Постанова № 34447685, 29.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року 08:20 № 826/14215/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Борисовій Т. М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»доВідділу державної виконавчої служби Бориспільського міського управління юстиції третя особа1. ОСОБА_2 2. Акціонерний комерційний банк «Трансбанк»прооскарження постанови про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Позивач/ПАТ «Альфа-Банк»/Заставодержатель) до відділу державної виконавчої служби Бориспільського міського управління юстиції (надалі - Відповідач/ВДВС Бориспільського МУЮ), в якому просить суд:

1. Скасувати постанову про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 26.03.2013 р., виданої Відповідачем в частині накладення арешту на автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що перебуває у заставі ПАТ «Альфа-Банк»;

2. Скасувати постанову про розшук майна боржника від 15.04.2013 р., виданої Відповідачем, якою було оголошено в розшук заставне майно ПАТ «Альфа-Банк», а саме автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1;

3. Зобов'язати Відповідача звільнити заставне майно, а саме автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 з-під арешту.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема просить зняти арешт із майна, оскільки відповідач із порушеннями положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-XIV (надалі - Закон №606) наклав арешт на майно, що перебуває у позивача в заставі, а також вказав що Позивач має переважне право на задоволення його вимоги.

В судове засідання не з'явився представник Відповідача, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник ОСОБА_2, який позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

В судове засідання не з'явився представник Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», про час та місце були повідомлені в порядку передбаченому положеннями ст.33 та ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), клопотань про розгляд справи за її відсутності не подавалось, інформації про причини неявки не надано.

Враховуючи неявку представника Відповідача та третьої особи, враховуючи відсутність необхідності заслуховування свідка по справі, керуючись положеннями ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно вимог ст.1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.17 Закону №606 передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

21.12.2012 р. державним виконавцем ВДВС Бориспільського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №35740657 на підставі виконавчого листа №2/1005/1767 від 30.11.2012 р. виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКБ «Трансбанк» боргу 468 133,87 грн.

Для забезпечення реального виконання рішення, відповідно до положень ч.1 ст.57 Закон №606, застосовується арешт майна боржника. При цьому, відповідно до положень ч.2 ст.57 Закону №606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

26.03.2013 р. державним виконавцем ВДВС Бориспільського МУЮ було винесено постанову про арешт ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження ВП №35740657, відповідно до якої було накладено арешт на автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2).

Крім того, 15.04.2013 р. ВДВС Бориспільського МУЮ було винесено постанову про розшук майна ОСОБА_2 ВП №35740657, якою заставне майно Позивача було оголошено в розшук.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування, оскільки вважає, що Відповідачем порушені права ПАТ «Альфа-Банк» як заставодержателя відповідного майна.

Про дане обтяження, як зазначає Позивач, що не спростовано сторонами, він дізнався лише 03.09.2013 р., а саме коли отримав витяг про реєстрацію з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №41767085, Таким чином, суд дійшов висновку про не пропущення позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.08.2007 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №490045192, відповідно до якого цільовим використанням даного кредиту зазначено придбання транспортного засобу: автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (Предмет застави). Згідно п.2 цього Договору, Банк надає Позичальнику кредит та приймає в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором Предмет застави, а позичальник приймає кредит та передає Банку в заставу в якості забезпечення виконання зобов'язань Предмет застави, який сторони за домовленістю оцінили у 131 580,00 грн.

Крім того, до кредитного договору №490045192 від 13.08.2007 р. вносились зміни, зокрема 02.02.2009 р. було укладено договір про внесення змін і доповнень №1, в якому зазначено новий строк повернення кредиту - 13.08.2017 р.,

Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. №2654-XII (надалі - Закон №2654), застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно до ст.17 Закону №2654 заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

У ст.19 Закону №2654 зазначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст.20 Закону №2654 заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Водночас, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. №1255-IV (надалі - Закон №1255) визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно ст.3 Закону №1255 обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Статтею 20 Закону №1255 передбачено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Так, 14.08.2007 р. Позивачем на підставі договору №490045192 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №5482108 було зареєстроване обтяження на автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1, із зазначенням у графі відомості про обмеження відчуження - за погодженням обтягувача.

При цьому, відповідно до ст.17 Закону №1255 обтяження рухомого майна, яке стане власністю боржника в майбутньому, може бути зареєстрованим на розсуд обтяжувача в будь-який час після набрання чинності правочином, на підставі якого виникло відповідне обтяження. Пріоритет обтяження рухомого майна, яке стане власністю боржника в майбутньому, виникає з моменту реєстрації, але таке обтяження набирає чинності у відносинах з третіми особами з моменту набуття боржником права власності на відповідне рухоме майно.

Згідно до ст.22 Закону №1255 обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням.

Відповідно ст.23 Закону №1255 до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі настання однієї з таких обставин, а саме: інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження.

У ст.24 Закону №1255 зазначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Так, 01.04.2013 р. було внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі постанови ВДВС Бориспільського МУЮ по ВП №35740657 про арешт майна боржника та оголошення його відчуження. Згідно з цим, об'єкт обтяження (зазначений вище автомобіль) заборонено відчужувати, а також обтяжувачем став Відповідач.

Відповідно до ст.25 Закону №1255 Закону обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Крім того, згідно ст.26 Закону №1255 у разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Поряд з цим, згідно зі ст.18 Закону №2654 наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави. Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу.

Вимоги заставодержателя, у якого право застави виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів, крім випадків, передбачених ч.5 цієї статті. При цьому у ч.5 зазначено, що якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Судом з'ясовано, що на момент вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного рухомого майна, право застави на автомобіль (марки Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, колір - сірий, д.н.з. НОМЕР_1 № кузова НОМЕР_3, легковий універсал-В) на визначених законом підставах та в установленому порядку не припинене, договір про заставу транспортного засобу недійсним не визнано.

Крім того, положеннями ст.572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленою майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, суд дійшов висновку, що позивач, як обтяжувач, володіє переважним пріоритетом відносно пріоритету стягувачів за виконавчим провадженням №35740657 на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Водночас, згідно з ч.1 та ч.2 ст.52 Закону №606, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.57 Закону №606 передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Водночас, в ч.4 ст.57 Закону №606 визначено, що копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, в ч.4 ст.54 Закону №606 передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Натомість, як встановлено в судовому засіданні, копії постанови державного виконавця про арешт майна боржника, ні копії актів опису та арешту майна на адресу Позивача не направлялось.

Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації зазначених вище обтяжень, а також беручи до уваги, що положеннями Закону №1255 щодо вказаних видів обтяжень не встановлено особливого пріоритету, суд дійшов висновку, що Позивач, як обтяжувач, володіє переважним пріоритетом відносно пріоритету стягувачів за виконавчим провадженням №35740657 на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

При цьому, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.54 Закону №606, стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до положень кредитного договору №490045192 від 13.08.2007 р., за домовленістю сторін, оціночна вартість вказаного транспортного засобу (марки Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, колір - сірий, д.н.з. НОМЕР_1 № кузова НОМЕР_3, легковий універсал-В) становить 131 580,00 грн.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у спірних правовідносинах відсутні визначені ч.3 ст.54 Закону №606 умови, за яких на перебуваючий у заставі Позивача транспортний засіб можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувачів за виконавчим провадженням №35740657, яка не є заставодержателем.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону №606, у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що накладення арешту на транспортний засіб, що перебуває у заставі Позивача, обмежує забезпечене заставою право Позивача на задоволення своїх вимог за договором застави, у зв'язку з чим, вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача зняти арешт з майна третьої особи, яке передано в заставу Позивач підлягають задоволенню.

Щодо заявлених Позивачем вимог про скасування постанови про розшук майна боржника від 15.04.2013 р., виданої Відповідачем, якою було оголошено в розшук заставне майно ПАТ «Альфа-Банк» (автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1) та зобов'язання Відповідача звільнити заставне майно (автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1) з-під арешту, суд зазначає наступне.

Так, розшук майна ОСОБА_2 та накладення на таке майно арешту, було наслідком винесеної Відповідачем постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 26.03.2013 р.

Як наслідок, оскільки судом встановлено, що Постанова про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 26.03.2013 р., винесена із недотриманням положень чинного законодавства, тому позовні вимоги про скасування постанови про розшук майна боржника від 15.04.2013 р., виданої Відповідачем, якою було оголошено в розшук заставне майно ПАТ «Альфа-Банк» (автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1) та зобов'язання Відповідача звільнити заставне майно (автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1) з-під арешту також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.171, ст.181, ст.254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до відділу державної виконавчої служби Бориспільського міського управління юстиції задовольнити.

2. Скасувати постанову про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 26.03.2013 р., виданої відділом державної виконавчої служби Бориспільського міського управління юстиції в частині накладення арешту на автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1, що перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк».

3. Скасувати постанову про розшук майна боржника від 15.04.2013 р., виданої відділом державної виконавчої служби Бориспільського міського управління юстиції, якою було оголошено в розшук заставне майно ПАТ «Альфа-Банк», а саме автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1;

4. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Бориспільського міського управління юстиції звільнити заставне майно, а саме автомобіль Daihatsu Terios, 2007 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 з-під арешту.

5. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» понесені судові витрати в розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп. із асигнувань направлених із Державного бюджету на діяльність відділу державної виконавчої служби Бориспільського міського управління юстиції.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін