Постанова № 34447613, 16.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ

16 жовтня 2013 року 12:17 № 826/10741/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Суховій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

до

Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

про

стягнення 7224992,78 грн.

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з розрахункових рахунків та за рахунок готівкових коштів Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" податкового боргу з плати за землю за період з листопада 2012 року по травень 2013 року в розмірі 1997588,10 грн., з податку на додану вартість за період з листопада 2012 року по травень 2013 року в розмірі 1154625,00 грн., зі збору за спеціальне використання води за 2012 рік в сумі 48147,91 грн., з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3759184,06 грн., з податку на доходи фізичних осіб у сумі 222112,33 грн., всього – 7181657,40 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом у судовому засіданні, 14.10.2013).

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкового боргу з плати за землю, з податку на додану вартість, зі збору за спеціальне використання води, з податку на прибуток приватних підприємств, з податку на доходи фізичних осіб, який виник у зв’язку з несплатою платником податків самостійно узгодженого грошового зобов’язання, визначеного у поданій до контролюючого органу податковій звітності та у зв’язку з несплатою грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях.

Представник позивача позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Представник відповідача підтвердила обставину щодо наявності у підприємства податкового боргу з вказаних податків, у судових дебатах проти задоволення адміністративного позову не заперечила.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" зареєстроване як юридична особа 19.06.1996, присвоєно ідентифікаційний код 03150071, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70.

Як убачається з матеріалів справи, між Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби та Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" укладено договір від 06.02.2012 №060220121, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу Державної податкової служби засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідачем було подано до контролюючого органу:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 15.02.2012 (звітна за 2012 рік) на суму 3819378,52 грн. (по 318281,54 грн. щомісячно, за грудень 2012 року – 318281,58грн.);

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від19.02.2013 (звітна за 2013 рік) на суму 3239713,30 грн. (по 269976,14 грн. щомісячно, за грудень 2013 року – 269975,83грн.);

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 01.03.2013 (уточнююча за 2013 рік) на суму 3255452,71 грн. (по 271287,76 грн. щомісячно, за грудень 2013 року – 271287,45 грн.), сума штрафу – 39,35 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.12.2012 (звітна за листопад 2011 року) на суму 388293,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.01.2013 (звітна за грудень 2012 року) на суму 87815,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.02.2013 (звітна за січень 2013 року) на суму 38071,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.03.2013 (звітна за лютий 2013 року) на суму 138782,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 19.04.2013 (звітна за березень 2013 року) на суму 112566,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.05.2013 (звітна за квітень 2013 року) на суму 130379,00 грн.;

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.06.2013 (звітна за травень 2013 року) на суму 174512,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 25.12.2012 (за жовтень 2012 року), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11141,00 грн. та нараховано 334,00 грн. штрафу;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.02.2013 (за листопад 2012 року), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5648,00 грн. та нараховано 170,00 грн. штрафу;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 07.02.2013 (за квітень 2012 року), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 57440,00 грн. та нараховано 1723,00 грн. штрафу;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.02.2013 (за грудень 2012 року), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 33,00 грн. та нараховано 1,00 грн. штрафу;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.04.2013 (за січень 2013 року), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 833,00 грн. та нараховано 25,00 грн. штрафу;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 23.05.2013 (за грудень 2012 року), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6843,00 грн. та нараховано 205,00 грн. штрафу;

- податкову декларацію збору за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту (крім стоянкових та службово-допоміжних суден) від 14.01.2012 (звітна за 2012 рік) на суму 61272,14 грн.

Позивачем проведено перевірку відповідача щодо своєчасності сплати податків і зборів, про що складено акт від 19.12.2012 №841/1550/03150071, за наслідками якої контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення: від 19.12.2012 №0009221550, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання зі збору за спеціальне використання води на 102,00 грн. за штрафними санкціями; від 19.12.2012 №0009231550, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання зі збору за спеціальне використання води на 29694,21 грн. за штрафними санкціями. Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на корінцях зазначених податкових повідомлень-рішень.

Також, податковою інспекцією проведено перевірку товариства щодо дотримання ним вимог законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, про що складено акт від 08.01.2013 №5/17/510. Як убачається з висновку акта перевірки, за несвоєчасну сплату відповідачем податку на доходи фізичних осіб нарахована пеня в сумі 222112,33 грн. Вказана обставина підтверджується також обліковою карткою відповідача по вказаному податку.

Крім того, позивачем проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2011, про що складено акт від 05.01.2012 №1/23-205/03150071, за наслідками якої контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 №0000062320, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3839599,00 грн., в тому числі, 3071679,00 грн. за основним платежем та 767920,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, відповідач оскаржив його до суду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року в справі №2а-1530/12/2670 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 №0000062320.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року в справі №2а-1530/12/2670 та відмовлено в задоволенні позову відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 №0000062320.

У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов'язання, йому вручено першу від 13.01.2013 №1/8 на суму 409313,90 грн. та другу від 03.03.2010 №2/615 на суму 1340171,35 грн. податкові вимоги. Вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

Станом на час розгляду справи податковий борг відповідача становить: з плати за землю – 2829356,68 грн., в тому числі, за період з листопада 2012 року по травень 2013 року – 1997588,10 грн., зі збору за спеціальне використання води за 2012 рік – 53344,75 грн., з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3759184,06 грн., з податку на доходи фізичних осіб у сумі 222112,33 грн., з податку на додану вартість – 2377206,19 грн., в тому числі, за період з листопада 2012 року по травень 2013 року в розмірі 1154625,00 грн., що підтверджується даними облікових карток відповідача по вказаним податкам (крім податку на додану вартість) та даним довідки про заборгованість відповідача станом на 14.10.2013.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами і доповненнями), податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як уже зазначалось, грошове зобов'язання з плати за землю за період з листопада 2012 року по травень 2013 року, з податку на додану вартість за період з листопада 2012 року по травень 2013 року та зі збору за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту за 2012 рік було самостійно визначене відповідачем у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з плати за землю, з податку на додану вартість, зі збору за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту та уточнюючих розрахунках податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за відповідні періоди.

Таким чином, грошове зобов'язання з плати за землю, податку на додану вартість, збору за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту, визначене відповідачем самостійно у зазначених вище податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках є узгодженим та оскарженню не підлягає.

Доказів внесення змін до вказаної податкової звітності представником відповідача не надано, відповідних клопотань з цього приводу не заявлено.

Відповідно до статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абзац перший пункту 58.1). Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац перший пункту 58.3).

Матеріалами справи підтверджується, що частину грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води в розмірі 29796,21 грн. відповідачу було нараховано позивачем у податкових повідомленнях-рішеннях від 19.12.2012 №0009221550 та від 19.12.2012 №0009231550, які отримані відповідачем.

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень чи їх скасування відповідачем суду не надано, будь-яких клопотань з цього приводу представником відповідача під час судового розгляду суду не заявлялось.

Також, матеріалами справи підтверджується, що грошове зобов'язання відповідача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3839599,00 грн. було нараховане позивачем у податковому повідомленні-рішенні від 23.01.2012 №0000062320.

Судом встановлено, що відповідачем вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось до суду, і постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року в справі №2а-1530/12/2670 його позовні вимоги було задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 №0000062320. Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року в справі №2а-1530/12/2670 скасовано та відмовлено Публічному акціонерному товариству "Київський річковий порт" в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 №0000062320. При цьому, вказана постанова суду апеляційної інстанції у відповідності до статті 254 КАС України набрала законної сили, оскільки була прийнята у відкритому судовому засіданні.

Враховуючи, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року в справі №2а-1530/12/2670 набрала законної сили і як наслідок податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 №0000062320 залишилось чинним, грошове зобов'язання, визначене у вказаному податковому повідомленні-рішенні, згідно з підпунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є узгодженим. Станом на час розгляду адміністративної справи відсутні докази скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року в справі №2а-1530/12/2670.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З матеріалів справи убачається, що за наслідками перевірки відповідача щодо дотримання ним вимог законодавства стосовно укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, оформленої актом від 08.01.2013 №5/17/510, за несвоєчасну сплату відповідачем податку на доходи фізичних осіб йому нарахована пеня в сумі 222112,33 грн.

Жодних заперечень щодо правомірності нарахування пені за несвоєчасну сплату відповідачем податку на доходи фізичних осіб, її розміру, представником під час судового розгляду справи не висловлювалось. Крім того, судом враховано, що відповідно до положень Глави 12 Розділу ІІ Податкового кодексу України, якою визначено порядок нарахування та сплати пені, не передбачено обов’язку контролюючого органу приймати рішення про нарахування такої пені.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов'язання, йому вручено першу від 13.01.2013 №1/8 та другу від 03.03.2010 №2/615 податкові вимоги за правилами, встановленими Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 січня 2000 року №2181-ІІІ (чинного на час виникнення між сторонами спірних відносин).

Аналогічна за змістом позиція щодо відсутності в органу державної податкової служби повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 12.04.2012 №1044/11/13-12. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до наявних у матеріалах справи облікових карток відповідача з плати за землю за 2010, 2011 роки, з часу надіслання йому другої податкові вимоги від 03.03.2010 №2/615 на суму 1340171,35 грн. податковий борг з цього податку не переривався (з урахуванням безперервного існування протягом вказаного періоду залишку несплаченої пені).

Разом з тим, як убачається з облікової картки відповідача з плати за землю за 2012 рік, податковий борг з вказаного податку не обліковувався в період з 13.03.2012 по 25.12.2012 внаслідок рішення державної податкової служби про розстрочення податкового боргу, що підтверджується також укладеним між позивачем та відповідачем договором від 13.03.2012 №2 про розстрочення податкового боргу, згідно з яким державною податковою інспекцією надано відповідачу розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 2815682,43 грн. у період з 13.03.2012 по 25.12.2012, однак фактично податковий борг існував, що не заперечувалось представниками сторін.

Згідно з обліковою карткою відповідача з плати за землю за 2012 рік, станом на 31.12.2012 податковий борг відповідача з плати за землю не був погашений та складав 7337895,11 грн., з урахуванням пені. Таким чином, податковий борг з плати за землю з часу надіслання відповідачу другої податкової вимоги не переривався.

Обліковими картками відповідача з плати за землю, збору за спеціальне водокористування, податку на прибуток приватних підприємств, податку на доходи фізичних осіб підтверджується безперервність податкового боргу по вказаним податкам з початку 2013 року та станом на час звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином, враховуючи, що з часу надіслання відповідачу другої податкової вимоги податковий борг з плати за землю не переривався, а сума податкового боргу з вказаного податку, збору за спеціальне використання води, податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб збільшувалась, стягненню підлягає вся сума податкового боргу відповідача.

Станом на час розгляду справи судом, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу з плати за землю за період з листопада 2012 року по травень 2013 року в розмірі 1997588,10 грн., з податку на додану вартість за період з листопада 2012 року по травень 2013 року в розмірі 1154625,00 грн., зі збору за спеціальне використання води за 2012 рік в сумі 48147,91 грн., з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3759184,06 грн., з податку на доходи фізичних осіб у сумі 222112,33 грн., всього – 7181657,40 грн. Крім того, наявність у відповідача податкового боргу з вказаних податків підтвердила представник відповідача під час судового розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність позивачем обставин щодо наявності у відповідача податкового боргу в розмірі 7181657,40 грн. та підтвердження цих обставин належними доказами, які наявні у матеріалах справи.

Разом з тим, зі змісту позовних вимог убачається, що позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму податкового боргу одночасно з його розрахункових рахунків та за рахунок його готівкових коштів.

Види заходів щодо погашення податкового боргу платника податків – юридичної особи встановлені статтею 95 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності можливе двома способами, а саме: на підставі рішення суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на підставі рішення суду за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. За висновком суду, заходи щодо погашення податкового боргу платника податків повинні здійснюватись контролюючим органом з дотриманням порядку, який визначений зазначеною нормою.

Оскільки, представником позивача не надано суду доказів відсутності коштів на розрахункових рахунках відповідача, з урахуванням положень статті 95 Податкового кодексу України та зважаючи на недоведеність вимоги про необхідність стягнення податкового боргу за рахунок готівкових коштів, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача податкового боргу за рахунок готівкових коштів.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (чинного на час звернення з даним позовом до суду) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, зважаючи на доведеність позивачем наявності у відповідача податкового боргу в розмірі 7181657,40 грн. та підтвердження вказаної обставини належними доказами, виходячи з розміру заявлених позивачем позовних вимог, беручи до уваги обґрунтованість позивачем підстав для стягнення з відповідача податкового боргу з його розрахункових рахунків, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з розрахункових рахунків відповідача податкового боргу в розмірі 7181657,40 грн. Водночас, у задоволенні вимоги про стягнення податкового боргу в розмірі 7181657,40 грн. за рахунок готівкових коштів слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів понесення ним судових витрат, підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з розрахункових рахунків Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" (ідентифікаційний код 03150071) на користь Державного бюджету України (р/р 34129999700008, одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі міста Києва, ідентифікаційний код 37975298, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, код банку 820019) податковий борг в розмірі 7181657,40 грн. (сім мільйонів сто вісімдесят одна тисяча шістсот п’ятдесят сім грн. 40 коп.).

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець