Рішення № 34444926, 29.10.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р. Справа № 923/1250/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Рубаник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу у розмірі 7 151 грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 106 грн. 29 коп. та 239 грн. 47 коп. пені.

Відповідач витребувані судом документи не надав, у судові засідання не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчать відповідні штампи суду з відмітками про відправку документів на звороті примірників всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Ухвала про порушення провадження у справі від 13.09.2013 р., направлена відповідачеві за адресами, які вказані в позовній заяві, отримана ним 17.09.2013 р., що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с. 56-57).

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд -

в с т а н о в и в:

ПАТ "Херсонська ТЕЦ" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств". Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії.

Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.

У відповідності до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пп. 2 п. "а" ст. 28, пп. 1 п. "а" ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2006року між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" (постачальником) та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживачем) укладено договір надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 281.

За пунктом 1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Відповідно до вказаного договору об'єктом надання послуг є приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Виконання позивачем умов договору підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, в тому числі у приміщенні відповідача, за жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень 2013 р., що знаходяться у матеріалах справи (а.с. 16-29).

Згідно з п. 8 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги позивача не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим.

Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки № № 0-124 за жовтень 2012 р. на суму 143 грн. 99 коп., за листопад 2012 р. на суму 1 391 грн. 86 коп., за грудень 2012 р. на суму 1 439 грн. 86 коп., за січень 2013 р. на суму 1 439 грн. 86 коп., за лютий 2013 р. на суму 1 295 грн. 87 коп., за березень 2013 р. на суму 1 439 грн. 86 коп., за квітень 2013 р. на суму 143 грн. 99 коп., які вручались уповноваженому представнику відповідача особисто під підпис, що підтверджується копіями цих рахунків, реєстром рахунків за відповідний період (а.с. - 30-43).

Отже, в період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії загальною вартістю 7 151 грн. 30 коп.

Позивачем направлялись відповідачу вимоги про сплату заборгованості від 20.03.2013 р. № 06-1/731 та від 23.07.2013 р. № 06-1/1645. Крім того, із супровідним листом від 18.07.2013 р. № 06-1/1615 направлено акт звірки взаєморозрахунків. Відповіді на зазначені листи відповідачем на надано, другий примірник акту звірки розрахунків не повернуто.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 7 151 грн. 30 коп.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 7 151 грн. 30 коп. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7 151 грн.30 коп. є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3-х % річних та пені, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п. 12 договору за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день прострочкия терміну сплати.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача три відсотки річних з простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3-х % річних у розмірі 106 грн. 29 коп. та пені у розмірі 239 грн. 47 коп., підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та доведеними.

Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем суду не надано.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п. 6 ст. 83, ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ІНН НОМЕР_1, інші реквізити суду не відомі) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м.Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26037300012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) суму основного боргу в розмірі 7 151 грн. 30 коп.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ІНН НОМЕР_1, інші реквізити суду не відомі) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26003301012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) суму 3% річних в розмірі 106 грн. 29 коп., суму пені в розмірі 239 грн. 47 коп. та 1 720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини)

Повне рішення складено 30.10.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська