Рішення № 34444622, 23.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19391/13 23.10.13Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Мазурі В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 645 гривень 25 копійок

Представники:

від Позивача: Сукорянський Є.О. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (надалі також - «Відповідач») про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 645 гривень 25 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі Договору 06-R/01-044-00724 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 8674 ІК, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «FORD», державний реєстраційний номер АА 5617 НА, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6807412, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача. Крім того, Позивач просить Суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» 500 гривень 00 копійок витрат, понесених з оплати експертного дослідження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19391/13, розгляд справи призначено на 23.10.2013 року.

17.10.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Відповідача Заяву про відкладення розгляду справи, яку вмотивовано тим, що зайнятість представника Відповідача в іншому судовому процесі унеможливлює забезпечити явку представника в судове засідання, призначене на 23.10.2013 року.

В судовому засіданні 23.10.2013 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився.

Суд звертає увагу, що статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, як юридична особа, не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник Відповідача в судове засідання 23.10.2013 року не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23 жовтня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01 червня 2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (Страховик) та ТОВ «ПАН-ТАКСІ» (Страхувальник) укладено Договір 06-R/01-044-00724 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави, предметом якого є страхування транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 8674 ІК.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2011 року на вулиці Жилянській в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 8674 ІК, під керуванням Михальченка С.О. та транспортного засобу «FORD», державний реєстраційний номер АА 5617 НА, під керуванням Григорова Д.А.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 8674 ІК.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.11.2011 року у справі №3-9226/11 Григорова Д.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 340 гривень 00 копійок.

Відповідно до Звіту № 11.11.06 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 8674 ІК в результатів його пошкодження в ДТП складає 3 011 гривень 56 копійок.

На підставі Страхового Акту № СТ/11/0781 від 06 січня 2012 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 2 145 гривень 25 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 06 січня 2012 року.

Відповідно до інформації з централізованої бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «FORD», державний реєстраційний номер АА 5617 НА, на момент настання страхової події була застрахована Відповідачем на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6807412, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 0 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 2 645 гривень 25 копійок (2 145 гривень 25 копійок розмір страхового відшкодування + 500 гривень 00 копійок витрати, понесені з оплати експертного дослідження).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором 06-R/01-044-00724 добровільного страхування наземного транспортного засобу відшкодовано на користь страхувальника 2 145 гривень 25 копійок.

Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Вина особи, яка керувала транспортним засобом «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 8674 ІК встановлена у судовому порядку Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.11.2011 року у справі №3-9226/11.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом № АА/6807412 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 2 145 гривень 25 копійок.

Суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 500 гривень 00 копійок витрат, понесених з оплати експертного дослідження, не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, Суд зазначає, що статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено відшкодування витрат на проведення експертного дослідження пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони відповідно до задоволених позовних вимог..

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 2 145 (дві тисячі сто сорок п'ять) гривень 25 копійок.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 1 395 (одну тисячу триста дев'яносто п'ять) гривень 30 копійок судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 25 жовтня 2013 року.

Суддя О.В. Чинчин