Постанова № 34447119, 17.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 року № 813/6883/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участі сторін:

представника позивача - Тибінки В.Я., згідно довіреності, Німаса В.М., згідно довідки,

представника відповідача - Томашівського О.Г., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Бориславський завод "Рема" до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

публічне акціонерне товариство "Бориславський завод "Рема" (надалі - ПАТ Бориславський завод "Рема") звернулося до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2013 року № 0000992230, № 0001002230.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що висновки акта Дрогобицької ОДПІ Державної податкової служби (від 18.05.2013 року № 194/2230/14310460), на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт придбання ПАТ "Бориславський завод "Рема" товару у ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд" та ТзОВ "Шоковіта", видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, позивач вважає, що податковий орган позбавлений повноважень на визнання операцій безтоварними. Відтак, позивач жодним чином не порушував норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно та такі підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги повністю, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з підстав, наведених у запереченні на позов, суть яких зводиться до наступного. Представлені позивачем первинні документи не підтверджують факту поставки товарів та законність відображення даних правовідносин у податковій звітності. Надання всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або суперечливі) є наслідком укладення безтоварних правочинів тощо. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Оскільки до перевірки не представлено товаросупровідних документів на поставку ТМЦ, податковим органом не встановлено реальності операцій ПАТ "Бориславський завод "Рема" з ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд" та ТзОВ "Шоковіта". В зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Публічне акціонерне товариство "Бориславський завод "Рема" є правонаступником ВАТ "Бориславський завод радіолектронної медичної апаратури", зареєстрованого 20.06.1996 року виконавчим комітетом Бориславської міської ради народних депутатів, перереєстроване 14.06.2005 року за № 14131050001000099, код ЄДРПОУ 14310460, взято на податковий облік ДПІ у м. Бориславі 21.11.1996 року за № 546, перебуває на обліку в Дрогобицькій ОДПІ, є платником ПДВ з 19.05.2011 року за № 100337217.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ "Бориславський завод "Рема" з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання у ТзОВ "НВФ "Базальтові технології" за березень 2012 року, ТзОВ "Мегаполіс Техбуд" за липень, вересень 2012 року та ТзОВ "Шоковіта" за жовтень 2012 року товарів (робіт, послуг) та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, оформленої актом № 194/2230/14310460 від 18.05.2013 року, Дрогобицькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.06.2013 року:

- № 0000992230, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 31773,00 грн., з яких 21182,00 грн. - за основним платежем та 10591,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001002230, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23580,00 грн., з яких 15720,00 грн. - за основним платежем та 7860,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток змінена не була.

Як вбачається з акта перевірки, Дрогобицькою ОДПІ зроблено висновки про порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п. 138.2., пп. 138.8.5. п. 138.8. ст.. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 21182,00 грн. в тому числі за 2 квартал 2012 року у сумі 4677,00 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 15816,00 грн., за 4 квартал у сумі 689,00 грн.;

- п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6. ст. 198, п. 201.4. п. 201.4., п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 15720,00 грн., у тому числі за липень 2012 року в сумі 3935,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 3308,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 7820,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 657,00 грн.

Підставою цього є висновок відповідача про те, що господарські операції, які відображені позивачем в документах, з ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд", та ТзОВ "Шоковіта" не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки під час перевірки не встановлено факту придбання матеріалів у названих контрагентів та їх використання при виготовленні готової продукції; до перевірки не представлено товаросупровідних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, які б підтверджували реальне придбання платником ТМЦ від продавців; не надано документів, що підтверджують фактичне перебування відповідальних осіб позивача в місцях отримання та передачі ТМЦ.

Фактично проведено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку в складі податкового кредиту та витрат, у наслідок чого позивачем проведено безтоварні операції.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

10.01.2012 року між ПАТ "Бориславський завод "Рема" та ТзОВ "НВФ "Базальтові технології" укладено договір поставки № 1 згідно якого Постачальник (ТзОВ "НВФ "Базальтові технології") зобов'язувався поставити, а Покупець (ПАТ "Бориславський завод "Рема") отримати та оплатити продукцію: мати звукопоглинаючі БЗМ 120 на загальну суму 147000,00 грн. з ПДВ. Поставка продукції франко-склад, що згідно правил Інкотермс 2010 за рахунок Покупця.

На проплату товару постачальником виписано Рахунок-фактуру № 6 від 12.03.2012 року, а саме мати звукопоглинаючі БМЗ 120 715*525*120 та 120*800*120 на загальну суму 26724,60 грн. з ПДВ.

Вартість товару була оплачена згідно платіжних доручень № 591 від 13.03.2012 року в сумі 13362,30 грн.; № 681 від 21.03.2012 року в сумі 8362,30 грн. та № 748 від 28.03.2012 року в сумі 5000, 00 грн.

Для отримання товару виписано довіреність № 246 від 16.03.2013 року на водія ОСОБА_4, крім того, на нього видано наказ про відрядження № 29-В від 16.03.2012 року та посвідчення про відрядження № 74.

Факт транспортування ТМЦ власним автотранспортом позивача підтверджується подорожнім листом № 000215 з 18.03 - 23.03.2013 року.

Товар отримано позивачем згідно видаткової накладної № 6 від 22.03.2012 року. Постачальником виписано 3 (три) податкові накладні від 13.03.2012 року № 2, від 21.03.2012 року № 3 та від 28.03.2012 року № 5.

Згідно прибуткового ордеру № 148 від 22.03.2012 року товар поміщено на склад № 73. В березні по лімітно-забірній карті придбаний товар переміщено зі складу № 73 на 03 цех для здійснення виробництва. У квітні 2012 року товар списано по Виробничому звіту і здано на склад готової продукції згідно приймально-здавального акту № 12.03.52 пристрій, як Пристрій ПОП-10М в кількості 1 шт., який в подальшому був реалізований 18.04.2012 року згідно накладної № 76 на МПП "Галсервіс" (довіреність № 01 від 18 квітня 201 року, податкова накладна від 18.04.2012 року № 14).

Судом також встановлено, що 04.04.2012 року між ПАТ "Бориславський завод "Рема" та ТОВ "Мегаполіс Техбуд" укладено договір поставки № 77, згідно якого Постачальник (ТОВ "Мегаполіс Техбуд") зобов'язувався поставити, а Покупець (ПАТ "Бориславський завод "Рема") отримати та оплатити продукцію: мати звукопоглинаючі БЗМ 120 на загальну суму 294000,00 грн. з ПДВ. Поставка продукції франко-склад, що згідно правил Інкотермс 2010 за рахунок Покупця.

Від ТОВ "Мегаполіс Техбуд" відбулося 2 (дві) поставки товару.

На проплату товару по першій поставці постачальником виписано рахунок-фактуру № 100 від 18.07.2012 року, а саме: мати звукопоглинаючі БМЗ-120 800*120*120 та 715*525*120 на суму 23 608, 20 грн. з ПДВ, оплату якого було здійснено платіжними дорученнями № 1786 від 27.07.2012 року в сумі 11804,10 грн. та № 1932 від 13.08.2012 року в сумі 11804,10 грн.

Для отримання товару виписано довіреність № 661 від 23.07.2012 року ОСОБА_6 та видано на нього наказ про відрядження № 88-В від 09.08.2012 року, крім того, видано наказ про відрядження № 89-В від 10.08.2012 року на водія ОСОБА_4, посвідчення про відрядження № 206.

Факт доставки товару власним автотранспортом позивача підтверджено копією подорожнього листа № 000236 з 12.08. - 17.08.2012 року.

Товар отримано позивачем згідно видаткової накладної № 106 від 26.07.2012 року, а постачальником виписано податкову накладну від 26.07.2012 року № 243.

Згідно прибуткового ордеру № 378 від 26.07.2012 року товар поміщено на склад № 37, у серпні 2012 року товар по лімітно-забірні карті переміщено з складу № 37 в 03 цех, де товар у серпні 2012 року було списано по Виробничому звіту, і здано на склад готової продукції, як Пристрій ПОП-10М в кількості 1 шт. згідно приймально-здавального акту № 12.03.104. та реалізовано 18.09.2012 року згідно накладної № 195 ТОВ "Капромбуд" (довіреність № 9 від 18 вересня 2012 року, виписано податкову накладну від 18.09.2012 року № 12).

По другій поставці постачальником виписано рахунок-фактуру № 110 від 21.08.2012 року, а саме: мати звукопоглинаючі БМЗ-120 750*425*120, 725*476*120, 800*120*120 та 600*450*120 на суму 39690,00 грн. з ПДВ, який оплачено згідно платіжних доручень № 2025 від 23.08.2012 року в сумі 19845,00 грн., № 2133 від 06.09.2013 року в сумі 13538,70 грн. та № 2323 від 02.10.2012 року в сумі 13538,70 грн.

Для отримання товару виписано довіреність № 803 від 07.09.2012 року на водія ОСОБА_4, видано наказ про його відрядження № 100-В від 07.09.2012 року, посвідчення про відрядження № 224. Факт доставки товару власним автотранспортом позивача підтверджується копією подорожнього листа № 000343 з 09.09 - 15.09.2012 року, наявного в матеріалах справи.

Товар позивачем отримано згідно видаткової накладної № 115 від 07.09.2012 року, а постачальником виписано податкові накладні від 06.09.2012 року № 276 та від 07.09.2012 року № 278.

Згідно прибуткового ордеру № 447 від 07.09.2012 року товар поміщено на склад № 37, у вересні 2012 року товар по лімітно-забірні карті переміщено з складу № 37 в 03 цех, де його було списано по Виробничому звіту, і здано на склад готової продукції, як Пристрій ПОП-10М в кількості 1 шт. згідно приймально-здавального акту № 12.03.104. та реалізовано 18.09.2012 року згідно накладної № 195 ТОВ "Капромбуд" (довіреність № 9 від 18 вересня 2012 року, виписано податкову накладну від 18.09.2012 року № 12).

Також судом з матеріалів справи встановлено, що 17.09.2012 року між ПАТ "Бориславський завод "Рема" та ТзОВ "Шоковіта" укладено договір поставки № 17019 згідно якого Постачальник (ТзОВ "Шоковіта") передав, а Покупець (ПАТ "Бориславський завод "Рема") прийняв бронзу браж д. 40 мм в кількості 26 кг. та фторопласт д. 20 мм в кількості 5 кг.

На проплату поставки бронзи браж д. 40 мм в кількості 26 кг. постачальником рахунок-фактуру № 170901 від 17.09.2012 року на загальну суму 2 691, 00 грн. з ПДВ, який було оплачено платіжним дорученням № 2366 від 05.10.2012 року на суму 2691,00 грн.

Товар отримано згідно видаткової накладної № 408 від 08.10.2012 року і постачальником виписано податкову накладну № 408 від 08.10.2012 року.

Доставка товару здійснювалася експрес доставкою ТОВ "Ін-Тайм" 17.09.2012 року.

Згідно прибуткового ордеру 270 від 08.10.2012 року товар поміщено на склад № 71 та у жовтні 2012 року згідно лімітно-забірної карти переміщено зі складу у 03 цех. Товар списаний по виробничому звіті і зданий на склад готової продукції, як втулка 610-330202 в кількості 9 шт. згідно приймально-здавального акту № 12.03.122 та реалізовано 31.10.2012 року по накладній № 220 ПАТ Укрнафта, довіреність АХ № 3642 від 30.10.2012 року, податкова накладна від 31.10.2012 року № 16.

На проплату поставки фторопласт д. 20мм в кількості 5 кг постачальником виписано рахунок-фактуру № 111001 від 11.10.2012 року на загальну суму 1249, 98 грн. з ПДВ, який оплачено згідно платіжного доручення № 2434 від 12.10.2012 року в сумі 1249, 98 грн.

Товар отримано згідно видаткової накладної № 805 від 15.10.2012 року. Постачальником виписано податкову накладну № 805 від 15.10.2012 року.

Доставка товару здійснювалася експрес доставкою ТОВ "Ін-Тайм" 15.10.2012 року.

Згідно прибуткового ордеру № 504 від 15.10.2012 року товар поміщено на склад № 73 та у жовтні 2012 року згідно лімітно-забірної карти переміщено зі складу у 03 цех. Товар списаний по виробничому звіті і зданий на склад готової продукції, як наконечник свічки СН 424 в кількості 360 шт. згідно приймально-здавального акту № 12.03.121 та реалізовано 26.10.2012 року згідно накладної № 215 ПАТ Укрнафта (довіреність АХ № 3592 від 25 жовтня 2012 року, податкова накладна від 26.10.2012 року № 14).

Наведене підтверджує, що господарські операції позивача з ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд" та ТзОВ "Шоковіта" є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари у вказаних підприємств придбавалися позивачем з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд вважає необґрунтованими твердження Дрогобицької ОДПІ про відсутність документів, які підтверджують факт транспортування товару від постачальників до покупця, а саме товарно-транспортних накладних, оскільки.

З пояснень представника позивача вбачається, що ПАТ "Бориславський завод "Рема" відповідно до укладених договорів з ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд" та ТзОВ "Шоковіта" самостійно, через своїх працівників ОСОБА_4, ОСОБА_6 та власним автотранспортом здійснював транспортування товару, тому товарно-транспортні накладні не оформлювалася.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності з п.2. Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідно:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу. Серед переліку документів, які необхідні для здійснення перевезення, якщо дане перевезення здійснюється для власних потреб товарно-транспортна накладна не передбачена.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про необов'язковість оформлення товарно-транспортних накладних, оскільки відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ.

У відповідності із ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів.

Згідно Листа Державної податкової служби України від 13.04.2012р. № 6542/6/15-1415 - Законом України від 05.07.2011р. № 3565-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на дорожні листи. Тобто, підприємства, які експлуатують транспортні засоби, мають право не виписувати водіям дорожні листи.

Судом також враховано специфіку товару - бронза браж д. 40 мм в кількості 26 кг. та фторопласт д. 20мм в кількості 5 кг, які не потребують спеціальних умов для перевезення та є предметами малого об'єму.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що оплата отриманого позивачем товару здійснювалась ним шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунки ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд", та ТзОВ "Шоковіта", що не заперечується податковим органом і підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Згідно ст.180 Господарського кодексу України - господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Надані позивачем договори з ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд" та ТзОВ "Шоковіта" підписані уповноваженими особами та скріплені печатками, при їх укладенні сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а, тому, такі договори створюють, змінюють та припиняють правовідносини між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п.2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тобто обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Однак, податковим органом під час проведення перевірки не встановлено, що представлені податкові накладні (виписані ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд" та ТзОВ "Шоковіта" ПАТ "Бориславський завод "Рема"), на підставі яких останнім віднесено суми до податкового кредиту, не відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

У свою чергу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд також вважає, що під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку витрат та податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги. При здійсненні такого контролю податковому органу необхідно перевіряти факт укладення та виконання відповідних договорів саме між особою, яка поставила товар і склала податкові накладні, та особою, яка отримувала товар і сформувала витрати та податковий кредит.

Натомість, відповідачем цього зроблено не було, а лише здійснено покликання на наступні акти перевірок:

- акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 15.11.2012 р. № 275/22-4/36170273 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "НВФ "Базальтові технології" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Рімнус Маркет" за період березень 2012 року", яким не підтверджено задекларовані зобов'язання ТОВ "НВФ "Базальтові технології" за березень 2012 р., в т.ч. із ТОВ "Бориславський завод "Рема";

- акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 19.12.2012 року № 1372/22-817/37740539 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Магаполіс Техбуд" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Експерт Консалт Групп" за липень, вересень 2012 року, ТОВ "Транс Ліберо" та ПП "БВФ" за вересень 2012 року, яким не підтверджено задекларовані зобов'язання ТОВ "Мегаполіс Техбуд" за липень, вересень 2012 року, в т.ч. із ТОВ "Бориславський завод "Рема";

- акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС від 21.12.12 р. № 7206/229/33421689 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Шоковіта" під час здійснення господарських відносин з БПП "СУРА" за період вересень 2011р., ТОВ "КОМПАНІЯ "ХІМАГРОСЕРВІС" за період листопад 2011 р., яким не підтверджено задекларовані зобов'язання ТОВ "Шоковіта" за жовтень 2012 р., в т.ч. із ТОВ "Бориславський завод "Рема".

Однак, зазначені акти свідчать лише про неможливість проведення перевірки зазначених платників податків, а причини, за яких їх складено, жодним чином не стосуються та не впливають на договірні зобов'язання, що виникли між ПАТ "Бориславський завод "Рема" та ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд", ТзОВ "Шоковіта".

Висновки про відсутність будь-яких умов для здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд" та ТзОВ "Шоковіта" отримані з аналізу податкової звітності, які (умови) податковим органом і не перевірялись. Крім того, само по собі ці обставини не можуть впливати на зміст господарських операцій позивача.

Судом також не приймаються до уваги посилання відповідача на вищезазначені акти, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, з інформації щодо розслідування вказаної кримінальної справи не вбачається встановлення фактів щодо спірної операції, у той час як відповідно до ст. 72 КАС України для адміністративного суду є обов'язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.12.2011 у справі № К/9991/31743/11), по-п'яте, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-шосте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, крім того, самі по собі акти не є беззаперечними, належними та допустимими доказами даних фактів, а інших доказів всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

Судом також враховано, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 року, яка набрала законної сили, у справі № 804/1271/13-а адміністративний позов ТзОВ "Шоковіта" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, задоволено частково, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності ТзОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період з липня 2012 по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності № 7206/224/33421689 від 21.12.2012р., з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТзОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) під час здійснення господарських відносин з БПП "Сура" ( код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ "Компанія "Хімагросервіс" (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТзОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) у податкових деклараціях за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ТзОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року, в тому числі зобов'язано відобразити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТзОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з липня 2012 року по жовтень 2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19 липня 2013 року повернуто касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у справі № 804/1271/13-а повернуто скаржнику.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість дотримані були не в повній мірі, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 18.05.2013 року № 194/2230/14310460.

Висновки відповідача про безтоварність та нереальність укладених позивачем з ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд" та ТзОВ "Шоковіта" договорів поставки не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення-рішення, якими ПАТ "Бориславський завод "Рема" збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість по контрагентах ТзОВ "НВФ "Базальтові технології", ТзОВ "Мегаполіс Техбуд" та ТзОВ "Шоковіта".

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 553 грн. 53 коп. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області від 05.06.2013 року № 0000992230 та № 0001002230.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Бориславський завод "Рема" (82100, Львівська обл., м. Борислав, вул. В.Сосюри, 45, код ЄДРПОУ 14310460) 553 грн. 53 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22.10.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.