Рішення № 34444664, 23.10.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2013 р.Справа № 916/2494/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦОФ"Нагольчанська";

До відповідача: Державного підприємства "Одеська залізнична дорога";

Про стягнення 1 591,12грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

від позивача: Невінчана Н.С. - довіреність від 15.05.2013р.

від відповідача: Гордієнко М.В. - довіреність від 02.10.13р.;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦОФ"Нагольчанська" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Одеська залізнична дорога" про стягнення 1 591,12грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.09.2013 року порушено провадження у справі №916/2494/13.

07.10.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло заперечення на позов.

У судовому засіданні 23.10.2013 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

11 березня 2013 року ТОВ „Центральна збагачувальна фабрика „Нагольчанська" (правонаступник ПАТ „ЦЗФ „Нагольчанська") було направлено згідно залізничної накладної № 48653745 на адресу вантажоотримувача - ТОВ „Трансінвестсервіс" залізничний напіввагон № 66697236 з вантажем - вугілля антрацит марки АМ у кількості 68 500 кг.

Як вказує позивач, перед відправленням у пункт призначення (ст. Чорноморська Одеської залізниці) вагон було завантажено засобами вантажовідправника, зважено, марковано вапном жолтого кольору, завантажено нижче рівня бортів, висоту навантаження позначено фарбою внутрі вагону.

Позивач зазначає, що 20 березня 2013 року на станції Чорноморська Одеської залізниці складено комерційний акт АА № 053149/54, в якому зазначено, що у вагоні відсутнє маркування, зліва за ходом потягу над 1 люком наявна вибірка - воронка 3000 х 2000 х 250 мм., справа за ходом потягу над 7 люком наявна вибірка 1500 х 200 мм. Вагон технічно справний, про що скаладений акт №17 від 18.03.2013р. Течі груза не має, нижні люка плотно закриті на запорні прилади. Між тим при переважуванні вугілля у вагоні № 66697236 була встановлена нестача в обсязі 2600 кг.

Наразі позивач вказує, що у відповідності зі ст. 133 Статуту залізниць України Ізмаїльський морський торговельний порт (вантажоотримувач) передав переуступним підписом право на пред'явлення позову вантажовідправнику ПАТ „ЦЗФ „Нагольчанська", правонаступником всіх прав та обов'язків якого стало ТОВ „ЦЗФ „Нагольчанська".

Крім того, за ствердженнями позивача, оскільки відповідними транспортними та іншими документами зафіксовано точну кількість вантажу, прийнятого до перевезення, а комерційним актом АА № 053149/54 з ознаками нестачі вантажу встановлено точну кількість такої нестачі у момент прибуття вантажу на станцію Чорноморська Одеської залізниці, відповідно втрата частини вантажу відбулась під час його перевезення.

За таких обставин, позивач, посилаючись на положення ст.ст. 110, 114 Статуту залізниць України, вважає, що саме відповідач несе відповідальність за незбереження (втрату, псування, нестачу, пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості нестачі вугілля, що складає за розрахунком позивача 1591,12 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на позов. Так, відповідач вказує, що відповідно до залізничної накладної № 48653745 завантаження вагону № 66697236 проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Відтак, на думку відповідача, вказані обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою у стані, в якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схоронному стані. В свою чергу відповідно до п. „а" ст. 111 Статуту залізниць України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу. Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Нагольчанська" про стягнення вартості нестачі вантажу з покладенням на позивача судових витрат.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

11 березня 2013 року ТОВ „Центральна збагачувальна фабрика „Нагольчанська" (правонаступник ПАТ „ЦЗФ „Нагольчанська") було направлено згідно залізничної накладної № 48653745 на адресу вантажоотримувача - ТОВ „Трансінвестсервіс" залізничний напіввагон № 67899427 з вантажем - вугілля антрацит марки АМ у кількості 68 500 кг. Як вбачається з вказаної накладної, перед відправленням у пункт призначення вагон було завантажено засобами вантажовідправника, марковано вапном жовтого кольору, висоту навантаження позначено фарбою, завантажено навалом нижче бортів, висота навантаження позначена фарбою внутрі вагону.

Однак, при перевірці вантажу на станції Чорноморська Одеської залізниці при огляді вагону № 67899427 виявлено, що у вагоні погрузка неравномірна, холмообразна, нище рівня бортів на 200мм, з маркировкою вапном. Зліва за ходом потягу над 1 люком наявна вибірка - воронка 3000 х 2000 х 250 мм., справа за ходом потягу над 7 люком наявна вибірка 1500 х 200 мм. Вагон технічно справний, про що скаладений акт №17 від 18.03.2013р. течі груза не має.

Так, при переважуванні вантажу було виявлено брутто 87950 кг, тара з документа 22050 кг, нетто 65900 кг, по документу значиться: тара 22200, нетто 68500 що складає різницю ваги на 2600 кг. У зв'язку із зазначеним згідно ст. 129 Статуту залізниць України був складений комерційний акт серії АА № 053149/54 від 20 березня 2013 р..

Отже, оскільки вагон № 66697236 прибув на станцію призначення з нестачею вантажу у кількості 2600кг, що було встановлено комерційним актом, позивачем здійснено розрахунок суми збитків, з урахуванням природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто 1370кг.

Наразі позивач вказує, що у відповідності зі ст. 133 Статуту залізниць України Ізмаїльський морський торговельний порт (вантажоотримувач) передав переуступним підписом право на пред'явлення позову вантажовідправнику ПАТ „ЦЗФ „Нагольчанська", правонаступником всіх прав та обов'язків якого став позивач - ТОВ „ЦЗФ „Нагольчанська".

Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відтак, з посиланням на факт виявлення нестачі вантажу, який було прийнято залізницею до перевезення, що встановлено в комерційному акті, на думку позивача, таку нестачу спричинено з вини Одеської залізниці, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача як перевізника вартість втраченого вантажу, що за розрахунком позивача складає 1591,12 грн.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Ст. 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

В ст. 32 Статуту Залізниць України зазначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

До того ж статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Так, відповідач вказує, що відповідно до записів у залізничній накладній № 48653745 завантаження вагону № 66697236 проводилося на підприємстві вантажовідправника - ПАТ „ЦЗФ „Нагольчанська", засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. При цьому відповідач стверджує, що вагон з вантажем прибув на станцію Тимкове в технічно справному стані, що підтверджується комерційним актом серії № 053149/54 від 20 березня 2013 р. Одеської залізниці. Поряд з цим відповідач стверджує, що залізницею було прийнято до перевезення вантаж масою та у стані, в якому він був доставлений.

Вказані доводи відповідача до уваги суду не приймаються, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт проведення залізницею на станції Чорноморська контрольного переваження вагона № 66697236 по залізничній накладній № 48653745.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113, 127 вказаного Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли не з її вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Пунктами 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідальність за виявлену нестачу вантажу згідно чинного законодавства покладається саме на перевізника - Одеську залізницю, обов'язком якої є надання технічно справних вагонів для перевезення вантажу та забезпечення схоронності вантажу під час перевезення. Доводи відповідача про те, що відповідальність за нестачу вугілля не може бути покладена на перевізника, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі - продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу, що складає 1591,12 грн..

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Нагольчанська" про стягнення з Одеської залізниці вартості втраченого вугілля цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Нагольчанська" (94638, Луганська область, м. Антрацит, смт. Дубівський, вул. Гагаріна, б. 51; код ЄДРПОУ 00179648; п/р 26007310073701 у філії АБ "Південний" м. Луганськ, МФО 304999) вартість втраченого вантажу в сумі 1591,12грн., витрати по сплаті судового мит збору в сумі 1720грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.10.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.