Постанова № 34447277, 29.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року № 813/6902/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Самборської Ю.М.

за участю представника третьої особи - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, третя особа ОСОБА_3 про скасування постанови,

встановив :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, третя особа ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 340 грн. від 05 серпня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції винесена постанова про накладення штрафу за невиконання рішення апеляційного суду Львівської області від 27.04.2011 року, відповідно до якого, позивача зобов'язано не чинити сину перешкод у користуванні будинком та надати ключ від вхідних дверей. Зазначає, що дане рішення виконати неможливо, оскільки будинок, про який йдеться в ухвалі апеляційного суду Львівської області, йому вже не належить на праві власності, оскільки він його подарував сестрі - ОСОБА_4 Таким чином, постанова відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції від 05 серпня 2013 року про накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву в якій зазначив, що рішення апеляційного суду Львівської області від 27.04.2011 року не виконано, а тому державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення штрафу з боржника ОСОБА_2. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання слухати справу у його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник третьої особи подав письмові пояснення, в яких заперечив проти заявлених позовних вимог, з тих підстав що рішення апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2011 року у справі № 22-ц-1931/11 не виконано, а тому при винесенні постанови про накладення штрафу державний виконавець діяла згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 листопада 2010 року задоволено позов ОСОБА_2, визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 з дня вибуття. В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та майном відмовлено.

Проте, рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2011 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено. Вищезазначене рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

ОСОБА_2 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 та надати ключ від вхідних дверей цього будинку.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до статті цього 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Відповідно до ст. 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Отже, невиконання судового рішення, що набрало законної сили органом примусового виконання рішень є порушенням зазначених законодавчих приписів.

24 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Якимчуком Ярославом Богдановичем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 2-2044 від 27.07.2011 року про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1 та надати ключ від вхідних дверей цього будинку.

В судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_2 відмовився виконувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду оскільки 25 листопада 2011 року зазначений вище будинок та земельну ділянку подарував своїй рідній сестрі ОСОБА_4, що підтверджується договором дарування наявним в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вимог статті 89 цього ж Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

05 серпня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Бабяк Л.В. винесено постанову про накладення на ОСОБА_2 штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 340 грн.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що він не взмозі виконати рішення апеляційного суду Львівської області від 27.04.2011 року у зв'язку з даруванням будинку сестрі ОСОБА_4, оскільки з виконавчого провадження ВП № 31404395 вбачається, що боржником є саме ОСОБА_2, а не будь-яка інша особа.

Відповідно до ст.70 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи вищенаведені норми, суд вважає, що державним виконавцем при винесені постанови про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 05.08.2013 року у виконавчому провадженні ВП № 31404395 відповідачем дотримано вимог ст.89 Закону України "Про виконавче провадження".

З наведеного, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної карги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кухар Н.А.

Повний текст постанови виготовлено 30 жовтня 2013 року.