Рішення № 34444306, 29.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.10.2013 Справа № 905/6658/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при помічнику судді Юрової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна», м. Макіївка, ЄДРПОУ 35833631

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьвуглепрохідка», м. Горлівка, ЄДРПОУ 36898951

про: стягнення 20 475,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Нейрановський А.О.- за дов. б/н. від 01.08.13 р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьвуглепрохідка» про стягнення 11 975,10 грн. боргу за договором на оренди № 30/09-11 від 30.09.2011р., з яких 8 768,00 грн. - сума основного боргу, 824,00 грн. - пеня, 2 100,00 грн. - штраф за прострочення платежу понад 30 днів, 235,83 грн. - 3% річних, 47,07 грн. - інфляція, крім того, судовий збір - 1720,50 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката - 8500,00 грн.

Нормативно свої вимоги обґрунтовує ст.ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, 525, 625, 626 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду у копіях договір оренди № 30/09-11 від 30.09.2011р., копію додаткової угоди № 1 від 30.11.2012р., копії актів приймання-передачі № 1 від 30.09.2011р. та № 2 від 30.11.2012р., копію акту наданих послуг б/н від 30.11.2012р., копії актів звірки взаєморозрахунків від 10.04.2013р., від 13.05.2013р., копії претензій № 77 від 22.05.2013р., та № 114 від 31.07.2013р. разом з доказами про отримання, банківська виписка по особовому рахунку.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів та пояснень відповідно до ст.77 ГПК України.

Позивач в судовому засіданні, що відбулось 29.10.2013р., на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецьвуглепрохідка», як орендарем, укладений договір оренди №30/09-11 (а.с.16), за умовами якого орендодавець зобов'язаний надати у виключне користування орендатору на визначений строк майно промислового використання, що за умовами цього договору є об'єктом оренди, який належить орендодавцю, а орендатор зобов'язаний сплачувати орендодавцю регулярно платежі за оренду (п. 1.1). Об'єктом оренди є Насос СТ DP-35, який є майно промислового використання (надалі об'єкт оренди) (п. 2.1.).

Відповідно до п. 3.1 договору, орендодавець надає орендатору об'єкт оренди у вигляді оперативної оренди строком на 1 рік. Початком строку оренди вважається дата підписання акту здачі-приймання об'єкта оренди (п. 3.2.). Кінцем строку оренди вважається дата припинення дії цього договору (п. 3.3.).

Пунктом 5.1 договору сторони встановили вартість об'єкта оренди, що складає 42 000,00 грн. Розмір регулярних орендних платежів складає 950,00 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ 190,00 грн. (п.5.2.). Орендні платежі здійснюються орендатором у грошовій формі, шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця, реквізити якого вказані в цьому договорі до 25-го числа місяця, попереднього місяцю користування об'єктом оренди (п. 5.3.).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у випадку прострочення сплати орендних платежів орендатор зобов'язаний виплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а при прострочені понад 30 днів сплатити додатково штраф у розмірі 5% від вартості об'єкта оренди.

Всі суперечки, що можуть виникнути за цим договором, вирішуються між сторонами у встановленому законодавством претензійному порядку (п. 9.1.).

Договір укладено у двох примірниках по кожному для сторін та набуває чинності з дня його підписання (п. 10.4.).

Договір №30/09-11 від 30.09.2011р. підписаний обома сторонами без заперечень.

03.09.2012р. між сторонами укладено та підписано додаткову угоду № 1, відповідно до якої внесені деякі зміни до договору № 30/09-11 від 30.09.2011р., у тому числі й до пункту 5.4, виклавши його у наступній редакції: «Орендний платіж здійснюється орендатором у грошовій формі, шляхом перерахування орендної плати на банківський рахунок орендодавця протягом 10 календарних днів з дати повернення об'єкта оренди орендодавцю та укладення акту наданих послуг».

До укладеного договору 30.09.2011р. між сторонами складений та підписаний акт приймання-передачі обладнання № 1, який є невід'ємною частиною договору оренди у відповідності до п. 11 договору. Згідно з яким орендодавець передав, а орендатор прийняв у тимчасове користування Насос СТ DP-35, 2010 року виготовлення, вартістю 42 000,00 грн. з помісячною орендною платою у розмірі 950 грн. (а.с. 19). Акт підписаний з обох сторін, зауважень чи претензій до об'єкту оренди відповідачем заявлено не було.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір є домовленість сторін.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 ст.193 ГК України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, вбачається, що спірний договір є належною підставою для виникнення у відповідача по справі грошових зобов'язань, визначених умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

30 листопада 2012р. відповідач повернув ТОВ «Мінова Україна» об'єкт оренди, на підтвердження чого сторонами був складений двосторонній акт приймання-передачі № 2 від 30.11.2012р. та акт наданих послуг оренди від 30.11.2012р., який підтверджує загальну вартість орендної плати за договором у розмірі 12 768,00 грн. (а.с. 20,21).

У відповідності до п. 5.4 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 03.09.2012р. орендний платіж здійснюється протягом 10 календарних днів з дати повернення об'єкта оренди орендодавцю та укладання акту наданих послуг, тобто в цьому випадку строк виконання зобов'язання закінчується 09.12.2012р., а порушення строку оплати починається з 10.12.2012р.

Відповідач частково сплатив послуги оренди обладнання у розмірі 4 000,00 грн. Отже сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача за порушення умов договору № 30/09-11 від 30.09.2011р. складає 8 768,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо оплати заборгованості за договором у сумі 8 768,00 грн. № 77 від 22.05.2013р., яка отримана відповідачем 30.05.2013р. та № 114 від 31.07.2013р., яка отримана 06.08.2013р., про що свідчать відповідні поштові повідомлення (а.с. 23,24,26,27).

З метою звірки взаєморозрахунків між сторонами укладались акти звірки за період з 01.09.2011р.- 13.05.2013р., які підписані та скріплені печатками з обох сторін (а.с. 22,25). Ніяких заперечень з боку відповідача щодо наявності заборгованості матеріали справи не містять.

Враховуючи, що станом на момент прийняття рішення відповідачем не надано доказів оплати послуг оренди за договором № 30/09-11 від 30.09.2011р. в повному обсязі, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8 768,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач посилаючись на несвоєчасну сплату орендної плати по Договору, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 824,00 грн. та 5% штраф за прострочення сплати платежу понад 30 днів у сумі 2 100,00 грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.2 договору передбачено, що у випадку прострочення сплати орендних платежів орендатор зобов'язаний виплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а при прострочені понад 30 днів сплатити додатково штраф у розмірі 5% від вартості об'єкта оренди.

5% від вартості об'єкту оренди (вартість обладнання відповідно до договору становить 4200,00 грн.) складає 2 100,00 грн.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 100,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені за період з 10.12.2012р. по 28.03.2013р. від суми боргу 12 768,00 грн. у розмірі 565,37 грн. та за період з 29.03.2013р. по 10.05.2013р. від суми боргу 8 768,00 грн. у розмірі 258,83 грн. на загальну суму 824,20 грн., суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним і тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Позивач, посилаючись на несвоєчасну сплату орендної плати по Договору, також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 235,83 грн. та інфляцію у сумі 47,07 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 10.12.2012р. по 28.03.2013р. від суми боргу 12 768,00 грн. у розмірі 116,20 грн. та за період з 29.03.2013р. по 31.08.2013р. від суми боргу 8 768,00 грн. у розмірі 119,63 грн. на загальну суму 235,83 грн. та інфляційних нарахувань за період з 10.12.2012р. по 28.03.2013р. від суми боргу 12 768,00 грн. у розмірі 38,30 грн. та за період з 29.03.2013р. по 31.07.2013р. від суми боргу 8 768,00 грн. у розмірі 8,77 грн. на загальну суму 47,07 грн., суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично вірним і тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 8500,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст.44 ГПК України, витрати, пов'язані з розглядом справи (судовий збір, оплата послуг адвоката, інших витрат) є судовими витратами та розподіляються на підставі ст. 49 ГПК України при винесенні рішення у справі (ст.84 ГПК України).

При цьому, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними документами, як то угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленою довіреністю, виданою стороною представникові її інтересів у суді, а також платіжним дорученням або іншим документом, який би підтверджував сплату відповідних послуг.

Матеріали справи не містять ані доказів надання відповідних послуг, ані доказів сплати позивачем відповідної суми у розмірі 8 500 грн., а отже у суду не має підстав вважати, що позивачу взагалі надавались відповідні послуги.

Враховуючи відсутність доказів надання адвокатом послуг Позивачу та оплати Позивачем цих послуг, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 8 500,00грн. за надання правової допомоги в результаті її необґрунтованості та безпідставності.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82 - 84 ГПК України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьвуглепрохідка» про стягнення 11 975,10 грн. боргу за договором на оренди № 30/09-11 від 30.09.2011р., з яких 8 768,00 грн. - сума основного боргу, 824,00 грн. - пеня, 2 100,00 грн. - штраф за прострочення платежу понад 30 днів, 235,83 грн. - 3% річних, 47,07 грн. - інфляція, крім того, судовий збір - 1720,50 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 8500,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьвуглепрохідка» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Веденіна, 21, ЄДРПОУ 36898951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінова Україна» (86104, Донецька область, м. Макіївка, вул. Панченко, 11, ЄДРПОУ 35833631) 8 768,00 грн. основного боргу, 824,00 грн. - пеня, 2 100,00 грн. - штраф за прострочення платежу понад 30 днів, 235,83 грн. - 3% річних, 47,07 грн. - інфляційні та витрати на сплату судового збору у сумі 1 720,50 грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2013р.

Суддя Н.В. Величко

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу

1 - позивачу

1 - відповідачу

(062) 381-91-20