Рішення № 34446062, 30.10.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7143/13-ц

2/639/2230/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі : головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Черненко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КРІП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, в якому просили суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 100 000,00 грн., а також суму інфляційних витрат у розмірі 400,00 грн. та три відсотки річних у розмірі 2672,00 грн., а усього 103 072,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.08.2008 року між ТОВ «ТЕХ-КРІП» та ОСОБА_1 був укладений договір позики, згідно якого позикодавець надав відповідачу позику у розмірі 100 000 грн., а позичальник зобов'язався повернути позику протягом 48 місяців, тобто до 20.08.2012 року.

Позивач вказує, що свої зобов'язання виконав в повному обсязі, але відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує.

14.06.2013 року позивач звертався до відповідача з вимогою про виконання взятого на себе зобов'язання протягом одного місяця з моменту одержання даної претензії.

Але, до теперішнього часу вимоги ТОВ «ТЕХ-КРІП» відповідачем не виконані, позика не повернута, та сума боргу складає 100 000,00 грн., а з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних - 103 072,00 грн.

У зв'язку з викладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача Сахань В.О., який діє на підставі довіреності 20.07.2013 року, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник ОСОБА_3, який діє на підставі угоди від 20.09.2013 року, в судовому засіданні позов не визнали, проти його задоволення заперечували, та відповідач додатково пояснив, що на момент укладення договору позики він перебував у шлюбі з директором ТОВ «ТЕХ-КРІП» ОСОБА_4 Позика бралась на сімейні потреби. На теперішній час шлюб між ними розірвано. Також вказав, що сторони в усній формі домовилися, що ОСОБА_1 відмовляється від своєї частки у ТОВ «ТЕХ-КРІП», а ТОВ «ТЕХ-КРІП» ніяких претензій до нього не матиме. Відповідач пояснив суду, що за договором позики він отримав грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн., які до теперішнього часу не повернув.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 18.08.2008 року між ТОВ «ТЕХ-КРІП» в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір безпроцентної позики. (а.с. 29)

Згідно п. 1 даного договору, позикодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. строком користування 48 місяців, на умовах, встановлених у договорі.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно Видаткового касового ордеру від 19.08.2008 року, ОСОБА_1 отримав в касі ТОВ «ТЕХ-КРІП» 100 000 гривень. (а.с. 8)

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Пунктом 2 договору позики встановлено, що повернення позики здійснюється позичальником частинами, шляхом внесення грошових коштів до каси позикодавця.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 з моменту отримання позики не здійснив жодних дій щодо погашення заборгованості.

Так, 11.06.2013 року відповідачу було направлено претензію, в якій було викладено вимогу про виконання взятого на себе зобов'язання, та сплати суму боргу у розмірі 100 000 гривень протягом одного місяця з моменту одержання претензії. Крім того, відповідача було повідомлено, що несплата боргу призведе до звернення ТОВ «ТЕХ-КРІП» до суду, з вимогою про стягнення з нього суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, та інших сум. (а.с. 9)

Дана претензія була отримана відповідачем 18.06.2013 року. (а.с. 11)

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частина 2 цієї ж статті вказує, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, в судовому засіданні було встановлено, що на теперішній час неповернутою залишилася сума боргу у розмірі 100 000 гривень.

Тривале невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення позики призвело до збільшення суми боргу, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за кожен рік прострочення виконання зобов'язань, прострочення виконання зобов'язання починається з 20.08.2012 року.

Станом на 30.06.2013 року розмір боргу перед позивачем з урахуванням індексу інфляції з 20.08.2012 року по 30.06.2013 року включно, а також 3% річних від простроченої суми з 20.08.2012 року по 20.07.2013 року, становить 103 072,00 гривень.

Інфляційні витрати становлять: за 2012 рік: вересень - 100,1%, жовтень - 100%, листопад - 99,9%, грудень - 100,2%; за 2013 рік: січень - 100,2%, лютий - 99,9%, березень - 100%, квітень - 100%, травень - 100,1%, червень - 100%, отже, індекс інфляції дорівнює: (100,1/100)х(100/100)х(99,9/100)х(100,2/100)х(100,2/100)х(99,9/100)х(100/100)х(100/100)х(100,1/100)х(100/100)=1,004, а тому інфляційні витрати становлять (100 000грн.х1,004=100400 грн.) 400 гривень.

Три відсотки річних за період з 20.08.2012 року по 20.07.2013 року становить: 100 000*3%/100/365 днів*334 дня=2745,20 гривень, але позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 три відсотки річних у розмірі 2670,00 гривень.

Але, відповідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тому суд не може вийти за межі заявлених вимог щодо стягнення трьох відсотків річних, та вираховує цю суму із заявленої у розмірі 2672 гривні. Тобто загальна сума заборгованості становить: 100 000 грн.+400 грн.+2672 грн.=103 072 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 4.1 договору позики встановлено, що дія договору припиняється після повного повернення позики.

Частина 4 статті 631 ЦК України встановлює, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні ТОВ «ТЕХ-КРІП» знайшли свого обґрунтування під час судового засідання, а тому підлягають безумовному задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до квитанції №478 від 23.07.2013 року, позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1030,72 грн., який також підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 57-60, 88, 209, 215-216, 232 ЦПК України, ст. ст. 6, 23, 611, 625, 628, 631, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КРІП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КРІП» суму боргу у розмірі 103072,00 грн. (сто три тисячі сімдесят дві гривні), з яких: 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) - сума основного боргу; 400,00 грн. (чотириста гривень) - сума інфляційних витрат; 2672,00 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят дві гривні) - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-КРІП» судовий збір у сумі 1030,72 грн. (одну тисячу тридцять гривень сімдесят дві копійки).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В.В. Труханович