Постанова № 34446411, 23.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2013 р. (11:57) Справа №2а-3129/12/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді: Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В. розглянувши за участю представників позивача - Облетової Г.В., довіреність № 001/7 від 10.01.13, паспорт серія НОМЕР_1; Митрофанової І.А., довіреність № 001/8 від 10.01.13, паспорт серія НОМЕР_2; Чернишової Н.А., довіреність № 001/23 від 05.09.13, паспорт НОМЕР_3; у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.12.2012 до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.03.2012 р. № 0000011504 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 р. на суму 7639924 грн. та застосування штрафних (фінансових )санкцій у розмірі 3819962 грн. та № 0000021504.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки проведеної відповідачем перевірки, в результаті якої встановлено завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2011 року не ґрунтуються на приписах діючого податкового законодавства, а оскаржувані повідомлення -рішення прийняті без врахування всіх обставин справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2012 призначено у справі судово-економічну експертизу.

Представники позивача, кожен окремо, позов підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, та просили його задовольнити з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача, в судове засідання яке відбулося 23.09.2013 року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, під час розгляду справи проти позову заперечував, в обґрунтування своєї позиції надав письмові заперечення, в яких, зокрема зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно за порушення позивачем приписів Податкового кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 15.02.2012 по 05.03.2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період лютий, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 5/15-4/14309008 від 12.03.2012(далі Акт перевірки).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

-п. 200.1, п.200.4 ст. 200 п.201.4,п.201.6 ст. 201 та відповідно до п.п. 14.1.18, п.п.14.1.156 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 р. на суму 7640109 грн.

- п.44.1 ст. 44 п.138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200, п.200.1, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 91125 грн.

На зазначений Акт перевірки позивачем до відповідача надані заперечення, за результатами розгляду яких, висновки викладені в Акті перевірки залишені без змін.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 19.03.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000011504 про зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7640109 грн., у т.ч. нараховані штрафні (фінансових) санкції (штрафів) у розмірі 3820054,50 грн.

№ 0000021504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 91215 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з проханням визнати їх противоправними та скасувати, та 19.12.2012 р. подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких просив визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення -рішення відповідача від 19.03.2012 року :

№ 0000011504 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 р. в розмірі 7639924 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 3819962 грн.

№ 0000021504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2011 р. в розмірі 91215 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПКУ бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 201.5 ст. 201 ПК України для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Згідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, наявність податкової накладної, яка оформлена відповідно до вимог Податкового кодексу України, є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Матеріали справи свідчать про те, що у період, який охоплювався перевіркою, між позивачем та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» та ПП «Фірма «Вел», були укладенні договори: комісії, поставки, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи.

У виконання зазначених договорів контрагентами виписані податкові накладні, а саме № 1 від 27.12.12. на загальну суму 27456 грн. в тому числі ПДВ 4576 грн.(т.1 а.с.120), № 1229006 від 29.12.2012 на загальну суму 519836,25 грн. в тому числі ПДВ 86639,38 грн.(т.1 а.с.123), копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у ході виконання договорів також були складені наступні документи, а саме видаткові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, звіти комісіонера, прибуткові ордера.

Однак відповідач не врахував вищезазначені податкові накладні, з посиланням на те, що сума вказана в податкової накладній № 1229006 від 29.12.2012, яка виписана Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», на підставі Акту виконаних робіт від 29.12.11, який є невід'ємною частиною Договору між позивачем та зазначеним контрагентом, не підтверджена ні якими розрахунком.

Податкову накладну № 1 від 27.12.12. виписаною ПП «Фірма «Велл» на загальну суму 27456 грн. в тому числі ПДВ 4576 грн. відповідач також не врахував, з посиланням на те, що зазначений контрагент відсутній за місцезнаходженням, а також згідно інформаційних баз ДПС України не має необхідних умов, для здійснення обумовленої договорами діяльності, а саме відсутні складські приміщення, основні засоби, трудові ресурси.

Суд не може погодитися з такими висновками відповідача, про що зазначає наступне.

Посилання відповідача на відсутність у ПП «Фірма «Вел» об'єктивної можливості для здійснення господарської діяльності в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також відхиляються судом, позаяк укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, посилання позивача на відсутність ПП «Фірма «Вел» за місцезнаходженням, суд також відхиляє, з приводу чого зазначає наступне.

За приписами ст.ст.16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості щодо місцезнаходження юридичної особи та про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, згідно ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З акта перевірки та інших документів, наявних у справі, не вбачається, що відомості про ПП «Фірма»Вел» , зокрема про його місцезнаходження, у періоді в якому у зазначеного контрагента були взаємовідносини з позивачем, були недостовірними та позивач знав або міг знати про це.

В будь-якому випадку, така обставина, як не підтвердження відомостей або відсутність ПП «Фірма»Вел» за місцезнаходженням, мала б значення для вирішення питання про анулювання його реєстрації платником ПДВ чи для припинення юридичної особи та не є беззаперечним доказом безпідставності формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Відповідач не враховував податкову накладну отриманою від ДКЕІПП ВСП «Укрспецекспорт» № 1229006 від 29.12.2012, у зв'язку з не підтвердженням суми винагороди, вказаної в податковій декларації, ніяким розрахунком.

Суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки ДКЕІПП ВСП «Укрспецекспорт, виконав доручення позивача щодо відвантаження матеріалів за договором комісії від 22.12.2008, в межах виконання зовнішньоекономічного контракту від 23.12.2008 № USE-16.1-63-K|KE-08 який укладено з Бюро закупівль Управління Міжнародного Співробітництва ГУ Озброєнь і Військової техніки (ГУОВТ) Народно Визвольної Армії Кітаю на загальну суму 1569172 дол. США, що підтверджується ВМД № 500060703/2011/003670 від 02.12.2011. Відповідно до умов договору витрати ДКЕІПП ВСП «Укрспецекспорт» на виконання доручення склали 483263,82 дол. США. Комісійна плата, яка утримана ДКЕІПП ВСП «Укрспецекспорт» становить 650063,30 дол.США , а саме 433196,87 грн., крім того ПДВ 86639,38 грн., разом 519836,25 грн.

Надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування податкового кредиту за відповідний період.

Що стосується висновків відповідача про встановлення завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на суму 7640109 грн., то суд зазначає наступне.

Позивачем до відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів(Д2), розрахунки сум бюджетного відшкодування (Д3), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), роз шифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), довідку Д6, розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами /послугами, необоротними активами між оподаткованими та неоподаткованими операціями (Д7);заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та /або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) та реєстр отриманих та виданих податкових накладних, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 73-119).

В рядку 23 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012, зазначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 7640109 грн., яка виникла як вбачається з довідки (Д2) (а.с. 79 Т.1) за рахунок від'ємного значення з ПДВ за лютий, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

Судом дослідженні податкові накладні, ВМД та їх сплата, які включені позивачем в розрахунок бюджетного відшкодування за грудень 2011 року, а також отримання товарів (робіт, послуг) та їх використання у господарській діяльності, у тому числі за лютий, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, з приводу чого суд зазначає наступне.

Позивачем від ТОВ «НТЦ «Адгезив», Кримським республіканським вузлом зв'язку, ТОВ «Гідромас-Інжинірінг», ТОВ «Електрик -Інжинірінг», ПП «Фірма «Вел», ПП «Фірма «Кон», ДП «Телеком-Пневматик», Феодосійським РЕС ВАТ «Крименерго», ДП «Вторсировини», ПП «Нічний експресс», ЦЕС -3 КФ ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Завод «Фіолент», ПП «Овідійтехпостач», ДП «КНВЦ стандартизації, метрології та сертифікації», ТОВ «Малеко ЛТД», ТОВ «Оріана Шіп Ярд», ТОВ «Югтрансснаб», ПАТ «Електропромислова компанія», ПАТ «МТС Україна», ТОВ «Малахіт», ДП «Торговий дім «Віолія», Головним банком АТ «Місто Банк», ТОВ ВФ «Соркус», ТОВ «Пром Альянс ЛТД», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Сіріус», ТОВ «Рішення КОМ», ДП «Севастопольський НВЦ стандартизації, метрології та сертифікації», ВАТ «Південна промислова компанія», ПП ОСОБА_7, ТОВ «Маяк Мебельного Миру», ТОВ «Олександр», ТОВ «Торзіс», ТОВ «Фурнітекс Дніпро», ТОВ «Підпиємство МТЗ «Авто-Комплект», ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України», ПП «Енергосталь», ДП «Херсонський завод судового обладнання і судової арматури», ТОВ «Світотехника -Херсон», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Інженерна КФ «ЕСКА», ТОВ «Компанія «КИЇВДНЕПР», ТОВ «Блакаут», ТОВ «Константа Лімітед», ТОВ «Фокстрот-Феодосія», ТОВ «ДІСА-ЛАЙН», ТОВ «ТД Южний берег», ПНТП «ВЕД-Техно», ПП «ПКФ «Інтеріо», ТОВ «Бюро проектного управління», ТОВ «Українська компанія «Альфа-Метал», ДГВПП «Зовнішторгвидав України», ТОВ «Союзпромторг», ДП «Електро», ТОВ «Екма ІС», ТОВ «Цифрові системи зв'язку», ТОВ «Генерал», ЗАО «Імертехнік»(Росія), ВАТ «Муромський завод електрообладнання і радіоапаратури» (Росія) були отримані податкові накладні та ВМД, за якими обсяг поставок товарів (робіт, послуг) складає 40187425,55 грн.

Згідно платіжних документів сума ПДВ, яка фактично сплачена позивачем за податковими накладними, які включені позивачем в розрахунок бюджетного відшкодування складає 7657833,81 грн., у тому числі по періодах: лютий 2011 р.- ПДВ 3871,34 грн., травень 2011 року - ПДВ 747187,61 грн., вересень 2011 року- ПДВ 48244,16 грн., жовтень 2011 року -ПДВ 169872,90 грн., листопад 2011 року -ПДВ 927969,49 грн., грудень 2011 року- ПДВ 5760688,31 грн.(за вантажно-митними деклараціями).

Господарські взаємовідносини позивача з зазначеними контрагентами також підтверджуються: видатковими накладними, актами виконаних робіт, прибутковими ордерами; товарно-транспортними накладними.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Під час розгляду справи судом призначено судово-економічну експертизу, висновок якої № 97/12 від 07.12.2012 залучений до матеріалів справи, який суд вважає повним обґрунтованим та приймає в якості доказу по справі.

У вказаному висновку зазначено:

- Документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки Акту перевірки № 5/15-4/14309008 від 12.03.2012, щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 року підтверджуються в сумі 185 грн., та не підтверджуються в сумі 7639924 грн.

- Документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджуються висновки Акту перевірки № 5/15-4/14309008 від 12.03.2012 щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 91215 грн.

- Документами бухгалтерського і податкового обліку позивача факти придбання, використання, у власній господарській діяльності товарів(робіт, послуг), суми ПДВ у ціні яких віднесено до складу податкового кредиту(до складу від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, до складу бюджетного відшкодування) з ПДВ, про завищення яких зазначено в Акті перевірки підтверджується видатковими накладними, актами виконаних робіт, ліміт-вимогами, сплата позивачем вартості цих товарів(робіт, послуг) (із податком на додану вартість) контрагентам підтверджується платіжними дорученнями, транспортування - товарно - транспортними накладними у випадках, передбачених договорами, оприбуткування таких товарів - прибутковими ордерами.

Крім того, використання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) придбаних у зазначених контрагентів підтверджується лімит -вимогами, дослідженими експертом під час проведення експертизи.

Судом встановлено, що сума ПДВ, яка підлягає включенню позивачем до розрахунку бюджетного відшкодування у грудні 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ за лютий, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року становить 7639924 грн., а саме лютий 2011 - 3871 грн., травень 2011-747188 грн., вересень 2011-48244 грн.; жовтень 2011 -169873 грн.; листопад 2011 року 927969 грн.; грудень 2011 -5742779 грн. , що також підтверджено висновком експертизи.

Дослідженням договорів з Постачальниками (продавцями) встановлена, що доставка товарів здійснювалася в основному на умовах само вивезення або за рахунок Постачальника (Продавця), тому товарно -транспортні накладні відсутні, що не суперечить Постанові КМУ № 207 від 25.09.2009 № «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», транспортування товарів за договорами, у яких передбачена наявність транспортних документів підтверджено міжнародними автодорожніми товарно-транспортними накладними типової форми СМR.

Щодо підстав, а саме Актів перевірок № 20/23-4/14309008 від 10.01.2012 р., № 382/23-4/14309008 від 09.02.2011 року по яким відповідач, зокрема дійшов висновку про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 р. на суму 7640109 то суд зазначає, що висновки зазначених Актів не найшли своє підтвердження в адміністративних справах 2а-1316/12/0170/14, 2а-2185/12/0170/18 розглянутих Окружним адміністративним судом АР Крим, рішення по яким набрали законної сили.

Що стосується посилання відповідача на те, що встановлено відсутність матеріалів зустрічних звірок по податковому кредиту позивача за грудень 2011 та не підтвердження легітимності нерезидентів (імпортерів), суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки діюче законодавство не ставить право на заявлення до відшкодування ПДВ та на отримання такого відшкодування в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних звірок щодо підтвердження сплати ПДВ усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника, а також наявності інформації, щодо легітимності нерезидента.

Наявність, первинних документів, також підтверджується Актами прийому передачі документів до справи № 2а-3129/12/0170/21, які були передані позивачем експерту для проведення дослідження.

Згідно матеріалів справи контрагенти позивача на час виписки податкових накладних перебували платниками податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам податкового законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан.

Таким чином, надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу законодавства, для виникнення права на формування податкового кредиту.

З залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних, встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Під час проведення експертизи експертом встановлено, що податкові накладні, ВМД складені у зв'язку із придбанням товарів (послуг), мають усі передбачені податковим законодавством реквізити, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з приписами ст. 70 КАС України докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору . Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, матеріалами справи порушення позивачем порядку сформування податкового кредиту у перевіряємий період не підтверджується.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з вищезазначеними контрагентами свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконували.

Приписи Податкового кодексу України чітко визначають підстави для віднесення сум до складу податкового кредиту

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення первинних бухгалтерських документів, податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків, отримання товару, послуг керуючись зазначеними вище положеннями ст.ст. 138,198 ПКУ, суд дійшов висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені вищезазначеним контрагентам в ціні товару згідно зазначених вище податкових накладних згідно зазначених вище бухгалтерських документів.

Отже, висновки відповідача щодо завишення заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2011 року підтверджується у сумі 185 грн. та не підтверджується в сумі 7639924, разом з тим не підтверджуються і висновки щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 91215 грн.

Зокрема, оскільки судом встановлено відсутність підстав зменшення суми податку на додану вартість, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень від 19.03.2012 р. № 0000011504 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 р. в сумі 7639924 грн. та застосуванні штрафних санкцій в сумі 3819962 грн., та № 0000021504.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 19.03.2012 р. № 0000011504 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 р. в сумі 7639924 грн. та застосуванні штрафних санкцій в сумі 3819962 грн., № 0000021504 не може бути визнане такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 23.09.2013 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 30.09.2012 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.03.2012 № 0000011504 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 7639924 грн. та застосуванні штрафних санкцій в сумі 3819962 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.03.2012 № 0000021504.

4.Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» витрати зі сплати судового збору у сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) та витрати з проведення судово-економічної експертизи у розмірі 43483 (сорок три тисячі чотириста вісімдесят три) гривні.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Євдокімова О.О.