ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2013 рокуСправа № 912/1307/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1307/13
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - промислова група "Майстер", м. Одеса
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград
про стягнення 254 406,58 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - промислова група "Майстер" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 2060 від 03.09.2013 р. про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 254 406,58 грн., з яких: 180 000,00 грн. основна заборгованість, 73 800,00 грн. неустойка, 606,58 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача судового збору.
Позивач в судовому засіданні 29.10.2013 р. участь не приймав, письмовими поясненнями позовні вимоги підтримав.
Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала про порушення провадження у справі від 09.09.2013 р. та про відкладення розгляду справи від 10.10.2013 р. направлялись відповідачу за вказаною в позові адресою, проте ухвала про порушення провадження у справі від 09.09.2013 р. повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.37).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач значиться в реєстрі за адресою, що вказана позивачем у позові.
Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
23.04.2013 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - промислова група "Майстер" (надалі - продавець) укладено договір поставки № 126/013, за умовами якого продавець зобов"язується передати (поставити) у власність покупцю продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного Договору.
Згідно п. 1.3. договору загальна сума даного Договору встановлюється з урахуванням всіх накладних.
Пунктом 2.4. договору покупець зобов"язаний здійснити оплату товару на протязі 14-ти календарних днів з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є дата видаткової накладної.
Умовами договору сторонами також було погоджено відповідальність сторін, кінцеві положення.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 180 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 6311 від 09.07.2013 р. на суму 180 000,00 грн. (а. с. 11).
Проте, відповідач в порушення домовленості сторін свої зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав. Доказів на підтвердження іншого відповідач суду не подав.
27.08.2013 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 2056-1 про погашення в 7-ми денний строк з моменту виставлення даної претензії заборгованість в сумі 180 000,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді (а.с. 12-13).
Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості в сумі 180000,00 грн. суду подано не було.
З огляду на викладені обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача 180 000,00 грн. боргу підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в сумі 73800,00 грн. та 3 % річних в сумі 606,58 грн.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, пунктом 3.1. Договору сторонами визначено, що кожна із сторін за кожний день прострочення виконання власних зобов"язань по постачанню або оплаті продукції сплачує на користь іншої сторони на її вимогу неустойку у розмірі 1%, за кожен день і за весь період прострочки, а також незалежно від сплачених штрафних санкцій, компенсує будь-які прямі і непрямі збитки, визнані такою прострочкою. Для продавця неустойка нараховується від вартості тієї частини партії Продукції, поставка якої прострочена, а для Покупця від суми простроченого платежу, а для зобов"язань здійснити певні дії від вартості поставленої партії Продукції.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інших розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сум, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Враховуючи вищевикладене та те, що сторонами у договорі № 126/013 від 23.04.2013 р. про поставку продукції було встановлено розмір неустойки, що підлягає стягненню з покупця у випадку прострочення оплати продукції (п.3.1. договору), господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1% за кожен день прострочення за період з 04.09.2013 р. по 14.10.2013 р., що становить 73 800,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 606,58 грн. за період з 04.09.2013 р. по 14.10.2013 р.
Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 254 406,58 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Іевестиційно-промислова група "Майстер" (65025, м. Одеса, 19 км. Старокиївської дороги, буд. 4, ідентифікаційний код 33658179) - 180 000,00 грн. основного боргу, 73 800,00 грн. неустойки, 606,58 грн.3% річних, а також 5 088,13 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його прийняття до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копію рішення направити позивачу за адресою: 65025, м. Одеса, вул. Єврейська, 2-А; відповідачу за адресою: АДРЕСА_1.
Суддя С. Б. Колодій
Судове рішення № 34444735, Господарський суд Кіровоградської області було прийнято 29.10.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 912/1307/13. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: