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Отже на час вирішення справи податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 № №0001512280 вважається відкликаним, що свідчить про відсутність правових підстав для скасування такого податкового повідомлення-рішення. Проте, з огляду на встановлені судом обставини, суд вважає достатніми підстави для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 № №0001512280.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігрові технології» підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 №241705 прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 №251705 прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 №0001502280 прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві.

5. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013№0001512280 прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві.

6. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда