Постанова № 34446993, 29.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5.1.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2013 року Справа № 812/8728/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Солоніченко О.В.,

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігос-ЛТД» про підтвердження обґрунтованості прийнятого припису № 37 від 16.10.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом в порядку ст. 183-6 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито провадження за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігос-ЛТД» про підтвердження обґрунтованості припису № 37 від 16.10.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог з посиланням на норми Законів України «Про захист прав споживачів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позивачем зазначено, що згідно з наказом начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 23.08.2013 № 60 та направлення від 27.08.2013 № 000517/517 спеціалістами Інспекції була проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігос_ЛТД» (юридична адреса м. Луганськ вул.. Лутугінська, 119-д) на АЗС за адресою м. Луганськ, вул. Подгорная, 160.

На підставі наказу начальника Інспекції від 25.06.2013 № 44 під час перевірки був здійснений відбір зразків нафтопродуктів (бензину) для проведення контрольних випробувань на відповідність вимогам діючого законодавства. Відібрані зразки було направлено для проведення лабораторних досліджень до Севастопольської лабораторії № 1. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що зразки не відповідають вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» для бензину А-92 Євро виду 1 класу В за показниками «Фракційний склад», «Об'ємна частка вуглеводнів ароматичних», «об'ємна частка бензолу» та «Густина».

Позивач зазначає, що керуючись вимогами ч.ч. 1, 6 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» начальником Інспекції на адресу відповідача видано припис № 37 від 16.10.2013 про заборону реалізації бензину неетильованого АИ-92-К5-Євро. Вид 1 класу В. виробник ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод», дата виготовлення 02.06.13. як такого, що не відповідає вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» для бензину А-92 Євро виду 1 класу В за показниками «Фракційний склад», «Об'ємна частка вуглеводнів ароматичних», «об'ємна частка бензолу» та «Густина».

В судове засідання представник позивача не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.

У відповідності до ч. 6 ст. 183-6 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання осіб, яким належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивачем - Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області за наказом начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 23.08.2013 № 60 та направлення від 27.08.2013 № 000517/517 спеціалістами Інспекції була проведена планова перевірка дотримання законодавства про захист прав споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вігос_ЛТД» (юридична адреса м. Луганськ вул.. Лутугінська, 119-д) на АЗС за адресою м. Луганськ, вул. Подгорная, 160, за результатами якої позивачем складено акт № 000517/517 від 28.08.2013, яким порушень Закону України «Про захист прав споживачів не встановлено(а.с.9-10)

На підставі наказу начальника Інспекції від 25.06.2013 № 44 під час перевірки був здійснений відбір зразків нафтопродуктів (бензину) для проведення контрольних випробувань на відповідність вимогам діючого законодавства. про що складено акт від 28.08.2013 № 000046 (а.с.11). Відібрані зразки було направлено для проведення лабораторних досліджень до Севастопольської лабораторії № 1. За результатами лабораторних досліджень, викладених у протоколі випробувань від 04.10.2013, встановлено, що зразки не відповідають вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензини автомобільні підвищеної якості. Технічні умови» для бензину А-92 Євро виду 1 класу В за показниками «Фракційний склад», «Об'ємна частка вуглеводнів ароматичних», «об'ємна частка бензолу» та «Густина» (а.с. 15-16).

16 жовтня 2013 року позивачем складено припис за № 37 яким заборонено відповідачу - ТОВ «Вігос-ЛТД» реалізацію бензину неетильованого АИ-92-К5-Євро, класу В, виробник ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» та вилучити з обігу зазначену продукцію (а.с.14).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877).

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону № 877 повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Якщо законом передбачено, що обґрунтованість вжиття органом державного нагляду (контролю) заходів реагування має бути підтверджена судом, орган державного нагляду (контролю) звертається до адміністративного суду з адміністративним позовом не пізніше наступного робочого дня з дня видання (прийняття) відповідного розпорядчого документа.

Особливості провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, визначені статтею 183-6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої провадження у справах щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування на виявлені під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порушення вимог законодавства у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом, здійснюється на підставі адміністративного позову суб'єкта владних повноважень, яким ужито відповідних заходів реагування.

Таким чином, як Закон № 877, так і Кодекс адміністративного судочинства України передбачають, що підтвердження обґрунтованості вжиття заходів реагування під час здійснення державного нагляду відбувається у разі, якщо необхідність такого підтвердження передбачена законом.

Тобто, підтвердженню в судовому порядку підлягають не всі рішення контролюючих органів про вжиття заходів реагування, а лише ті, щодо яких необхідність такого підтвердження прямо встановлена законом.

За змістом норм Закону України «Про захист прав споживачів», що стали підставою для складення позивачем припису, про підтвердження обґрунтованості якого заявлено вимоги в позові, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також прав та обов'язків позивача відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України №465/2011 від 13.04.2011, Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №206 від 09.11.2011, не передбачається необхідності підтвердження адміністративним судом обґрунтованості прийнятого позивачем рішення про вжиття заходів реагування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку прийняте позивачем рішення про вжиття заходів реагування не потребує підтвердження його обґрунтованості судом, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року позивачу відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення по суті.

На час розгляду справи судовий збір позивачем не сплачено.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що його кошторисом не передбачено витрати на сплату судового збору. Вказана обставина не є підтвердженням тяжкого матеріального стану та підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.

Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 34,41 грн.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 183-6, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення № 000160/2 від 03.09.2013 відмовити повністю.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (91021, м.Луганськ, вул. Тімірязєва, 50, код ЄДРПОУ 37991168) на користь Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, рахунок 31213206784006, код класифікації доходів (ККД) 22030001, символ звiтностi банку 206, назва Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050) судовий збір за заявлені майнові вимоги у розмірі 34 грн. 41 коп. (тридцять чотири гривні 41 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 11 статті 183-6 КАС України апеляційні скарги на судові рішення суду першої інстанції подаються протягом трьох днів з дня їх ухвалення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.В. Солоніченко