Рішення № 34444849, 22.10.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року справа № 919/1010/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченко І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія

«Севастопольенерго»

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова,44

ідентифікаційний код: 05471081)

до Військової частини А2290

(99811, м.Севастополь, с.Резервне, п/о Гончарне

ідентифікаційний код: 22998789),

за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської

(99040, місто Севастополь, вул. Хрустальова,60);

про стягнення 102858,01 грн,

за участю представників:

від позивача (ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго») - Гладченко Олена Іванівна - юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 20789/0/2-12 від 20.12.2012;

від відповідача (Військова частина А2290) - Літвін Сергій Миколайович - представник, довіреність № 492 від 07.09.2013;

Третя особа (Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська) - явку уповноваженого представника не забезпечила, -

Суть спору:

29.08.2013 Публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до Військової частини А2290 (далі - відповідач) про стягнення 102858,01 грн, що становить заборгованість по оплаті вартості електроенергії, спожитої понад встановлені договором обсяги.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525, 526 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, пункт 6 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1779 від 18.11.2004 про постачання електричної енергії.

Ухвалою суду від 02.09.2013 справу прийнято до розгляду та порушено провадження по справі. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську. Розгляд справи призначено на 07.10.2013.

Ухвалою суду від 07.10.2013 розгляд справи відкладався на 22.10.2013 відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав предмет і підставу позову, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов, зокрема, зазначаючи, що договір № 1779 від 18.11.2004 є трьохстороннім, предметом якого є поставка позивачем електроенергії споживачу, відповідно до умов якого платник сплачує позивачу вартість електроенергії та здійснює інші платежі. Платником за договором є Севастопольська КЕЧ Морська, яка, на його думку, має виступати належним відповідачем у даній справі. Враховуючи вищевикладене, просить суд у задоволенні позову до військової частини А2290 відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.10.2013 не виконав.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає, що неявка третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, тому вважає за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи за наявними матеріалами справи.

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2004 між відкритим акціонерним товариством «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (правонаступником якого з 07.04.2011 є публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго») (далі - постачальник) та Військовою частиною А1814 (правонаступником якого з 20.03.2008 є Військова частина А2290) (далі - споживач), Севастопольської КЕЧ Морської (далі - платник) був укладений договір № 1779 на поставку електричної енергії (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а платник сплачує постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього договору та додатків до нього (пункт 1 договору) (арк. с. 10-17).

Даний договір був пролонгований на наступні роки, відповідно до пункту 10.4 Договору та згідно з додатковою угодою від 30.01.2013 № 01/13 та є чинним до теперішнього часу.

У розділі 2 Договору сторони визначили власні обов'язки. Зокрема, постачальник зобов'язався постачати споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділів 6, 7 та 8 Договору, згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил улаштування електроустановок та гарантованим рівнем надійності схем електропостачання, визначених у додатку «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 Договору).

В свою чергу, споживач зобов'язався дотримуватися режимів споживання електричної енергії у відповідності з умовами розділу 5 договору, а платник зобов'язався сплачувати постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов Додатку № 3 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та застосовуваних тарифів, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію» та № 4 «Розрахунок втрат у мережах споживача…» відповідно до умов, обумовлених в розділі 8 Договору (пункт 2.3.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.3.1 Договору платник має право здійснювати оплату у строки, передбачені пунктом 8.4 Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачалось, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»), постачальник самостійно визначає очікувані обсяги постачання електричної енергії та граничні величини споживаної потужності на рівні обсягів оплаченої електроенергії у відповідних періодах поточного року.

Договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівні, зокрема, заявленої споживачем згідно з пунктом 5.1. даного договору (пункт 5.2. Договору).

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж Споживача, здійснюється відповідно до вимог Правил користування електричною енергією. У випадку порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів відносно влаштування та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються для розрахунків за спожиту електроенергію, а обсяг споживання визначається постачальником шляхом розрахунків, згідно з вимогами додатку «Порядок розрахунків «.

Також, за умовами пункту 5.2. Договору, з урахуванням додаткової угоди від 15.08.2005, споживач оплачує постачальнику двократну вартість величини перевищення договірної величини споживання електричної енергії та вартість перевищення граничної величини електричної потужності кожного територіально відокремленого підрозділу у відповідності з вимогами статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 30.01.2013 № 01/13 військова частина А2290 взяла на себе зобов'язання споживача за договором у зв'язку з розформуванням військової частини А1814, відповідно до директиви МО України від 14.06.2007 № Д-322/1/07, та сформуванням на тому ж місці дислокації військової частини А2290, відповідно до директиви МО України від 20.03.2008 № Д-322/1/02.

Додатком №3 до договору на постачання електроенергії № 1779 від 18.11.2011 сторони визначили перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та застосовуваних тарифів, за якими здійснюються розрахунки за поставлену електроенергію (арк. с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, у Додатку 1 до вищевказаного договору (арк. с. 23, 25) сторони договору погодили обсяг постачання електричної енергії та потужності, за відповідними об'єктами, в тому числі: на січень 2012 рік на рівні 16740 кВт/год; на лютий 2012 рік - 16740 кВт/год; на березень 2012 рік - 15660 кВт/год; на квітень 2012 рік - 16740 кВт/год; на травень 2012 рік - 16200 кВт/год; на жовтень 2012 рік - 16200 кВт/год; на грудень 2012 рік - 16200 кВт/год, на лютий 2013 рік - 16740 кВт/год; на березень 2013 рік - 15120 кВт/год; на квітень 2013 - 16740 кВт/год, у тому числі по об'єкту ТП - 653.

Відповідно до актів про використання електричної енергії фактичний об'єм спожитої електричної енергії за об'єктом склав у січні 2012 року - 23700 кВт/год; у лютому 2012 році - 37440 кВт/год; у березні 2012 році - 38 040 кВт/год; у квітні 2012 році - 32460 кВт/год; у травні 2012 році - 20 775 кВт/год; у жовтні 2012 році - 16440 кВт/год; у грудні 2012 році - 20 880 кВт/год; у лютому 2013 році - 27 960 кВт/год; у березні 2013 році - 23460 кВт/год; у квітні 2013 році - 31800 кВт/год (арк. с. 26-34).

Перевищення договірної величини споживання електричної енергії у січні 2012 році склало 6960 кВт/год; у лютому 2012 році - 20700 кВт/год; у березні 2012 році - 22380 кВт/год; у квітні 2012 році - 15720 кВт/год; у травні 2012 році - 4575 кВт/год; у жовтні 2012 році - 240 кВт/год; у грудні 2012 році - 4680 кВт/год; у лютому 2013 році - на 11220 кВт/год; у березні 2013 році - 8340 кВт/год, у квітні 2013 році - 15060 кВт/год, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу 102 858,01 грн. заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії (арк. с. 35).

Виставлені позивачем рахунки на оплату суми перевищення договірних величин споживання електричної енергії на загальну суму 102 858,01 грн відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору про постачання електричної енергії та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про електроенергетику» (далі - Закон) та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (далі - Правила).

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» та пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина друга статті 714 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910 (далі - Правила), договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії по регульованому тарифу і споживачем і визначає зміст правових відносин, права і обов'язки сторін.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач взяв на себе зобов'язання не пізніше 1 жовтня поточного року надавати постачальнику інформацію про розмір очікуваного споживання електричної енергії.

Позивачем було зафіксовано перевищення з боку відповідача обсягу фактично спожитої електричної енергії.

Відповідно до актів про використання електричної енергії обсяг фактично використаної електроенергії по ряду об'єктів (по площадках) перевищив обсяги договірної величини:

- у січні 2012 році - 6960 кВт/год;

- у лютому 2012 році - 20700 кВт/год;

- у березні 2012 році - 22380 кВт/год;

- у квітні 2012 році - 15720 кВт/год;

- у травні 2012 році - 4575 кВт/год;

- у жовтні 2012 році - 240 кВт/год;

- у грудні 2012 році - 4680 кВт/год;

- у лютому 2013 році - на 11220 кВт/год;

- у березні 2013 році - 8340 кВт/год;

- у квітні 2013 році - 15060 кВт/год;

Частина п'ята статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої понад встановлені договором обсяги електроенергії на загальну суму 102 858,01 грн (а.с. 90-92):

- № 34481 від 04.07.2012 на суму 6 199,69 грн (арк. с. 38);

- № 34482 від 04.07.2012 на суму 18 551,34 грн (арк. с. 39);

- № 34483 від 04.07.2012 на суму 20 634,20 грн (арк. с. 42);

- № 34485 від 04.07.2012 на суму 14 670,44 грн (арк. с. 45);

- № 34488 від 04.07.2012 на суму 4 275,80 грн (арк. с. 48);

- № 64076 від 23.10.2012 на суму 227,21 грн (арк. с. 51);

- № 94568 від 19.12.2012 на суму 4 430,56 грн (арк. с. 52);

- № 129298 від 20.02.2013 на суму 10 727,44 грн (арк. с. 53);

- № 147095 від 22.03.2013 на суму 8 195,89 грн (арк. с. 54);

- № 161836 від 19.04.2013 на суму 14 945,54 грн (арк. с. 55).

Доказів того, що вказані рахунки були оплачені відповідачем останнім суду не надано, а тому з Військової частини А2290 підлягає стягненню заборгованість за перевищення договірної величини за спожиту електроенергію у розмірі 102 858,01 грн.

Задовольняючи позов, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що він є неналежним відповідачем оскільки відповідно до договору № 1779 від 18.11.2004 відповідач є споживачем, а Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська - платником.

Проте, позивачем надана копія додаткової угоди до вищезазначеного договору від 15.08.2005, де зазначено, що саме споживач оплачує постачальнику двократну вартість величини перевищення договірної величини споживання електричної енергії та вартість перевищення граничної величини електричної потужності кожного територіально відокремленого підрозділу відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про електроенергетику», тому доводи відповідача є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з Військової частини А2290 на користь Публічного акціонерного товарсивта «Енергетична компанія «Севастопольенерго» підлягає стягненню 102 858,01 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача, отже, з Військової частини А2290 на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2057,17 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Військової частини А2290 (99811, місто Севастополь, с.Резервне, п/о Гончарне, ідентифікаційний код 22998789) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, р/р №26031303351907 в ТОБО №10011/0267 філія -Кримське республіканське управління ПАТ «Державний ощадний банк», МФО 324805, ЗКПО 05471081) суму заборгованості за перевищення договірної величини постачання електричної енергії в сумі 102 858,01 грн (сто дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім грн. 01 коп).

3. Стягнути з Військової частини А2290 (99811, місто Севастополь, с.Резервне, п/о Гончарне, ідентифікаційний код 22998789) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081, р/р №260073537 в ПАТ «Перший інвестиційний банк»м. Києва, МФО 300506, ЗКПО 05471081) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2057,17 грн (дві тисячі п'ятдесят сім грн 17 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.10.2013.

Суддя І.А. Харченко